28 грудня 2016 року Чернігів Справа № 825/2414/16
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. перевіривши виконання вимог ст. ст. 19, 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України при поданні позовної заяви Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" в особі Ніжинської нафтогазорозвідувальної експедиції по випробуванню свердловин про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій,
26.12.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" в особі Ніжинської нафтогазорозвідувальної експедиції по випробуванню свердловин про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 727 198,60 грн.
Так, суд зазначає, що згідно ч.3 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Як встановлено ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011 № 3674 "Про судовий збір", у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484, - з 01.09.2015 за подання суб'єктом владних повноважень, юридичною особою до суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір в розмірі 1,5% розміру майнових вимог, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1 378 грн з 01.01.2016.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, всупереч вимогам ч.3 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви не надано належного документа, який свідчив би про сплату судового збору.
При цьому, позивачем подано клопотання, в якому він просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по справі. Обґрунтовуючи вказане клопотання, посилаючись на ст.ст.55, 129 Конституції України, ст.ст.6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зазначає, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що є гарантією дотримання принципу рівності. В свою чергу, доводячи наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, вказує на відсутність коштів, призначених на цю мету.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674, який з 01.09.2015 діє у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо справляння судового збору".
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.3 Закону № 3674, а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами ст.5 Закону № 3674 встановлені пільги щодо його сплати. В той же час, згідно ст.8 Закону № 3674, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті. Аналогічні норми містяться і у ч.1 ст.88 КАС України. Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може звільнити сторону від сплату судового збору, є її майновий стан. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про звільнення сторони від сплати судового збору ні Закон № 3674, ні КАС України не передбачають.
Доводячи наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, позивач посилається на цільове призначення коштів Пенсійного фонду України та відсутність асигнувань для сплати судового збору.
Разом з тим, у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674 "Про судовий збір", визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від його сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи.
Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Позивач є бюджетною установою, а спірні правовідносини виникли в результаті реалізації владних управлінських функцій (здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати страхувальниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Наведене зумовлює висновок про відсутність, передбачених ч.2 ст.8 Закону № 3674 та ч.1 ст.88 КАС України, підстав для відстрочення сплати судового збору.
Щодо доводів позивача про обмеження його доступу до суду, суд зазначає наступне.
Так, 22.05.2015 Верховною Радою України прийнятий Закон України № 484 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (далі - Закон № 484). Набрання чинності вищевказаного закону відтерміновано до 01.09.2015, що визначено пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень цього Закону.
Разом з цим, пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 484 Кабінету Міністрів України доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Крім того суд звертає увагу також на те, що, проект Закону № 484 внесений на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України.
Реалізуючи право законодавчої ініціативи, Кабінет Міністрів України, крім іншого, обґрунтовував необхідність прийняття цього законопроекту тим, що внаслідок численних змін до Закону України "Про судовий збір" коло осіб, звільнених від сплати судового збору, є необґрунтовано широким, в той час як розгляд будь-якої справи судом потребує витрат, незалежно від сплати судового збору. Відповідно, звільнення особи від сплати судового збору зрештою призводить до додаткового навантаження на державний бюджет.
Метою законопроекту було запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності. Законопроектом передбачалося виключення органів державної влади з числа суб'єктів, що звільняються від сплати судового збору, що, за висновком суб'єкта законодавчої ініціативи, мало дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливило зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду.
З огляду на викладене, суд не приймає доводи позивача про обмеження його права на доступ до суду, внаслідок недостатнього бюджетного фінансування.
Отже такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, а тому, згідно зі ст.ст.106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, а саме: для надання доказів сплати судового збору.
Керуючись статтями 106, 108, 165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" в особі Ніжинської нафтогазорозвідувальної експедиції по випробуванню свердловин про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій - залишити без руху.
Надати позивачу 5-денний термін, з часу отримання копії ухвали суду, для усунення недоліків. Роз'яснити позивачу, що в разі не виправлення недоліків у вказаний строк заява буде вважатися не поданою і буде йому повернута.
Копію ухвали суду надіслати позивачу для виконання.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Л.О. Житняк