ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 грудня 2016 року № 826/11153/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особаПриватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Макаренко Валерія Михайловича Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»
про визнання протиправним та скасування рішення
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернулася з адміністративним позовом до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Макаренко Валерія Михайловича (надалі - Відповідач) третя особа на стороні Відповідача Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (надалі - третя особа) про визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №15235401, прийняте 04 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко Валерія Михайловичем про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: (реєстраційний номер (в літ. А) загальною площею 190,60кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, країна реєстрації: Україна); зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - державного реєстратора Макаренко Валерія Михайловича внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відповідні записи про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна: (реєстраційний номер нерухомого майна: 962802080000) нежилі приміщення з №1 по №14 (групи приміщень №79А) (в літ. А) загальною площею 190,60 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, країна реєстрації: Україна).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що державна реєстрація була проведена Відповідачем з порушенням вимог законодавства, оскільки третя особа не направляла на адресу Позивача про задоволення вимог іпотекодержателя, що свою чергу свідчить про порушення вимог законодавства, а отже, позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи.
На адресу суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву. В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що реєстраційні дії вчинені у відповідності до вимог законодавства, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи надав суду письмові пояснення, в яких останній проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.
Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, Судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 (Позичальник), з однієї сторони та Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», Банк), з іншої сторони 16.09.2008р. укладено Кредитний договір №6813583 (надалі - Кредитний договір №6813583).
Згідно п.1.1 Кредитного договору №6813583 громадянці України ОСОБА_5 були надані кредитні кошти в розмірі 500000,00 EUR (п'ятсот тисяч Євро 00 євроцентів).
Крім того, між ОСОБА_1 (Іпотекодавець), яка виступає поручителем ОСОБА_5 (Боржник), з однієї сторони, та Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», Банк), з іншої сторони 16.09.2008р. укладено Договір іпотеки №6814022 (надалі - Договору іпотеки №6814022 ).
Згідно Договору іпотеки №6814022, предметом іпотеки є наступне майно: нежилі приміщення з №1 по №14 (групи приміщень №79А) (в літ. А) загальною площею 190,60кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. (надалі - Предмет іпотеки).
Між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», з однієї сторони та громадянкою України ОСОБА_5, з іншої сторони 17.09.2008р. була укладена Додаткова угода №ТК ІNІТ до Кредитного договору, згідно з якою процентна ставка за користування кредитними коштами становитиме 0,00%.
Також, між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», з однієї сторони та громадянкою України ОСОБА_5, з іншої сторони 05.07.2012 р. укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору №6813583 (надалі - Додаткова угода №2).
У відповідності до п. 1.1 Додаткової угоди №2, викласти пункт 1.1. статті 1 Кредитного договору в наступній редакції: «Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 216265,15 (двісті шістнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять євро 15 євроцентів) на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредиту та повернути кредит Банку в порядку та у строки, обумовлені цим Договором.».
Позивач зазначає, що 07.07.2016р. йому з Відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, стало відомо, що Відповідач 04.07.2016р. здійснив реєстрацію права власності за Третьою особою на підставі Договору іпотеки №6814022 від 16.09.2008р.
На думку Позивача дані реєстраційні дії вчинені Відповідачем всупереч вимогам законодавства звернувся до суду з відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №15235401, прийняте 04 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко Валерієм Михайловичем про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: (реєстраційний номер (в літ. А) загальною площею 190,60кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, країна реєстрації: Україна), Суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (надалі - Закон № 1952-IV), у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; орган державної влади, його посадова особа, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав; іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки; орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.
У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV, Державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону. Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Порядок №1127).
Пунктом 6 Порядку №1127 визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим порядком.
У відповідності до п. 8 та п. 18 Порядку №1127, Під час формування та реєстрації заяви у базі даних заяв уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник встановлює особу заявника, що здійснюється за документом, що посвідчує таку особу. Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його замінює. У разі вилучення у громадянина України паспорта громадянина України у зв'язку з отриманням дозволу для виїзду за кордон на постійне проживання документом, що посвідчує особу громадянина України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про постійне проживання за кордоном. Документом, що посвідчує особу, яка не досягла 16-річного віку, є свідоцтво про народження. Документом, що посвідчує посадову особу державного органу або органу місцевого самоврядування, є службове посвідчення. У разі подання заяви уповноваженою на те особою уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник перевіряє обсяг повноважень такої особи за документом, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи. Обсяг повноважень особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, перевіряється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за допомогою порталу електронних сервісів. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 04.07.2016 р. представником ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташований АДРЕСА_1
Відповідно до картки прийому заяви №70818073 заявником було подано наступні документи: договір іпотеки, серія та номер: 10408, видавник: приватний нотаріус КМНО Ковальчук С.П.; інший, договір про внесення змін до договору іпотеки № 10408 від 16.09.2008 року, серія та номер: 3834, видавник: приватний нотаріус КМНО Ковальчук С.П.; інший, договір про внесення змін до договору іпотеки № 10408 від 16.09.2008 року, серія та номер: 5401, видавник: приватний нотаріус КМНО Ковальчук С.П.; інший, довіреність, серія та номер: 2236, видавник: приватний нотаріус КМНО Морозов Є.В.; інший, вимога про усунення порушення основного зобов'язання, серія та номер: кно-44,42/97, видавник: ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк"; інший, вимога про усунення порушення основного зобов'язання, серія та номер: 61-05-656, видавник: ПАТ "ПУМБ"; інший, вимога про усунення порушення основного зобов'язання, серія та номер: 61-05-324/1, видавник: ПАТ "ПУМБ".
Позивач в позовній заяві зазначає, що третьою особою всупереч вимогам законодавства та Договору іпотеки не було направлено Позивачеві вимогу про задоволення вимог іпотекодержателя.
З матеріалів справи (копії реєстраційної справи, яку надано Позивачем) вбачається, що на адресу Позивача третьою особою було надіслано наступні Вимоги: від 08.08.2014 р. №61-05-656 08.08.2014 р. (отримано Кульбіда 15.08.2014 р.); 15.01.2016 р. №КНО-44.4.2/97 (чек Нова пошта).
У відповідності до п. 57 Порядку №1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться Вимоги, які надсилалися на адресу Позивача, а отже твердження Позивача, що дані вимоги не направлялися є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
В частині посилання Позивача на те, що під час реєстраційних дій не надано оцінку вартості Предмета іпотеки, яка необхідна для застосування позасудового механізму стягнення, Судом встановлено наступне.
В матеріалах реєстраційної справи наявний Висновок про вартість майна, а саме: нежитлових приміщень №1 по №4 (групи приміщень №79а) загальною площею 190,60 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
З наданих документів вбачається, що Відповідачу було надано пакет документів, який було необхідний для вчинення реєстраційних дій.
Суд звертає увагу, що Позивач не був позбавлений права звернутися до суду (цивільного) з відповідними позовами про незаконні дії третьої особи, оскільки, як вбачається з позовної заяви Позивач вважає протиправними дії саме третьої особи (ПАТ «Перший Український Міжнародний банк») щодо неналежного виконання умов договорів (кредиту/іпотеки/ переуступки), а не Відповідача.
Позивач в позовній заяві зазначає, що він звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва та до Подільського районного суду м. Києва щодо фактичної суми заборгованості перед третьою особою, проте в матеріалах реєстраційної справи відсутні докази того, що даними судами прийнято рішення про зупинення вчинення реєстраційних дій до завершення розгляду даних справ, а тому Відповідач під час розгляду документів не був обізнаний про розгляд справ в даних судах.
Згідно з ст. 11 Закону 1952-IV, Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, Суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги в частині щодо визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №15235401, прийняте 04 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко Валерія Михайловичем про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: (реєстраційний номер (в літ. А) загальною площею 190,60кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, країна реєстрації: Україна), є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - державного реєстратора Макаренко Валерія Михайловича внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відповідні записи про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна: (реєстраційний номер нерухомого майна: 962802080000) нежилі приміщення з №1 по №14 (групи приміщень №79А) (в літ. А) загальною площею 190,60 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, країна реєстрації: Україна), Суд зазначає наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
Враховуючи вищевикладене, Суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - державного реєстратора Макаренко Валерія Михайловича внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відповідні записи про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна: (реєстраційний номер нерухомого майна: 962802080000) нежилі приміщення з №1 по №14 (групи приміщень №79А) (в літ. А) загальною площею 190,60 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, країна реєстрації: Україна) буде втручанням в дискреційні повноваження, оскільки законодавством прямо передбачені дії посадових осіб реєстраційної служби у випадку скасування судом певних рішень про реєстрацію.
Суд звертає увагу Позивача, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Позивача до реєстраційної службою з заявою про скасування спірних рішень та відновлення попередніх записів, а отже Позивач не позбавлений права звернутися до Відповідачів з відповідною заявою.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук