21 грудня 2016 року справа № П/811/934/16 м. Черкаси
15 год. 20 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді Гараня С.М., суддів Каліновської А.В., Рідзеля О.А.,
секретаря - Тараненка М.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Державної екологічної інспекції України - ОСОБА_2 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
- скасувати наказ Державної екологічної інспекції України № 260-о від 01.07.2016 про своє звільнення;
- зобов'язати Державну екологічну інспекцію України поновити його на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області - першого заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Кіровоградської області;
- стягнути з Державної екологічної інспекції України середній заробіток за час вимушеного прогулу до дати прийняття рішення;
- стягнути з Державної екологічної інспекції України моральну шкоду в розмірі 10 000,00грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказ Державної екологічної інспекції України від 01.07.2016 № 260-о «Про звільнення ОСОБА_1М.» на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України є протиправним та незаконним, оскільки звільнення за даною підставою передбачає угоду (домовленість) сторін щодо їх істотних умов, якої в даному випадку між позивачем та керівником інспекції укладено (досягнуто) не було. Більш того зазначив, що його заява про звільнення, яка була написана на вимогу керівника інспекції, не відповідала вимогам законодавства про працю - в ній були відсутні дата з якої працівник звільняється, та причина звільнення, а отже не могла бути прийнята до розгляду. ОСОБА_1 також наголосив, що заявою від 15.04.2016 він повідомив голову Державної екологічної інспекції України про відкликання своєї заяви про звільнення, що також свідчить про неправомірність оскаржуваного наказу.
Позивач до зали судового засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду заперечення в яких зазначив, що заява ОСОБА_1 про звільнення була подана добровільно, без будь-якого примусу, відповідала вимогам трудового законодавства, в зв'язку з чим оскаржуваний наказ, що був прийнятий на її підставі є законним та обґрунтованим, дії відповідача правомірними, а тому просив суд в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд зазначає, що наказом Державної екологічної інспекції України від 23.08.2012 № 175-о ОСОБА_1 був призначений на посаду першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області - першого заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Кіровоградської області.
В судовому засіданні позивач зазначив, що 03.04.2016 він написав на ім'я Голови Державної екологічної інспекції України заяву, в якій просив звільнити його з посади за угодою сторін, а 15.04.2016 (в зв'язку з відсутністю домовленості з керівником інспекції щодо істотних умов угоди про звільнення) подав заяву про відкликання своєї заяви про звільнення.
В подальшому, 01.07.2016 Державною екологічною інспекцією України винесено наказ № 260-о «Про звільнення ОСОБА_1М.», яким позивача було звільнено із займаної посади за угодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України та ст.86 Закону України «Про державну службу».
02.07.2016 Державна екологічна інспекція України у Кіровоградській області видала наказ № 64-о про оголошення позивачу наказу Державної екологічної інспекції України № 260-о «Про звільнення ОСОБА_1М.».
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, оскільки звільнення за даною підставою передбачає угоду (домовленість) сторін щодо їх істотних умов, якої в даному випадку між позивачем та керівником інспекції укладено (досягнуто) не було, це спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (надалі - Закон № 3723-ХІІ).
При цьому, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відносини публічної служби характеризуються спеціальною, відмінною від трудових відносин, процедурою призначення та звільнення з роботи особи, яка перебуває на публічній службі та проходження публічної служби.
Підстави припинення державної служби визначені ст. 30 Закону 3723-ХІІ. Водночас, загальні підстави передбачені Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП України).
Так, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем власноручно була написана заява про звільнення із займаної посади на підставі угоди сторін, та передана ним «Новою поштою» відповідачу.
Після отримання даної заяви Головою Державної екологічної інспекції України, 05.04.2016 ним була поставлена резолюція - «не заперечую після погодження з Міністром».
На підставі резолюції Голови Державної екологічної інспекції України, сектором по роботі з персоналу Держекоінспекції України підготовлено та направлено до ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України подання щодо погодження звільнення ОСОБА_1 із займаної посади (лист від 05.04.2016 вих. № 6-4-2067).
ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України № 5/3-14/5885-16 від 21.06.2016 було погоджено звільнення позивача із займаної посади, що в подальшому слугувало підставою для прийняття Державною екологічною інспекцією України оскаржуваного наказу.
Таким чином, оскільки роботодавець погодився з позивачем щодо його звільнення за угодою сторін (між сторонами досягнуто згоди щодо припинення трудового договору), наказом Державної екологічної інспекції України від 01.07.2016 № 260-о ОСОБА_1 правомірно було звільнено з займаної посади з 01.07.2016 за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Суд також зазначає, що за угодою сторін, тобто за п. 1 ст. 36 КЗпП України, припиняється як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір.
Припинити трудовий договір можна в будь-який час після досягнення угоди між роботодавцем та працівником. Ініціатива про припинення договору може виходити як від працівника, так і від роботодавця. І якщо одна зі сторін погоджується на пропозицію іншої, вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору і працівник звільняється з роботи.
Отже, однією з ознак, характерних для звільнення за згодою сторін, тобто обоюдного волевиявлення, є відсутність зобов'язань сторін виконувати будь-які процесуальні дії одна стосовно іншої у вигляді попередження, зобов'язання щодо працевлаштування, подання, погодження звільнення з відповідним органом тощо.
Суд звертає увагу, що згода досягається виключно між сторонами трудового договору та не передбачає участі будь-якої третьої особи. Сторонами трудового договору відповідно до ст. 21 КЗпП України є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Пункт 1 ст. 36 КЗпП України, який є спеціальною нормою, що підлягає застосуванню до спірних відносин, достатньою правовою підставою для звільнення визначає досягнення згоди між сторонами трудового договору.
Анулювання домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом щодо звільнення працівника з підстави, передбаченої п. 1 ст. 36 КЗпП України, можливе також лише при взаємній згоді власника підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та працівника.
Такий висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 № 21-320а13, в якій колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що анулювання домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом щодо звільнення працівника з підстави, передбаченої п. 1 ст. 36 КЗпП України, можливе при взаємній згоді власника підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та працівника.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Таким чином, припинення трудового договору на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України має свої особливості, тобто є особливою формою припинення трудового договору, оскільки звільнення за даним пунктом можливе в разі досягнення взаємної згоди про це між власником та працівником. Відповідно і відкликання заяви на звільнення можливе лише в разі досягнення взаємної згоди на анулювання домовленості про звільнення.
В судовому засіданні позивач зазначив, що 15.04.2016 він подав до Державної екологічної інспекції України заяву про відкликання своєї заяви про звільнення.
Водночас, як встановлено матеріалами справи, що не спростовується позивачем та підтверджується представником відповідача, між відповідачем та позивачем не було досягнуто взаємної згоди щодо анулювання раніше досягнутої домовленості про звільнення ОСОБА_1, а отже відсутній факт анулювання такої домовленості.
Зазначене, в сукупності, спростовує доводи ОСОБА_1 для скасування наказу Державної екологічної інспекції України № 260-о від 01.07.2016 про своє звільнення.
Зважаючи, що вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в розмірі 10 000,00грн. є похідними від позовної вимог про скасування вищевказаного наказу, підстав для задоволення якої судом не вбачається, у суду відсутні також підстави для задоволення і вищевказаних позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий С.М. Гарань
Судді А.В. Каліновська
ОСОБА_4
Повний текст постанови виготовлений 26.12.2016 року