28 грудня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/355/16-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцького П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області до ОСОБА_1 Держпраці у Чернівецькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Сокирянському районі про визнання протиправним та скасування припису,-
В поданому до суду адміністративному позові Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області (позивач) просить визнати протиправним та скасувати припис ОСОБА_1 Держпраці у Чернівецькій області (відповідач) від 16.03.2016 року №24-02-21/047.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ревізією, проведеною відповідачем, щодо правильності нарахування індексації страхових сум встановлено, що з вересня 2015 року у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» підвищено соціальні стандарти та відповідно гр. ОСОБА_2 перераховано пенсію за віком з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, яка складає 1074,00 грн. Розмір пенсії потерпілої з 01.09.2015 року збільшився на 125,00 грн, на підставі чого зменшена сума проведеної індексації страхової виплати на суму підвищення пенсії.
Проте, на думку відповідача, зменшення суми індексації щомісячної страхової виплати за рахунок збільшення розміру пенсії проведено позивачем з порушенням пункту 5 та пункту 10 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), у зв'язку з чим винесено припис від 16.03.2016 року №24-02-21/047 про вжиття заходів щодо проведення індексації щомісячної страхової виплати гр. ОСОБА_2 у період з 01.09.2015 року у відповідність до вимог чинного законодавства.
Вважаючи оскаржуваний припис протиправним, позивач посилався на те, що при проведенні індексації страхових виплат потерпілим на виробництві відділення правомірно керувалось вимогами Порядку №1078, а також листами Міністерства соціальної політики України від 28.03.2016 року №4470/0/14-16/10 та листом-роз'ясненням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 13.11.2015 року №1461-08-2.
Позивач зазначав, що на підставі отриманих розпоряджень з органу Пенсійного фонду України, в яких зазначено розмір пенсії, яка підвищилась, ним було здійснено перерахунок індексації щомісячних страхових виплат, а саме: сума індексації щомісячної страхової виплати зменшена на суму збільшення розміру пенсії, та зафіксована. Даний перерахунок сум індексації щомісячної страхової виплати проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідач не погоджуючись із позовними вимогами надав суду письмові заперечення в яких зазначав, що при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного припису управління Держпраці у Чернівецькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім цього, вказував про безпідставність доводів позивача, оскільки такі ґрунтуються на рекомендаціях, виписаних у листі Виконавчої дирекції ФСС НВВ ПЗ України №1461-08-2 від 13.11.2015 року, які жодним чином не роз'яснюють Порядок №1078.
Наголошував, що позивач не мав правових підстав для проведення індексації страхових виплат потерпілим на виробництві у зв'язку із підвищенням розміру пенсії.
Стверджував про безпідставність отримання позивачем від органів Пенсійного фонду України довідок про підвищення розміру пенсії, на підставі відомостей у яких і було проведено індексацію страхових сум. Потреби для отримання зазначених довідок та застосування їх для зменшення суми індексації немає та чинним законодавством, а саме Порядком №1078 не обумовлено. Остаточний перерахунок індексації грошових доходів потерпілих, які отримують щомісячну страхову виплату та пенсію, у межах прожиткового мінімуму, повинен проводити Пенсійний Фонд на підставі довідки відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в яких має зазначатися сума призначеної страхової виплати, проіндексована її сума і сума індексації.
Також вказав, що внаслідок неправомірного зменшення розміру проіндексованої щомісячної страхової виплати порушуються вимоги статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та статті 46 Конституції України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд розглянути справу у порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог у повному обсязі та просив суд розглянути справу у порядку письмового провадження.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань або заяв не подавав.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно вимог частини 4 статті 128 КАС України вбачається, що у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У частині 6 статті 128 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. ст. 122, 128 КАС України, суд вважає, що подання особами, які беруть участь у справі клопотання про розгляду справи без їхньої участі не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження
Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі наказу управління Держпраці у Чернівецькій області від 12.03.2016 року №055-пп та направлення на перевірку від 12.03.2016 року №04-40, посадовими особами управління Держпраці у Чернівецькій області, в період з 14.03.2016 року по 16.03.2016 року, проведено у позивача позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За результатами проведеної перевірки, 16.03.2016 року управлінням Держпраці у Чернівецькій області складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №024-02-21/060, яким встановлено, що зменшення суми індексації щомісячної страхової виплати за рахунок збільшення розміру пенсії проведене з порушенням п. 5 та 10 Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078. Частиною 1 пункту 10 Порядку визначено, що у разі коли потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання одночасно із щомісячною грошовою сумою, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, виплачується пенсія, в першу чергу індексується щомісячна грошова сума. Станом на 01.09.2015 рок розмір щомісячної страхової виплати гр. ОСОБА_2 не підвищувався (а.с. 20-21).
У зв'язку із встановленням вказаного вище порушення, 16.03.2016 року відповідачем складено припис №24-02-21/047, яким приписано відповідачу вжити заходів щодо проведення індексації щомісячної страхової виплати гр. ОСОБА_2 у період з 01.09.2015 року у відповідність до вимог чинного законодавства (а.с. 22).
13.04.2016 року позивач подав скаргу на акт перевірки №24-02-21/060, в якій просив виключити з нього порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки та скасувати припис №24-02-21/047 від 16.03.2016 року (а.с. 23).
25.04.2016 відповідач листом №792/0/04-16 про розгляд скарги повідомив позивача про відмову в задоволенні скарги. Вказав, що перевірка проведена відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, зазначив що, що акт перевірки є носієм доказової інформації про порушення вимог чинного законодавства, у разі виявлення яких вноситься припис про усунення виявлених порушень (а.с. 24-25).
Не погоджуючись із приписом управління Держпраці у Чернівецькій області від 16.03.2016 року №24-02-21/047, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про його скасування.
До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частини першої та другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до підпункту 12 та 50 пункту 4 указаного Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; видає в установленому порядку фондам загальнообов'язкового державного страхування обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці.
Згідно підпункту 11 та 13 пункту 4 Положення про ОСОБА_1 Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 08.07.2015 року №70, управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсації, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; здійснює в установленому законодавством порядку державний нагляд (контроль) за діяльністю робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, відділення в районах і містах обласного значення тощо.
З обставин справи вбачається, що позивач фактично не заперечує про наявність у відповідача підстав та повноважень щодо проведення перевірки дотримання ним законодавства при призначені та здійсненні страхових виплат, наданні соціальних послуг застрахованим особам. Водночас, обґрунтовуючи позов, позивач стверджує про помилковість висновку відповідача щодо незаконного зменшення позивачем суми індексації щомісячної страхової виплати за рахунок збільшення розміру пенсії, що є порушенням вимог пункту 5 та пункту 10 Порядку №1078.
Так, Порядок №1078, прийнятий з метою реалізації положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (пункт 1 Порядку №1078).
Згідно положень статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом статті 2 Закону №1282-XII та пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. До них, зокрема, належать: пенсії; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності) та ін.
Статтею 4 Закону №1282-XII визначено підстави для проведення індексації.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1-4 пункту 5 названого вище Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно абз. 1-3 пункту 10 Порядку №1078 у разі коли потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання одночасно із щомісячною грошовою сумою, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, виплачується пенсія, в першу чергу індексується щомісячна грошова сума.
Якщо особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, одночасно із щомісячною страховою виплатою виплачується пенсія, в першу чергу індексується сума щомісячної страхової виплати.
Індексація пенсій у випадках, зазначених у першому і другому абзацах цього пункту, провадиться органами Пенсійного фонду на підставі довідок відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в яких зазначається сума призначеної страхової виплати, проіндексована її сума і сума індексації.
Аналіз наведених вище положень, якими у своїй діяльності керується позивач, дає підстави для висновку про відсутність у нього правових підстав для здійснення індексації одного виду грошового доходу (щомісячної страхової виплати) населення у разі підвищення розміру іншого (пенсії) на підставі отриманих від органу Пенсійного фонду України довідок про підвищення розміру пенсії.
Як вбачається з обставин справи та не заперечувалось сторонами, внаслідок указаних вище дій позивача сума індексації щомісячної страхової виплати була зменшена на суму збільшення розміру пенсії, внаслідок чого потерпілі почали отримувати щомісячну проіндексовану страхову виплату менше на суму підвищення пенсії, та відповідно їм зафіксована індексація щомісячної страхової виплати за мінусом суми підвищення пенсії та встановлено базовий місяць - вересень 2015 року (пенсії за віком та пенсії по інвалідності інвалідам 1, 2 груп) та відповідно грудень 2015 року (пенсії по інвалідності інвалідам 3 групи), - тобто місяць підвищення пенсії.
Беручи до уваги зазначені вище норми, які регулюють спірні правовідносини, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що місяць вважається базовим у разі підвищення органами Пенсійного фонду України розмірів пенсій. Однак цей місяць є базовим лише для органів Пенсійного фонду України, оскільки підвищується відповідна виплата, а не органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які проводять виплати щомісячних страхових сум, розмір яких у місяць підняття пенсії, не підвищувався.
Відтак, обґрунтованими є доводи відповідача про незаконність проведення позивачем індексації страхових сум у зв'язку із підвищенням розміру пенсії.
Крім цього, вирішуючи спір, суд також зважає на те, що внаслідок неправомірного зменшення розміру проіндексованої щомісячної страхової виплати, що фактично нівелює для потерпілих факт підвищення державою розміру пенсії, порушуються, в тому числі, вимоги статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-III, відповідно до положень якої Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний припис від 16.03.2016 року №24-02-21/047 є правомірним. При його прийнятті відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході судового розгляду справи відповідач - суб'єкт владних повноважень відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України довів суду правомірність оскаржуваного позивачем рішення.
Натомість доводи позивача про дотримання ним вимог Порядку №1078 та про незаконність оскаржуваного рішення, виходячи з вищевикладеного, є необґрунтованими.
Крім цього, суд вважає безпідставними посилання позивача в обґрунтування необхідності витребування від органів Пенсійного фонду України довідок про розмір пенсії потерпілих, на підставі яких і було проведено індексацію страхових виплат, на пункт 11 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановами правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за №376/7697.
Пунктом одинадцятим указано Порядку передбачено, що у разі необхідності органи Пенсійного фонду повинні безкоштовно надавати відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків додаткову інформацію щодо, зокрема, призначення та розміру пенсій.
Між тим, такі посилання позивача є безпідставними, оскільки зазначений Порядок не регулює відносин щодо нарахування та виплати індексації, а визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Посилання позивача в обґрунтування своїх тверджень про правомірність проведення індексації страхових виплат внаслідок підвищення розміру пенсії на лист Міністерства соціальної політики України від 28.03.2016 року №4470/0/14-16/10, лист-роз'яснення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 13.11.2015 року №1461-08-2 - безпідставні, оскільки указані листи не є нормативно-правовими актами, що створюють обов'язкові правові наслідки у підвідомчій йому сфері суспільних відносин, а носять рекомендаційний характер.
До того ж, зміст указаних листів не зобов'язує відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проводити індексації страхових виплат особам у разі підвищення їм розміру пенсії.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а тому такі задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 70, 86, 94, 122, 128, 158, 159, 161- 163 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Копію постанови направити сторонам.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя П.Д. Дембіцький