ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 грудня 2016 року № 826/10166/16
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації
третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації
про визнання дій протиправними, зобов»язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, в якій просить: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у видачі посвідчення інваліда війни; зобов»язати відповідача видати позивачу відповідне посвідчення.
Так, як зазначено у позовній заяві, позивач, залучалася до формувань цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, стала інвалідом 2 групи, причина інвалідності - профзахворювання, пов»язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Однак, не зважаючи на вказані обставини, відповідачем протиправно, на думку позивача, відмовлено у видачі позивача посвідчення інваліда війни з огляду на недостатність наданих позивачем документів, які б містили інформацію про розпорядчий документ по лінії Цивільної оборони про залучення підприємства, на якому працював позивач, до вказаного формування та розпорядчий документ по підприємству про залучення позивача до складу цього формування.
Відповідачем скеровано до суду письмові заперечення на адміністративний позов, згідно яких позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.
В обґрунтування власної правової позиції у справі, відповідач зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи докази не містять інформації про те, що позивач безпосередньо входила до складу формувань Цивільної оборони та у складі таких формувань була направлена на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації у письмових поясненнях від 24.10.2016 р. №01.1-23/1882 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Як йдеться у вказаних письмових поясненнях, правомірність видачі позивачу інформаційної довідки, якою встановлено факт, що має юридичне значення, а саме - його участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони.
А відтак, на думку третьої особи, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи, залучались до виконання цих робіт цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
Так, за результатами дослідження наявних у справі матеріалів, суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Отже, розглянувши наявні у справі документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 згідно наявної у справі копії посвідчення серії НОМЕР_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1).
Звернувшись до відповідача із заявою вх. від 16.05.2016 р. про видачу посвідчення інваліда війни, позивачем додано: копію паспорту громадянина України; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію довідки МСЕК із вказівкою на групу та причину інвалідності; копію інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи КОДА від 22.03.2016 р, №01.1-14/494/10.
Водночас у відповідь на звернення позивача листом від 18.05.2016 р. №37/09-10356 Управлінням праці зазначено про відсутність підстав для видачі посвідчення інваліда війни відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з огляду на відсутність документів про залучення позивача до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З огляду на наведене відповідач дійшов висновку про неможливість задоволення звернення позивача та видачі йому посвідчення інваліда війни, так як надані позивачем документи не підтверджують факт залучення і виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Відтак, вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач за захистом порушених прав та інтересів звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно ж до ст. 9 Закону України «Про Цивільну оборону України» силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.
Відповідно до ст. 11 цього Закону невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 12 Закону України «Про Цивільну оборону України» для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, формування ЦО, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Виконання завдань виробничого характеру на них не покладалось.
Під час судового розгляду справи згідно наданої відповідачем копії трудової книжки встановлено, що позивач працювала комірником в лабораторії вентиляції, тепла та холоду на Чорнобильській атомній електростанції у період з 01.04.1987 р. по 03.05.1987 р.
До суду також надано копію довідки №564 ДСП «Чорнобильська АЕС», згідно якої позивачу за роботу в населених пунктах зони відчуження з 04.04.1987 р. по 17.04.1987 р. виплачено 187,48 крб.
Між тим, згідно наявної у справі копії наказу начальника громадянської оборони директора Чорнобильської атомної електростанції від 19.04.1986 р. №2 створено пункт управління цивільної оборони Чорнобильської АЕС, служби цивільної оборони ЧАЕС, а також формування цивільної оборони.
Відповідно ж до копії довідки до акту огляду МСЕК серії МСЕ №152488 від 21.09.1994 р. позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 20.09.1994 р. з причини захворювання, пов»язаного з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Поряд з цим в інформаційній довідці від 22.03.2016 р. №01.1-14/494/10 Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи зазначено, що формування ЦО, в т.ч. невоїзовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих, а громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи, залучались до виконання цих робіт саме у складі цивільної оборони.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно ж до п. 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою КМ України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення інваліда війни видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Згідно п. 10 цього ж Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Так, зокрема, інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Проте, виходячи із наведених вище законодавчих положень, враховуючи при цьому фактичні обставини справи, суд наголошує, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження фактичної участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони справа не містить, поряд з цим відсутнє також документальне підтвердження участі позивача у таких формуваннях, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Крім того, позивачем не доведено, що характер виконуваних позивачем робіт відносився до завдань Цивільної оборони.
Зазначений висновок узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеному в ухвалі від 15.09.2015 р. № К/9991/61693/12.
За таких обставин, зважаючи на недоведеність в рамках даної адміністративної справи фактичної участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони та віднесення до завдань Цивільної оборони характеру виконуваних позивачем робіт, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Відмовити у задоволенні позову.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська