ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2016 року № 826/3737/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Кобилянського К.М., Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій, встановлення відсутності компетенції,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України які полягають у виданні наказу Міністра оборони України від 27.01.2016 р. № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил у 2016 році» яким порушується мораторій на розширення військовослужбовцям нових додаткових щомісячних видів грошового забезпечення;
- встановити відсутність компетенції Міністерства оборони України щодо розширення військовослужбовцям нових додаткових щомісячних видів грошового забезпечення з 29.04.2006 p.;
- вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернувся.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Просить суд в позові відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивач проходив дійсну військову службу в Збройних Силах України та після звільнення у запас позивачу призначена пенсія за вислугу років згідно Закону № 2262-ХІІ. Позивач перебуває на пенсійному обліку у головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять в собі письмових доказів на підтвердження зазначених обставин.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає в позовній заяві, що положення Наказу № 44 щодо збільшення додаткових щомісячних видів грошового забезпечення суперечить нормам міжнародного та національного законодавства внаслідок чого порушується право позивача на перерахунок розміру пенсії у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення військовослужбовців що передбачено ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-XII.
Також представник позивача зазначає, що наслідком порушення з боку Міноборони мораторію на розширення військовослужбовцям додаткових щомісячних видів грошового забезпечення є порушення матеріального права позивача.
Втім, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що матеріали справи не містять в собі жодного письмового доказу, що підтверджує повідомленні представником позивача обставини в частині порушення матеріального права позивача.
Разом з тим, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України всебічно забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань та застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна.
Статтею 10 Закону України «Про оборону України» визначено, що основними функціями Міністерства оборони України, як центрального органу виконавчої влади, є забезпечення проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.
Міністерство оборони України:
- бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва, підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів у сфері оборони, забезпечує їх виконання у Збройних Силах України, у встановленому порядку координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони;
- здійснює заходи, спрямовані на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил України, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Також, зазначеним Положенням передбачено, що Міністерство оборони України забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених завдань і функцій.
Згідно пункту 4 Положення, Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, який здійснює керівництво Збройними Силами України, уповноважено на видання нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення військовослужбовців.
Протокольним рішенням Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №3 Міністерству оборони України доручено здійснити підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.
На виконання доручення Кабінету Міністрів України, видано наказ Міністерства оборони України від 27.01.2016 року № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році».
Зазначеним наказом Міністерства оборони України передбачено підвищення премій військовослужбовцям Збройних Сил України в залежності від їх посадового окладу та місця проходження військової служби в межах виділених асигнування, що передбачено державним бюджетом У країни.
Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07 листопада 2007 року № 1294, керівникам державних органів (у тому числі Міністерству оборони України) у межах асигнувань, що виділяються на утримання, надається право: установлювати посадові оклади військовослужбовцям, надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям, здійснювати преміювання військовослужбовців, надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Зокрема, пунктами 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Посилання позивача на те, що згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» введено мораторій на розширення військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяким іншим особам, які перебувають на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України нових додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, внаслідок чого, на переконання позивача, Міноборони порушено мораторій на розширення військовослужбовцям додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, є необґрунтованими, адже позивачем залишено поза увагою той факт, що п.5 Перехідних положень Закону від 04.04.2006 №3591 стосується Кабінету Міністрів України, а не Міністерства оборони України.
Правовий аналіз зазначених вище норм дає змогу дійти висновку, що Міністерство оборони України має право видавати нормативні документи, що врегульовують питання грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил, внаслідок чого позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України, які полягають у виданні наказу Міністра оборони України від 27.01.2016 р. № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил у 2016 році», яким порушується мораторій на розширення військовослужбовцям нових додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині встановлення відсутності компетенції Міністерства оборони України щодо розширення військовослужбовцям нових додаткових щомісячних видів грошового забезпечення з 29.04.2006 p., задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.
Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
При цьому, в п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Однак, суд звертає увагу, що спір про наявність/відсутність у суб'єкта владних повноважень компетенції може мати місце у спорі саме між суб'єктами владних повноважень. Тобто, такі спори можливі між суб'єктами владних повноважень, з приводу реалізації їхньої компетенції у відповідній сфері управління.
Таким чином, вимоги Позивача про встановлення відсутності у Міністерства Оборони України компетенції у спірних правовідносинах не відповідають завданням КАС України.
Суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, адже позивачем з посиланням на належні та допустимі докази не доведено наявності порушено права чи інтересу, які потребують судового захисту, а судом в рамках спірних правовідносин встановлено відсутність неправомірних рішень/дій/бездіяльності відповідача, які порушують охоронювані законом права та інтереси позивача.
Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Федорчук
судді К.М. Кобилянський
А.С. Мазур