22 грудня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/1840/16
14 год.00 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кисильової О.Й.,
при секретарі: Дудар Е.І.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство"Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошуваного землеробства Національної акадамії аграрних наук України до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,
встановив:
Державне підприємство "Дослідне господарство "Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України (далі - позивач, ДП "Асканійське") звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 25.10.2016 року № 21-16-239/34-129с, № 21-16-239/34-130с, №21-16239/34/-131с.
У судовому засіданні представник позивача, підтримавши позовні вимоги, пояснив, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем за результатами документальної позапланової перевірки, якою встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю. Позивач не погоджується із притягненням його до відповідальнолсті у вигляді штрафу та вважає постанови незаконними з огляду на наступне. Так, під час перевірки відповідачем встановлено факти несвоєчасного вручення трудової книжки працівнику підприємства ОСОБА_4, звільненому 30.05.2016 року та несвоєчасна виплата заробітної плати, тобто не у день звільнення. Оскільки вказаний працівник був відсутній на робочому місці у день звільнення, відтак - відсутня вина підприємства у вчиненні наведених порушень, що виключає притягнення позивача до відповідальності. Також позивач не погоджується із висновками відповідача щодо недотримання ДП "Асканійське" вимог трудового законодавства в частині збереження за призваним на строкову військову службу ОСОБА_4 місця роботи, оскільки вказаний громадянин не підпадає під категорію громадян, яким надана ця гарантія. Посилаючись на дані обставини, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, зазначили, що у ході проведення перевірки дотримання ДП "Асканійське" вимог законодавства з питань праці Управлінням встановлено порушення позивачем вимог статей 47, 116 та 119 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника підприємства ОСОБА_4 з роботи за п. 3 ст. 36 вказаного Кодексу, в зв'язку з чим позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на підставі статті 265 КЗпП України. Представники відповідача відмітили, що проводячи перевірку та приймаючи оскаржувані постанови відповідач діяв в межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені чиним законодавством України. Просили відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.
На підставі наказу Головного Управління Держпраці у Херсонській області від 28.09.2016 року № 396 "Про проведення позапланової перевірки" та відповідно до направлення на проведення перевірки від 28.09.2016 року № 632 головним державним інспектором з праці 11 жовтня 2016 року проведено позапланову перевірку ДП "Дослідне господарство "Асканійське" з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування, за результатами якої складено акт від 11.10.2016 року № 21-16-239/34.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 47, частини 1 статті 116 та частини 1 статті 119 КЗпП України.
На підставі акту перевірки від 11.10.2016 року № 21-16-239/34 Головним управлінням Держпраці у Херсонській області винесено припис від 12.10.2016 року № 21-16-239/34-16 та постанови від 25.10.2016 року:
- № 21-16-239/34-129с про накладення штрафу у розмірі 1450,00 грн. за порушення ДП "Асканійське" вимог частини 1 статті 47 КЗпП України;
- № 21-16-239/34-130с про накладення штрафу у розмірі 4350,00 грн. за порушення ДП "Асканійське" вимог частини 1 статті 116 КЗпП України;
- № 21-16-239/34-131с про накладення штрафу у розмірі 14500,00 грн. за порушення ДП "Асканійське" вимог частини 1 статті 119 КЗпП України.
Надаючи оцінку законності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Судом встановлено, що наказом директора ДП "Дослідне господарство "Асканійське" від 30.05.2016 року № 75-к звільнений з посади водія автотранспортних засобів ІІІ классу ОСОБА_4 у зв'язку із призовом на військову службу згідно пункту 3 статті 36 КЗпП України.
За змістом акта перевірки від 11.10.2016 року № 21-16-239/34 порушення позивачем вимог частини 1 статті 47 КЗпП України полягало в тому, що у день звільнення ОСОБА_4 - 30.05.2016 року йому не була вручена належно заповнена трудова книжка. Відповідачем встановлено, що на момент перевірки - 11.10.2016 року трудова книжка ОСОБА_4 зберігається на підприємстві.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вручити ОСОБА_4 трудову книжку у день звільнення не було можливості, оскільки останній був відсутній на робочому місці.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка іспектор з кадрів ДП "Дослідне господарство "Асканійське" ОСОБА_5 суду пояснила, що у п'ятницю 27.05.2016 року в кінці робочого дня ОСОБА_4 прийшов до відділу кадрів, поклав на стіл довідку про його перебування у військоматі останні чотири дні та заявив, що його призвано на військову службу. Заяву про звільнення писати не буде, оскільки ОСОБА_5 не має права його звільнити. Свідок попередила ОСОБА_4, що треба прийти у понеділок 30.05.2016 року на роботу та ознайомитися з наказом і отримати трудову книжку, проте ОСОБА_4 сказав, що не буде нічого підписувати й отримувати. 30.05.2016 року ОСОБА_4 не з'явився на робочому місці, а керівником підприємства прийнято наказ про звільнення ОСОБА_4
За приписами частини 1 статті 47 КЗпП УКраїни власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу шостого частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Із аналізу наведених вище норм Кодексу про працю слідує, що законодавець встановив обов'язок роботодавця видати працівнику належно оформлену трудову книжку у день звільнення та провести у цей же день повний розрахунок. Втім, суд зазначає, що видача належно оформленої трудової книжки залежить не тільки від волі роботодавця, а ставить факт видачі у залежність від бажання та можливостей працівника отримати трудову книжку. Тобто, для виконання вимог вказаної норми необхідне дотримання днаступних двох умов: належне оформлення роботодавцем трудової книжки у день звільнення та волевиявлення працівника щодо її отримання. Судом встановлено, що 30.05.2016 року (день звільнення ОСОБА_4О.) трудова книжка позивачем була оформлена належним чином.
Отже, зважаючи на відсутність ОСОБА_4 на робочому місці в день звільнення - 30.05.2016 року, а відтак - на відсутність вини позивача у невидачі вказаному працівникові трудової книжки у день звільнення, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача ознак порушення трудового законодавства, відповідальність за яке передбачена пунктом шостим частини 2 статті 265 КЗпП України.
За таких обставин суд вважає обгрунтованими вимоги ДП "Дослідне господарство "Асканійське" щодо незаконності притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за порушення частини 1 статті 47 КЗпП України та скасовує постанову від 25.10.2016 року № 21-16-239/34-129с.
За змістом акта перевірки від 11.10.2016 року № 21-16-239/34 порушення позивачем вимог частини 1 статті 116 КЗпП України полягало в тому, що у день звільнення ОСОБА_4 - 30.05.2016 року з ним не проведено повний розрахунок. Відповідачем у ході перевірки встановлено, що упродовж червня-липня 2016 року здійснювались часткові виплати заробітної плати, проте остаточний розрахунок з вказаним працівником проведено 01.08.2016 року.
Представник позивача у судовому засіданні не заперечував даного факту. Докази наявності обставин, які перешкоджали підприємству здійснити повний розрахунок з ОСОБА_4 у день його звільнення позивач суду не надав.
Як зазначено вище, роботодавець зобов'язаний у день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, встановлені в статті 116 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до абзацу третього частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Отже, суд погоджується із висновками відповідача про порушення ДП "Дослідне господарство "Асканійське" вимог частини 1 статті 116 КЗпП та притягненням за це порушення до відповідальності у вигляді штрафу, а відтак - відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині скасування постанови від 25.10.2016 року № 21-16-239/34-130с.
За змістом акта перевірки від 11.10.2016 року № 21-16-239/34 порушення позивачем вимог частини 1 статті 119 КЗпП України полягало в тому, що ОСОБА_4 був призваний на строкову військову службу та звільнений за п. 3 ст. 36 КЗпП України у той час, як частина 3 статті 119 вказаного Кодексу гарантує збереження за таким працівником місця роботи та середнього заробітку.
Судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно із Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" видано повістку про те, що він призваний на строкову військову службу і зарахований у команду № 49.
Частиною 1 статті 119 КЗпП України визначено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (ч. 3 ст. 119 КЗпП).
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу та інші види.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.
У свою чергу, пунктом 3 статті 36 КЗпП України передбачено підставу для припинення трудового договору у разі призову або вступу працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.
Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що законодавець, запроваджуючи норму про припинення трудового договору у разі призову працівника на військову службу, направлення на альтернативну службу (п. 3 ст. 36 КЗпП), увів обмеження її застосування щодо осіб, призваних на військову службу, крім призову працівника на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Дане обмеження, встановлене п. 3 ст. 36 КЗпП, кореспондується із частиною 3 статті 119 КЗпП України, якою, крім загальних гарантій збереження роботи та посади для осіб, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, встановлено також строк - до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 призваний на строкову військову службу відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як громадянин України, якому виповнилось повні 20 років.
Таким чином, суд вважає, що на трудові відносини ДП "Асканійське" та ОСОБА_4 не поширюються гарантії , передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 статті 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належними та допустими доказами не довів правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення частини1 статті 119 КЗпП України, а відтак - суд вважає протиправною та скасовує постанову від 25.10.2016 року № 21-16-239/34-131с про накладення на позивача штрафу у розмірі 14500,00 грн.
За таких обставин суд частково задовольняє позовні вимоги ДП "Дослідне господарство "Асканійське".
Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами статті 94 КАС України, присудивши на користь позивача судовий збір у сумі 1082,71 грн. пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області від 25.10.2016 року № 21-16-239/34-129с та від 25.10.2016 року № 21-16239/34/-131с про накладення штрафу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь державного підприємства "Дослідне господарство "Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00856787) судовий збір у сумі 1082 (одна тисяча вісімдесят дві) грн. 71 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 грудня 2016 р.
Суддя Кисильова О.Й.
кат.