Справа № 2-18/09
5 травня 2009 р.
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Довжука А.І., при секретарі Коваленко О.І., за участю позивача ОСОБА_1, та його представника ОСОБА_3, представника Міністерства транспорту та зв'язку України Павленко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Миколаєві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства транспорту та зв'язку України та державного підприємства “Укртехфлот”, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахункових сум та моральної шкоди -
В березні 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним наказу № 198 Міністерства транспорту та зв'язку України від 15 лютого 2008 р., про його звільнення з посади директора ДП “Укртехфлот”, з достроковим розірванням контракту, та поновлені його на попередній посаді, з часу незаконного звільнення.
Також визнати незаконним наказ державного підприємства “Укртехфлот” № 31-к від 19.02.2008 р. про звільнення його з посади директора, та стягнути з цього підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу та розрахункові суми належних виплат при звільненні.
Стягнути на його користь з Міністерства транспорту та зв'язку України 10000 гр. моральної шкоди.
На підтримання своїх вимог в судовому засіданні позивач пояснив, що наказом ДП “Дельта-Лоцман” № 687-к від 18 липня 2007 р. його було звільнено з посади заступника директора цього підприємства, за переводом до державного підприємства “Державна морська лоцманська служба”.
19 липня 2007 р., за наказом № 620 Міністра транспорту та зв'язку України (далі Міністра), його було призначено директором ДП “Державна лоцманська служба”.
Того ж дня, за наказом № 621 того ж Міністра, зазначене підприємство було перейменоване в державне підприємство “Укртехфлот”, у зв'язку з чим, в його - ОСОБА_1 трудовій книжці, відразу було зроблено запис про призначення його на посаду директора “Укртехфлоту”.
За наказом Міністра № 424, від 18.05.2007 р., на період підбору постійного керівника, його - ОСОБА_1, з 22 травня 2007 р. було призначено виконуючим обов'язки начальника державного підприємства “Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів”, де він не отримував заробітну плату.
Посада директора ДП “Укртехфлот” була його основним місцем роботи, де знаходилась і його трудова книжка.
28 вересня 2007 р., на підставі наказу Міністра № 866, як з директором ДТ “Укртехфлот”, з ним було укладено Контракт № 29-ІІІ з терміном дії з 28.09.2007 р. до 27.09. 2012 р.
15 лютого 2008 р. Міністром було видано наказ № 198, з посиланням на Постанову КМ України від 03.04.1993 року № 245 “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій”, про припинення з 19.02.2008 р. дії наказу Міністра № 620 від 19.07.2007 р “Про керівника ДП “Державна лоцманська служба”, та звільнення його - ОСОБА_1 з посади директора ДП “Укртехфлот” з 19.02.2008 р., відповідно до ст.7 КЗпП України, з достроковим розірванням Контракту за його п/п. "г” п.28.
На виконання зазначеного наказу, 19.02.2008 р. по ДП “Укртехфлот” було видано наказ № 31-к про звільнення його - ОСОБА_1 з посади директора. Ним було отримано трудову книжку, але розрахунки при звільненні не проведені, у зв'язку з чим, на час його звільнення, ДП “Укртехфлот” мало перед ним заборгованість, по заробітній платі та по підзвітним особам, на загальну суму 25329,46 гр. За час судового розгляду справи ДП “Укртехфлот” частково виплатило цю заборгованість, і залишок розрахункових сум складає 6976,76 гр.
Позивач вважає, що його звільнення є незаконним, оскільки не ґрунтується на нормах чинного трудового законодавства та суперечить змісту укладеного з ним 28.09.2007 р. Контракту, який не передбачає підстав для звільнення з основної роботи у зв'язку з тимчасовим виконанням трудових обов'язків по іншій посаді.
Згідно положень п. 4 Постанови КМ України № 245 від 03.04.1993 р. ”Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” для обмеженням сумісництва роботи керівників державних підприємств, трудовий договір припиняється по роботі саме за сумісництвом, а не по основній роботі.
Крім того, виконання тимчасових обов'язків начальника ДП “Чорноморсько-Азовського виробничо-експлуатаційного управління морських шляхів” не було сумісництвом в розумінні п.1 Положення «Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», затвердженого наказом №43 Мінпраці, Мінюсту та Мінфіну 28.06.1993 р., та було припинено з 1 лютого 2008 р., на підставі наказу Міністра № 121 від 01.02.2008 р. Тому, станом на 15.02.2008 р. правових підстав для його - ОСОБА_1 звільнення з посади директора ДП “Укртехфлоту” з 19 лютого 2008 р., на підставі ст.7 КЗпП України, не було, а тому він має бути поновлений на посаді директора ДП “Укртехфлоту” з часу незаконного звільнення.
Під час слухання справи, позивачем неодноразово уточнювались вимоги щодо розміру стягнень розрахункових сум та середнього заробітку, з урахуванням сум, виплачених під час слухання справи, у зв'язку із збільшенням часу вимушеного прогулу, до 179316,95 гр. Стягнення витрат на правову допомогу збільшено до 8450 гр., які позивач просив покласти на обох відповідачів, в рівних частках.
Вимоги щодо стягнення з Міністерства транспорту та зв'язку України 10000 гр., за спричинену йому моральну шкоду, позивачем залишено без змін оскільки незаконним звільненням, за його поясненнями, було порушено його трудові права, втрачено нормальні життєві зв'язки, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації його життя, та життя його сім'ї.
Представник відповідача - Міністерства транспорту та зв'язку України (далі Міністерства), позов не визнав та пояснив, що вимоги позивача, щодо стягнення моральної шкоди, є безпідставними, оскільки при звільненні ОСОБА_1 норм чинного законодавства не порушено, а вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу безпідставні.
Відповідач ДП “Укртехфлот”, для участі у слуханні справи по суті свого представника до суду не направив, за вітсутності коштів, а позовні вимоги визнав частково, лише у сумі заборгованості за розрахунковими коштами, у розмірі 6976, 76 гр. В іншій частині позовні вимоги не визнав.
У наданому суду письмовому запереченні на позов, ДП “Укртехфлот” зазначило, що згідно з вимогами ст.7 КЗпП України підстави для звільнення позивача встановлюються законодавством, а тому регулювання певних трудових відносин деяких категорій працівників здійснюється, в тому числі, іншими законодавчими актами України ніж КЗпП України, наприклад ч.6 ст.65 Господарського Кодексу України, якою передбачено, що керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково, на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону, як і було звільнено позивача, тобто на підставі пп. «г» п.28 Контракту.
У своєму запереченні ДП «Укртехфлот» послався і на те, що додатковими підставами для звільнення позивача є також пп. «а» і «є» п.29 Контракту, у зв'язку з незабезпеченням ним розміщення коштів у розвиток виробничої сфери, а також допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості за період перебування на посаді директора (а.с.65-67).
Разом з тим у наказі про від 15.02.2008 р. ці обставини, як підстави для звільнення ОСОБА_1, не зазначені, а тому і не беруться судом до уваги.
Вислухавши пояснення сторін, та дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.
Наказом Міністра № 620 від 19.07.2007 р. ОСОБА_1 дійсно було призначено директором ДП “Державна морська лоцманська служба”, яке того ж дня перейменовано в ДП “Укртехфлот”, а трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено запис про призначення його на посаду директора ДП “Укртехфлот” (а.с. 5-8).
28 вересня 2007 р. між Міністерством та ОСОБА_1 укладено Контракт, в якому сторонами визначено термін його дії - з 28.09.2007 р. по 27.09.2012 р.
Таким чином між сторонами було укладено трудовий договір відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України (а.с. 9-14,142-143).
Із матеріалів справи також вбачається, що у зв'язку з відстороненням ОСОБА_2 від обов'язків начальника ДП «Чорноморсько-Азовського виробничо-експлуатаційного управління морських шляхів» (далі «Чоразморшлях»), наказом Міністра № 424 від 18.05.2007 р. ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов'язки начальника ДП “Чоразморшлях”, з 22.05.2007 р., на період визначення в установленому законодавством порядку питання щодо керівника цього підприємства, без вказівки про призначення за сумісництвом (а.с. 20,109,145-147).
Згідно з п.4 Положенням “Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій”, затвердженого Міністерством праці України 28.06.1993 року за № 76, керівники державних підприємств , установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом.
Тобто, при видачі наказу про призначення позивача на посаду виконуючого обов'язки начальника ДП “Чоразморшлях”, відповідачем - Міністром транспорту та зв'язку України, було допущено порушення п.4 вказаного Положення.
Відповідно до п.1 цього ж Положення - сумісництвом вважається виконання працівником крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної робот и на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час , на тому ж або іншому підприємстві, в установі організації, або у громадянина за наймом (а.с.46-49).
Але, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 залишався на штатній посаді начальника, на підтвердження пояснень ОСОБА_1, про те що виконання ним цих обов'язків не було роботою за сумісництвом, судом встановлено, що на цій посаді заробітна плата позивачу дійсно не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджено довідкою в.о. начальника «Чоразморшлях» від 25.02.2008 р. Крім того, цю роботу не можна було виконувати у вільний від основної роботи час (а.с.22).
Доказом того, що основним місцем роботи позивача було ДП ?кртехфлот” є і запис про це в його трудовій книжці, за №20 від 19.07.2007 р. І навпаки - запис про його роботу у ДП “Чоразморшлях”, у його трудовій книжці відсутній (а.с.17-18).
Щодо підстав звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП “Укртехфлот” судом встановлено наступне.
З основного місця роботи, з посади директора ДП“Укртехфлот”, ОСОБА_1 звільнено наказом Міністра № 198 від 15.02.2008 р., відповідно до ст.7 КЗпП України, на підставі пп. «г» п.28 Контракту, укладеного з позивачем (а.с. 15).
У цьому ж наказі зазначено, що ОСОБА_1 звільнено відповідно до Постанови КМ України № 245 від 3.04.1993 р. «Про роботу за сумісництвом
працівників державних підприємств, установ і організацій».
Між тим, з посади виконуючого обов'язки начальника ДП «Чоразморшлях» позивача було звільнено раніше чим з основного місця роботи - тобто 1.02.2008 р. за наказом Міністра № 121, чого, для приведення кадрових призначень у відповідність із законом, відносно позивача, було цілком достатньо (а.с.21).
Таким чином, на час видачі наказу Міністра № 198 від 15.02.2008 р. про звільнення з посади директора ДП “Укртехфлот”, ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з жодним підприємством, установою чи організацією. Тому посилаючись в цьому наказі на Постанову КМ України № 245 від 3.04.1993 р. «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», відповідач допустив викривлення фактичних обставин, що суд вважає встановленим.
Більш того, в абз.2 п.4 вказаного вище Положення зазначено, що трудові договори, укладені про роботу за сумісництвом, до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 245 “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій”, припиняються відповідно до п.4 зазначеної Постанови. Тобто припиняються трудові договори, укладені по роботі за сумісництвом, а не за основним місцем роботи (а.с.45-51).
До того ж, обидва накази про призначення ОСОБА_1 на дві вказані посади видавались однією особою - Міністром транспорту та зв'язку України.
З ДП «Укртехфлот» ОСОБА_1 звільнено за наказом Міністра № 198 від 15.02.2008 р., з посиланням на ст.7 КЗпП України, яка не регулює порядок, та не вказує на підстави для звільнення працівника, а вказує на особливості регулювання праці деяких категорій працівників, що встановлюються законодавством.
Крім того, у п.29 Постанови Пленуму ВС України № 9 від 6.11.92 р. (із змінами Постановою ПВСУ №15 від 25.05.1998 р.) «Про практику розгляду судами трудових спорів», вказано, що вирішуючи справи про припинення трудового договору в зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу, суди повинні враховувати, що звільнення з цих підстав може мати місце у випадках, коли відповідно до ст.7 КЗпП спеціальною нормою законодавства України передбачено обмеження на прийняття на роботу за певних умов (наприклад, осіб, позбавлених вироком суду права займати певні посади, або займатись певною діяльністю протягом визначеного судом строку; прийняття на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю осіб, що раніше судились за розкрадання, хабарництво і інші корисливі злочини, якщо судимість не знята і не погашена).
У зв'язку з тим, що за жодною із вказаних умов позивача прийнято на роботу не було, суд вважає, що при виданні наказу про звільнення ОСОБА_1, відповідачем - Міністерством транспорту та зв'язку України, - норми КЗпП України було застосовано невірно, що тягне за собою поновлення працівника на роботі.
Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України, а за ст.9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Це стосується і умов трудового договору за контрактом.
У наказі Міністра № 198 від 15.02.2008 р., у якості підстави для звільнення позивача, вказано пп. «г» п.28 Контракту від 28.09.2007 р., що передбачає припинення Контракту «з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом».
Між тим, ні законодавством, ні за Контрактом звільнення позивача за вище означеними обставинами, для припинення трудового договору в зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу, не передбачено.
У зв'язку з викладеним, суд вважає обґрунтованими та підтвердженими доказами вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення його на посаді директора ДП “Укртехфлот” та визнання незаконними наказів Міністра транспорту та зв'язку України № 198 від 15.02.2008 р. про звільнення з посади директора ДП “Укртехфлот”, та дублюючого наказу № 31-к ДП “Укртехфлот” від 19.02.2008 р., виданого для нарахування необхідних виплат.
На підставі пояснень сторін, та досліджених по справі доказів, суд прийшов до висновку про те, що відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України, відповідачами не надано доказів того, що на час видачі наказу № 198 від 15.02.2008 р. про звільнення позивача, він працював за сумісництвом на іншому підприємстві, установі чи організації.
Відповідно до ч.2 ст.235 та ст.238 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу та належних сум, без обмеження будь - яким строком.
Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Наявна справа розглядалась судом більше одного року не з вини позивача, а у зв'язку із багаточисленними неявками у судові засідання представників відповідачів без поважних причин.
Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 підлягає обчисленню відповідно до п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ №100 від 8.02.1995 р., та вказана в довідці, наданій ДП «Укртехфлот» за вих. № 412 від 13.10.2008 р. - складає 11892,20 гр.
З 20 лютого 2008 р. по 5 травня 2009 р., за час вимушеного прогулу, середній заробіток ОСОБА_1 складає 172340,22 гр.
Згідно наданої ДП “Укртехфлот” довідки № 412 від 13.10.2008 р. заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 становить 41,23 гр. та не погашена заборгованість по підзвітним коштам у сумі 6935,50 гр., а разом 6976,73 гр. В підтвердження частково проведених з ОСОБА_1 розрахунків надано копії платіжного доручення та видаткового касового ордеру (а.с. 116-119).
Суд вважає, що вказані суми мають бути стягнуті саме з ДП «Укртехфлот», в штаті якого знаходилась займана позивачем посада, по якій йому здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати.
Загальна сума стягнень з ДП «Укртехфлот» на користь позивача, за час вимушеного прогулу, складає (172340,22 + 6976,73) - 179316,95 гр.
Позивач зазначив, що незаконним звільненням порушені його законні права, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки місце роботи в ДП “Укртехфлот” було єдиним його доходом.
Оскільки судом встановлено та доведено незаконність звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП “Укртехфлот”, за вимогами ст.137 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України суд вважає необхідним частково задовольнити його вимоги і в частині стягнення моральної шкоди, у розмірі 3000 гр.
Відповідно до основного та додаткового договорів про надання правових послуг від 10.03. та 21.10.2008 р., між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про складання позову та доповнень до нього, правової допомоги у судових засіданнях, в суді першої інстанції.
За договорами обумовлено винагороду у розмірі 8450 гр., що підтверджено відповідними квитанціями, платником за якими є саме позивач (а.с. 35-36,132-133).
Тому, відповідно до ст. 84 ЦПК України, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо розміру витрат на правову допомогу, які необхідно стягнути з відповідачів у рівних частках - по 4255 гр.
Таким чином, всього, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишку не виплачених розрахункових сум та судових витрат підлягає стягненню з ДП “Укртехфлот” (179316,95 + 4225) 183541,95 гр.
Відповідно до ст. ст. 235 КЗпП України, рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.208, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконним наказ Міністра транспорту та зв'язку України № 198 від 15 лютого 2008 р. про припинення дії наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 620 від 19 липня 2007 р. про призначення на посаду та звільнення ОСОБА_1 з 19 лютого 2008 р. з посади директора державного підприємства ?кртехфлот”, з достроковим розірванням укладеного з ним контракту.
Поновити ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства “Укртехфлот” з часу незаконного звільнення.
Визнати незаконним наказ державного підприємства ?кртехфлот” № 31-к від 19 лютого 2008 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади директора цього підприємства.
Стягнути з державного підприємства “Укртехфлот”, на користь ОСОБА_1 183541 гр. 95 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також невиплачені при звільненні розрахункові кошти в сумі 6976 гр. 73 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 4225 гр., а всього 194743 гр.68 коп.
Стягнути з Міністерства транспорту та зв'язку України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4225 гр. та у відшкодування моральної шкоди - 3000 гр., а всього 7225 гр.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП “Укртехфлот” та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, допустити до негайного виконання.
На рішення суду, впродовж десяти днів з дня його проголошення, може бути подано заяву про апеляційне оскарження до апеляційного суду Миколаївської області, через Жовтневий районний суд, і апеляційну скаргу, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Підпис..
Копія вірна.
Рішення набрало законної сили 26.08.2009 р.
Оригінал рішення знаходиться в архіві суду.
Голова Жовтневого
районного суду
Миколаївської області
А.І.Довжук
Справа № 2-18/09
(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)
5 травня 2009 р.
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Довжука А.І., при секретарі Коваленко О.І., за участю позивача ОСОБА_1, та його представника ОСОБА_3, представника Міністерства транспорту та зв'язку України Павленко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Миколаєві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства транспорту та зв'язку України та державного підприємства “Укртехфлот”, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахункових сум та моральної шкоди -
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги складність рішення, керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконним наказ Міністра транспорту та зв'язку України № 198 від 15 лютого 2008 р. про припинення дії наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 620 від 19 липня 2007 р. про призначення на посаду та звільнення ОСОБА_1 з 19 лютого 2008 р. з посади директора державного підприємства ?кртехфлот”, з достроковим розірванням укладеного з ним контракту.
Поновити ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства “Укртехфлот” з часу незаконного звільнення.
Визнати незаконним наказ державного підприємства ?кртехфлот” № 31-к від 19 лютого 2008 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади директора цього підприємства.
Стягнути з державного підприємства “Укртехфлот”, на користь ОСОБА_1 183541 гр. 95 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також невиплачені при звільненні розрахункові кошти в сумі 6976 гр. 73 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 4225 гр., а всього 194743 гр.68 коп.
Стягнути з Міністерства транспорту та зв'язку України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4225 гр. та у відшкодування моральної шкоди - 3000 гр., а всього 7225 гр.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП “Укртехфлот” та виплати заробітної плати за один місяць, допустити до негайного виконання.
На рішення суду, впродовж десяти днів з дня його проголошення, може бути подано заяву про апеляційне оскарження до апеляційного суду Миколаївської області, через Жовтневий районний суд, і апеляційну скаргу, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Копія вірна.
Голова Жовтневого
Районного суду
Миколаївської області А.І. Довжук