Справа № 2а -624 / 09/ 0114
25 серпня 2009 року Нижньогірський районний суд АР Крим у складі:
головуючого судді - Чернецької В.В.
при секретарі Круглик К.В.
за участю прокурора Барабаш О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом прокурора Нижньогірського району в АР Крим в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 роки,
Прокурор звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що позивач має статус „дитина війни” та має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV, зокрема, з 01 січня 2006 року на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак передбачена ст.. 6 Закону державна соціальна допомога дітям війни у вигляді виплати підвищення у розмірі надбавки, в встановленої для учасників війни, відносно позивача, як дитини війни у 2008 році не була реалізована. Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007р. текст ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладений в такій редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”. При цьому прокурор посилається на Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, яким підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007р. визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги проводить на підставі статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», якою встановлено розмір мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також Законами України про Державний бюджет на поточний рік, якими встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 1170,60 грн.
У судове засідання прокурор не з'явився, надав суду клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.05.2008 року по 01.08.2009 рік в розмірі 1477.60 гривень. Крім того, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу в порядку письмового провадження, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі із вищевикладених підстав та просить суд їх задовольнити.
У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву в якій просить суд розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити вимоги з мотивів, які наведено у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить суд розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження, а також надав суду письмові заперечення проти позову. Свої заперечення мотивує тим, що позивач має статус дитини війни, але права на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком не має тому, що дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинена Рішеннями Конституційного Суду України тільки на певний час, до правовідносин за даною суперечкою треба застосовувати той закон або нормативно - правовий акт, під час дії якого вони наступили або мали місце. Фінансування виплат здійснюється з Державного бюджету України, відповідач розпоряджається бюджетними коштами тільки у встановленому і затвердженому державою розмірі. Крім того, позивачу в період з 01.05.08 по 01.08.09 роки виплачувалась щомісячна соціальна допомога в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповідності з положенням ч. 3 ст. 122 КАС України за письмовою згодою осіб, які беруть участь у справі розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження..
Дослідивши матеріали справи разом із письмовими запереченнями представника відповідача, проаналізувавши усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд вважає позов о обґрунтованим і підлягаючим задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач має статус „дитина війни” в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Судом встановлено, що відповідач не нараховує державну соціальну допомогу, що повинна виплачуватися позивачеві замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, посилаючись на норми Законів України Про Державний бюджет України відповідного року , яким зупиняється дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян - таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому він має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів одержувача, чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Як вбачається з письмового заперечення представника Управління Пенсійного Фонду України у Нижньогірському районі на адміністративний позов прокурора Нижньогірського району в АР Крим в інтересах позивача, розмір виплат спірного підвищення до пенсії позивачеві складав: з січня 2008 року -по березень 2008 року(включно) - 47 гривень на місяць, з квітня 2008 року по червень 2008 року (включно) 48 гривень 10 копійок щомісячно, з липня 2008 року по вересень 2008 року (включно) -48 гривень 20 копійок щомісячно, з жовтня 2008 року по серпень 2009 року -49 гривень 80 копійок.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що у період з 22.05.2008 року по 31.07.2009 (включно) рік (в межах заявлених позивачем вимог) розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни, повинен був складати 30% мінімальної пенсії за віком, але ж фактично виплачувалося у заниженому розмірі.
Тому вимоги прокурора у частині неправомірності дій відповідача щодо сплати щомісячного підвищення до пенсії позивача, як дитині війни, у заниженому розмірі у період з 01.05.2008 року по 31.07.2009 (включно) рік підлягають задоволенню, з урахуванням вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом. Таким чином, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” допомога дітям війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону мають статус дітей війни, а також формою реалізації ними конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто, між позивачем та державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.
Посилання відповідача на частину третю статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, щодо її застосування виключно для визначення розміру пенсії, призначених Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а також на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття „мінімальна пенсія за віком” не застосовується, в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” безпідставні та необґрунтовані, так як згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в його постановах від 27.05.2008 № 08/111, 08/119, 08/138, 08/151, 08/152, 08/153 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини третьої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року не є перешкодою для застосування даної величини(мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та не може змінювати норми інших законів.
З наведених підстав, суд дійшов до висновку, про необґрунтованість заперечень представника відповідача щодо законодавчого не визначення порядку виконання положень статті 6 спеціального Закону та відсутністю коштів у відділу Пенсійного Фонду України на проведення вказаних виплат у законодавчо визначеному розмірі.
Тому, розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачеві у відповідності з діючою у період з 22.05.2008 року по липень(включно) 2009 року редакцією ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, як зазначалось судом вище, повинен був складати 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за період з травня 2008 року по липень(включно) 2009 року, яка підлягає виплаті позивачу, складає 1477 гривень 60 копійок згідно наступного розрахунку в межах заявлених позовних вимог:
з травня по червень 2008 року 144,30 грн. (481,00грн. х 30%);
з липня по вересень 2008 року 144,60 грн. (482,00грн. х 30%),
з жовтня по грудень 2008 року 149,40 грн. (498,00грн. х 30%),
з січня по липень(включно) 2009 року 149,40 грн. (498,00грн. х 30%), щомісячно.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання незаконним, протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням усього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов до висновку, що порушенні діями Управління Пенсійного Фонду України в Нижньогірському районі АР Крим права позивача у сфері публічно-правових відносин, будуть захищені та відновлені шляхом: визнання судом протиправними дії відповідача щодо виплати позивачеві у період з травня 2008р. по липень(включно) 2009р. щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у заниженому розмірі та покладення на відповідача обов'язків нарахувати та виплатити позивачу за період з травня 2008р. по липень(включно) 2009р., як дитині війни недоплачене щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 1477,60 гривень.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
На підставі ст.ст..1,3,6,8,19,21,22,46,56,58,64,68,75,92,95,96,152 Конституції України, ст..ст.2,6,7,9-11,17-18,94,162-163,167,185,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов прокурора Нижньогірського району в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі про визнання дій протиправними та нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.05.2008 року по 31.07.2009 року (включно) задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі, щодо нарахування та фактичної виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у заниженому розмірі за період з 01.05.2008 року по 31.07.2009 року протиправними.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за період з травня 2008р. по липень(включно) 2009р. в розмірі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) гривень 60 копійок.
Зобов'язати відповідача в подальшому щомісячно нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі, встановленому ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Нижньогірський районний суд АР Крим шляхом подачі у десятиденній строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Головуючий: