ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 2-4728/09
24 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Матійчук Г.О.,
при секретарі: Шишкарьовій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди у зв»язку з невиконанням договору банківського вкладу,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1006/0305247001777001 (вклад КАПІТАЛ) від 17.11.2008 року в сумі 12 000,00 гривень та 2 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач відмовився виплатити на його вимогу гроші за зазначеними вище договорами банківських вкладів, чим порушив його законні права. Моральну шкоду обґрунтовує сильним нервовим потрясінням у зв»язку з відмовою відповідача виплатити гроші за банківським вкладом, безпідставним використуванням його грошей іншими особами та залишенням його без коштів на існування.
Справа передана до Печерського районного суду м. Києва в порядку підсудності з Хортицького районного суду м. Запоріжжя.
Позивач в судове засідання надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність у зв»язку зі станом здоров»я, підтвердивши зазначені в позовній заяві вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає можливим слухати справу у його відсутності.
За викладених підстав, суд визнав можливим провести розгляд справи у відсутність сторін на підставі наявних в справі доказів.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 17.11.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1006/0305247001777001 (вклад КАПІТАЛ) в сумі 12 000,00 грн. строком на 122 дні з 17.11.2008 року до18.03.2009 року.
Після закінчення терміну дії договору позивач звернувся до установи банку з вимогою повернути вклад, однак йому було відмовлено на тій підставі, що в банку введено тимчасову адміністрацію та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.7).
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.
Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов'язання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладів. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами.
Також суд вважає посилання відповідача у відповіді позивачеві від 27.03.2009 року на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у видачі вкладу таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.
За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення суми вкладу є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а саме стягненню підлягає депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1006/0305247001777001 (вклад КАПІТАЛ) від 17.11.2008 року в сумі 12 000,00 гривень.
Задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є споживачем, і тому, як споживач, відповідно до вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» має право на відшкодування моральної шкоди. Також з матеріалів справи вбачається, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов»язань за кредитними договорами, у позивача викликало сильне нервове потрясіння у зв»язку з відмовою відповідача виплатити гроші за банківським вкладом, безпідставним використанням його грошей іншими особами та залишенням його без коштів на існування.
Що стосується розміру суми моральної шкоди, то суд вважає, що її розмір із урахуванням заподіяних позивачеві моральних страждань належить визначити - 500 грн.
Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов»язок відшкодувати судові витрати по справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060, 1167 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за банківським вкладом - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1006/0305247001777001 (вклад КАПІТАЛ) від 17.11.2008 року в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень, 500 (п»ятсот),00 гривень у відшкодування моральної шкоди, 51(п»ятдесят одну),00 гривню у відшкодування судового збору та 30 (тридцять),00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь Держави 17 (сімнадцять),00 гривень у відшкодування судового збору.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Г.О.Матійчук