Справа N 2-913/2008p.
4 липня 2008 р. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Халаджи О.В.
при секретарі Рибкіній Г.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Димитров Донецької області справу за
позовом ОСОБА_1 до Димитровської міської ради про визнання права
власності,
Позивачка в судовому засіданні, в обгрунтування позову пояснила, що 07 лютого 1999 року померла її мати ОСОБА_5, яка постійно мешкала разом із нею за адресою: АДРЕСА_1. На день її смерті відкрилася спадщина, що складається з частини квартири у спільній сумісній власності на квартиру №45, що розташована у АДРЕСА_2. Інша частина квартири належить позивачці та її дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину, після смерті своєї матері на підставі факту сумісного проживання разом з позивачкою, спадкова справа не відкривалась.
На спадкування за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 має право позивачка, інших спадкоємцев не має.
Незважаючи на факт прийняття спадщини, свідоцтва про право на спадщину за законом у встановленому законом порядку позивач отримати не може з причин відсутності виділу у натурі частки спадкодавців із майна спільної сумісній власності.
При наявності реєстрації права власності нерухомого майна в БТІ, відсутність виділу часток у спільної сумісної власності спричиняє для позивача неможливість в позасудовому порядку оформити свої спадкові права, у зв'язку із чим вона звертається до суду.
За таких обставин, позивач просить визнати за нею право приватної власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3.
Представник відповідача позов визнав.
Треті особи також визнали позовні вимоги.
Судом встановлено, що 07 лютого 1999 року померла мати позивачки ОСОБА_5, на підставі чого відкрилася спадщина на частину квартири № 45 будинку № 53, на м-н Молодіжний у місті Димитров Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть та свідоцтвом про народження і одруження (а.с. 13-15, 23). Частина квартири належала ОСОБА_6 по праву спільної сумісної власності, згідно свідоцтва про право власності на житло від 26.09.1996 року № 3/60-2090. Інша частина квартири належить позивачці та третім особам, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло та витягом з реєстра права власності (а.с.16-18).
Позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину, після смерті своєї матері на підставі факту сумісного проживання разом з позивачкою, спадкова справа не відкривалась, що підтверджується довідкою з місця мешкання (а.с. 9).
На спадкування за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 має право позивачка, інших спадкоємцев не має.
Відповідно до приписів ст.3 Закону України «Про власність», майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам. Згідно статті 8
Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність.
За змістом частини 2 статті 370 Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Відповідно до частини 2 статті 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час відкриття спадщини, позивачка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, так як проживала із спадкодавицею на день її смерті.
Пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року встановлює, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цього Кодексу.
В силу вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, та за нею необхідно визнати право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_4.
На підставі ст.ст. 370,372 Цивільного кодексу України, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР, керуючись ст.ст. 10,11,57,209,212-215,294 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Димитровської міської ради про визнання права власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 власності 1/4 частину квартири АДРЕСА_3, загальною площею 53,5 кв.м., в тому числі житловою площею 38,9 кв.м., яка залишилась після померлої ОСОБА_5.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.