№ 556/1905/16-ц
30.11.2016 року.
Володимирецький районний суд Рівненської області
під головуванням судді Іванків О.В.
при секретарі Кньовець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецької міжгосподарської кооперативної шляхо-будівельної дільниці №2 про визнання права власності, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Володимирецької міжгосподарської кооперативної шляхо-будівельної дільниці №2 про визнання права власності на нерухоме майно, а саме на фундамент (під пропускний пункт, завод, естакаду, підсобне приміщення, що розташований на земельній ділянці за адресою вул.Поліська, смт.Рафалівка Володимирецький район. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору купівлі продажу №1/04 від 07.04.2015 року у відповідача ним був придбаний вищевказаний фундамент, який був йому переданий за актом прийому-передачі від 07 квітня 2015 р.. Відповідач ігнорує його прохання оформити договір купівлі-продажу в нотаріальній конторі, мотивуючи це тим, що підприємством втрачено правовстановлюючі документи на вищевказане майно. У зв'язку з вищевикладеним, вимушений звератися до суду з даним позовом і просить його задоволити.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 надав письмову заяву в якій підтримав позовні вимоги, просив провести розгляд справи без його участі.
Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява в якій зазначається, що відповідач визнає заявленні ОСОБА_1 вимоги, зазначає, що у зв'язку із неодноразовою реорганізацією їх підприємства, правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою та на право власності на асфальтний завод було втрачено, не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову, та просить даний спір розглянути без участі їх представника. Суд вважає за можливе справу слухати у відсутності представника відповідача, проти чого позивач не заперечує.
Враховуючи, що розгляд справи проводився у відсутності сторін, фіксація судового засідання технічними засобами у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України не здійснювалась.
Суд, дослідивши та оцінивши інші докази приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, який було укладено 07 квітня 2015 року, ОСОБА_1 купив у Володимирецької міжгосподарської кооперативної шляхо-будівельної дільниці №2 належне їй майно, а саме: фундамент пропускного пункту 4 м3, фундамент заводу 8,2 м3, фундамент естакади 3 м3, фундамент підсобного приміщення 3,15 м3 за адресою: вул.Поліська, смт.Рафалівка Володимирецький район Рівненська область.
Згідно квитанції від 08.04.2015 року про оплату рахунку №2 від 07.04.2015 року та акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу №1/04 від 07.04.2015 року, ОСОБА_1 сплатив обумовлену договором ціну і прийняв у власність вищезазначені об'єкти нерухомого майна.
Обговоривши всі умови передачі проданого майна, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням оформити договір купівлі-продажу в нотаріальній конторі, але його прохоння ігноруються та не виконуються, і відповідач мотивує свої дії тим, що в підприємства немає на даний час можливості для укладення такого договору в нотаріуса, передавши при цьому оригінали правовстановлюючих документів на вказані об'єкти нерухомого майна.
Факт втрати правовстановлюючих документів на спірне майно в ході реорганізації підприємства підтверджується письмовими доказами.
Відповідно до ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, судом встановлено, що між ОСОБА_1та Володимирецькою міжгосподарською кооперативною шляхо-будівельною дільницею №2 при укладенні договору купівлі-продажу майна було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, договір купівлі-продажу фактично виконано, оскільки позивач сплатив відповідачу кошти за вказане майно і прийняв це майно, а відповідач передав позивачу вказане в договорі майно, одгак нотаріальне посвідчення даного договору є неможливим внаслідок втрати оригіналів правовстановлюючих документів. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що є підстави визнати за позивачем право власності на це майно.
Керуючись ст.ст.57, 59, 213-215, 223, 294, 295 ЦПК України, ст.ст.220, 328, 392, 638, 657 ЦК України суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІН НОМЕР_1, паспорт серія МЮ №098244, виданий Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області право власності на фундамент пропускного пункту 4 м3, фундамент заводу 8,2 м3, фундамент естакади 3 м3, фундамент підсобного приміщення 3,15 м3, що розташовані на земельній ділянці за адресою: вул.Поліська, смт.Рафалівка Володимирецький район Рівненська область.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.