Справа № 524/6628/16-ц Номер провадження 22-ц/786/3190/16Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
20 грудня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого-судді Чумак О.В.
суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.
секретаря Лимар О.М.,
за участі: представника позивача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2016 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на навчання.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на його утримання, у розмірі 1/8 частини з усіх видів її заробітку, щомісячно, прочинаючи з 01 вересня 2016 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-х річного віку.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Рішення оскаржила відповідач ОСОБА_3, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, а тому не має змоги надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, у зв'язку з його навчанням.
Також рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач. В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що матеріалами справи доведено, що для навчання йому необхідне дороге обладнання, а стягнутий судовим рішенням розмір аліментів є недостатнім для його придбання. Крім того зауважує, що потребує медичного обстеження і лікування, на яке йому не вистачає коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України, виходячи з такого.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вказане вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.01.2010 року був розірваний.
Від цього шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 мають двох дітей: доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно зазначеного вище рішення місцевого суду було визначено місце проживання дочки ОСОБА_8 з матір'ю ОСОБА_3, а сина ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_2
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.03.2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 200 грн., щомісячно до закінчення дочкою навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.
Згідно довідки Кременчуцького національного університету ім. Михайла Остроградського від 01.09.2016 року №7, ОСОБА_4 є студентом 2 курсу денного відділення факультету Електроніки та комп'ютерної інженерії, навчається на держзамовленні, стипендія нараховується. Термін навчання з 01.09.2016р. по 30.06.2019 р. (а.с.5).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що останній у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, а відповідачка має можливість її надавати.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснено в п. 20 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 N 3 , обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Встановивши обставини справи, здійснивши аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_4 аліментів на його утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду - 01.09.2016 р. і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років.
При цьому, судом вірно враховано те, що позивач перебуває на утриманні багатодітного батька ОСОБА_2, який має двох малолітніх дітей від іншого шлюбу - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4; перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн. на місяць (а.с.36).; стан його здоров'я.
Судом першої інстанції також вірно взято до уваги матеріальний стан позивача ОСОБА_4, який не працює, оскільки навчається на денному відділенні, отримує стипендію, проте потребує матеріальної допомоги в зв'язку з навчанням.
Відповідачка ОСОБА_3 працює асистентом вчителя-реабілітолога в Кременчуцькому міському Центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів та отримує стабільну заробітну плату (а.с.6, 56, 57).
Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3 про неможливість у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який навчається, у визначеному судом першої інстанції розмірі належними, достатніми доказами не підтверджені та спростовуються наявними у справі документами.
Додані до апеляційної скарги довідки про доходи відповідачки ОСОБА_3 містять інформацію про її заробітну плату за два місяці: червень 2016 року у розмірі 2807,90 грн. та серпень 2016 р. у сумі 2985,61 грн.
Та обставина, що на утриманні відповідачки перебуває дочка ОСОБА_6, яка теж навчається, не є достатнім доказом на підтвердження того, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на навчання повнолітнього сина ОСОБА_4 у визначеному рішенням суду розмірі.
Крім цього, за рішенням суду з ОСОБА_2 на користь їхньої спільної з відповідачем дочки ОСОБА_6 стягнуті аліменти на період навчання у розмірі 200,00 грн. щомісячно, про що вказувалося вище.
Надана відповідачкою медична документація не містить інформації про оплату вартості обстежень та лікування, які їй призначалися та які вона проходила.
Оригінали наданих відповідачем фіскальних чеків про придбання ліків (а.с. 34) не є достатніми та належними доказами на підтвердження того, що саме ці лікарські засоби були призначені їй лікарем відповідно до встановленого діагнозу (а.с.33) та придбавалися саме нею.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на перешкоди, які чинить їй колишній чоловік ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_10 у користуванні спільним будинком, не стосуються предмету даних позовних вимог, тому до уваги колегії суддів не приймаються.
Також не заслуговують на увагу посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 забезпечений житлом, за яке не сплачує, не витрачає кошти на проїзд до навчального закладу, який знаходиться поряд з місцем його проживання, оскільки це не спростовує висновок суду, що позивач потребує матеріальної допомоги, яка полягає в тому числі у необхідності придбання навчального матеріалу, комп'ютерної техніки, тощо.
Твердження відповідачки, що її колишній чоловік ОСОБА_2 має можливість самостійно забезпечити спільного сина, оскільки є працездатним, отримує грошові доходи від перепродажу будівельних матеріалів та надання автомобіля в оренду, а його дружина ОСОБА_10 працює, не беруться до уваги колегії суддів, оскільки жодними належними доказами не підтверджені.
За таких обставин, посилання відповідача на скрутне матеріальне становище та неможливість у зв'язку з цим сплачувати аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_4 на період навчання, не підтверджені достатніми доказами, тому не можуть бути прийняті до уваги.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідачка отримує значні доходи від підприємницької діяльності, має у власності земельні ділянки та нерухоме майно в с. Чечелеве, тому має можливість сплачувати аліменти на його утримання на період навчання у заявленому в позові розмірі, жодними доказами не підтверджені, тому не беруться до уваги колегії суддів.
Твердження представника позивача, що ОСОБА_4 має право на отримання аліментів у розмірі, що не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, є помилковим, оскільки вказаний мінімальний розмір аліментів встановлений лише для дитини. Тоді як, відповідно до ст. 6 СК України, позивач ОСОБА_4 втратив цей статус після досягнення ним повноліття.
Отже, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про часткове задоволення позову.
При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог, взято до уваги надану сторонами медичну документацію, враховано стан здоров'я сторін, наявність у них певних захворювань, їхнє матеріальне становище, наявність інших дітей та інші обставини, про які вказувалося вище.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 308, ст.ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2016 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий-суддя /підпис/ ОСОБА_1
Судді : /підпис/ ОСОБА_11
/підпис/ ОСОБА_12
Суддя Апеляційного
суду Полтавської області ОСОБА_1