Справа № 22ц-6942/10* Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
29 червня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Бондаревської С.М. суддів: Панченка О.О., Триголова В.М. при секретарі: Буряк С.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області
на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги. -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -
Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 3 1 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З постановою суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати дану постанову, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та неврегульованості на законодавчому рівні порядку проведення вказаних виплат. Прохав прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст.308 ЦГІК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ст. 6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку по здійсненню доплати до пенсії позивачу на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
При цьому, такі висновки суду ґрунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Згідно ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність і не п і дл я гал и застосу ва нию.
За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивач) належні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної етап і таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальні.)'! пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір, немає, тому, колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статі'і.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державшій бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008 рік, отже з цього дня вона втратила чинність і не підлягала застосуванню.
За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розмір підвищення до пенсії позиваїїу- в 2008 році повинен виплачуватись, не відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а на підставі Постанови Кабінету Мінісчрів України від 28.05.2008 року № 530.
Обгрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору , що розглядається .
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду є законним та обґрунтованим, а чому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст.308, 314, 3 15, 3 17 ЦПК України, колегія суддів. -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицького районі Полтавської області - відхилити.
Постанову Галицького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Бондаревська С.М. Судді: Панченко О.О. Триголов В.М. З оригіналом згідно: