Провадження № 1-кп/537/324/2016
Справа № 537/5949/16-к
28.12.2016 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчук кримінальне провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 21.11.2016 року за №12016170110001886, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, який розлучений, має неповнолітню дитину, не працює, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -
05.11.2016 року близько 21 год. 00 хв. біля будинку №67 по вул. І. Мазепи в м. Кременчук ОСОБА_4 шляхом зловживання довірою заволодів мобільним телефоном «Nokia 105», вартістю 447,00 грн., який належав ОСОБА_5 . А саме ОСОБА_4 отримав телефон від ОСОБА_5 під приводом зателефонувати, після чого зник з місця скоєння злочину, чужим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 447,00 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному. Повідомив суду, що у вечірній час 05.11.2016 року біля будинку №67 на вулиці Бутиріна в м. Кременчук зустрів свого знайомого, у якого попросив телефон зателефонувати, але скориставшись, що останній відволікся, зник з місця скоєння злочину, розпорядившись чужим мобільним телефоном на власний розсуд. Потім в добровільному порядку відшкодував спричинену шкоду.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд при встановленні фактичних обставин справи за клопотанням прокурора, з яким погодився обвинувачений, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням доказів, які характеризують його особу.
Вина обвинуваченого підтверджується його особистими поясненнями в істинності та добровільності яких сумнівів у суду не виникає. А тому суд вважає вину обвинуваченого доведеною.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України.
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючі принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, конкретні обставини справи, розмір шкоди, заподіяної злочином, а саме те, що від злочину тяжких наслідків не настало, спричинені матеріальні збитки відшкодовано потерпілому в повному обсязі. Потерпілий не має матеріальних претензій до ОСОБА_4 та не просив суд карати його суворо.
Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який в силу ст.89 КК України вважається раніше не судимим, неодружений, має молодий вік, не працює, хоча повідомив, що не є інвалідом й на стан здоров'я не скаржився, а відповідно є працездатною особою, не перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері, проте перебуває на обліку в наркологічному диспансері, за місцем проживання до виконкому міської ради не надходило скарг від сусідів на обвинуваченого.
Обставиною, яка в силу ст.66 КК України пом'якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальних збитків.
Обставин, які в силу ст.67 КК України обтяжують покарання - не встановлено.
З огляду на наведене, враховуючи думку учасників процесу, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції закону за вчинений ним злочин у вигляді громадських робіт.
Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Під час досудового розслідування щодо ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню не обирався запобіжний захід. Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого, суд не вбачає ризиків, передбачених ст.178 КПК України, а тому відсутні підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначити покарання 120 годин громадських робіт.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у строк 30 днів з моменту його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно, після його проголошення, вручається учасникам процесу.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 .