Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/6146/16-ц
23 грудня 2016 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
при секретарі - Ворона Д.В.,
за участю:
відповідача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позовній заяві посилався на те, що на підставі кредитного договору №17-000132-02, укладеного 13 січня 2012 року, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 виникло зобов'язання, за яким позивач надав відповідачу кредит в сумі 50000 грн. строком кредитування до 13 січня 2013 року під 35% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Оскільки відповідач свої зобов'язання не виконав, станом на 17 жовтня 2016 року заборгованість склала 112818,72 грн., з яких заборгованість за кредитом - 42974,83 грн., заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 24568,97 грн., штраф за виникнення простроченої заборгованості - 42424,92 грн., штраф за виникнення простроченої заборгованості (константа) 2850,00 грн.
В своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 112818,72 грн. та понесені судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов визнали частково. Не заперечували проти стягнення з відповідача суми боргу за кредитом у розмірі 42974,83 грн., в решті позовних вимог просили відмовити.
Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 січня 2012 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 17-000132-02 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA.
Пунктом 2.1.1 вказаного договору передбачено, що банк відкриває держателю картковий рахунок № 26250508933801 в гривнях та випускає кредитну картку типу Visa Platinum, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки (а.с.8-11).
Відповідно до п. 2.1.2 договору, банк надає держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Кредит надається в межах кредитного ліміту за винятком випадків, передбачених цим договором, а держатель зобов'язується повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені цим договором.
Розмір кредитного ліміту сторони визначили у розмірі 50000 грн.
Пунктом 2.6. договору, встановлено, що строк дії кредитної лінії становить один рік з моменту підписання сторонами цього договору. Якщо не пізніше ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії кредитної лінії, за умови, що з боку держателя відсутня прострочена заборгованість за кредитом та/або обслуговуванню карткового рахунку, та жодна із сторін в установленому договором порядку не заявить про припинення строку дії кредитної лінії, термін дії кредитної лінії продовжується на той же строк і на тих же умовах.
Кредитні кошти ОСОБА_1 одержано під 35% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач ПАТ «Енергобанк» свої зобов'язання виконав належним чином, відкрив відповідачу кредитну лінію з лімітом в сумі 50000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 свого обов'язку належним чином не виконав. Станом на 17 жовтня 2016 року його заборгованість за несплаченим кредитом склала 42974,83 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом - 24568,97 грн.
Частиною 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як передбачено пунктом 5.1. договору №17-000132-02 від 13 січня 2012 року, за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховує та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому тарифами.
Згідно п.1.12. Тарифів за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка VISA» штраф за виникнення простроченої заборгованості становить 50 грн.+ 0,2% в день від суми простроченої заборгованості (а.с.17).
У зв'язку з простроченням сплати кредиту відповідачу позивачем штраф за виникнення простроченої заборгованості обраховано у розмірі 42424,92 грн., штраф за виникнення простроченої заборгованості (константа) - 2850,00 грн.
Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 112818,72 грн.
Заперечуючи проти нарахування відсотків та процентів за період з червня 2015 року по листопад 2016 року, відповідач посилається на ту обставину, що банком змінено реквізити, про що його не повідомлено, у зв'язку з цим відповідач у вказаний період не міг здійснювати погашення боргу за кредитом.
Вказану позицію відповідача суд оцінює критично, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, відповідно до постанови Правління НБУ від 11 червня 2015 pоку № 370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енергобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 червня 2015 року № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Енергобанк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 842 від 26 травня 2016 року «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» та делегування повноважень ліквідатора» продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» на два роки до 11 червня 2018 року включно (а.с.48-49, 51-52).
Інформація про ліквідацію банку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб опублікована в газеті «Голос України» №107(6111) від 18 червня 2015 року.
Саме з ліквідацією банку пов'язана зміна його реквізитів.
Маючи на меті вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання за договором, відповідач, діючи на підставі ст.537 ЦК України міг виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса.
Оскільки відповідачем цього зроблено не було, суд вважає, що відсотки та штрафні санкції банком відповідачу за вказаний період нараховані у повній відповідності до вимог закону та умов договору.
Крім того, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову в частині нарахування відсотків та штрафів за період з червня 2015 року, відповідач посилається на те, що не міг здійснити відповідний платіж, оскільки відомого йому значення МФО «Енергобанку» не було в довіднику банку, через який він мав намір такий платіж здійснити (а.с.211-212).
Наведене суд до уваги не бере, оскільки відсутність МФО ПАТ «Енергобанк» в довіднику ПАТ КБ «ПриватБанк» не свідчить про неможливість здійснення такого платежу через іншу банківську установу.
Також суд звертає увагу на ту обставину, що станом на 30 червня 2015 року відповідач вже мав прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 11195,95 грн. (а.с.25).
Тому суд вважає за необхідне розмір нарахованих позивачу процентів та штрафів розраховувати в тому числі і за період з червня 2015 року по листопад 2016 року.
Заява відповідача про застосування річного строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу також задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з даних квитанції КБ «ПриватБанк» від 26 листопада 2016 року №0.0.659844829.1, ОСОБА_1 сплачено 2000 грн. на оплату кредиту згідно договору №17-000132-02 від 13 січня 2012 року (а.с.216).
При цьому відповідач не вказав, що дані кошти ним сплачені в рахунок погашення відсотків за кредитом.
Відповідно до п.5.9.договору від 13 січня 2012 року №17-000132-02 банк самостійно визначає черговість погашення боргових зобов'язань.
Тому сплатою коштів в погашення заборгованості за кредитним договором відповідач фактично вчинив дії, що свідчать про визнання всього боргу, без виключення штрафних санкцій.
В той же час в своїх запереченнях відповідач просив також і зменшити розмір неустойки.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності і розумності, закріплених у ст.3 ЦК України, та зважаючи на ту обставину, що у зв'язку з ліквідацією банку відповідачу було утруднено належне виконання зобов'язання за договором, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки, нарахованої банком відповідачу (штрафу), до 5000 грн.
Також суд бере до уваги, що з наданих відповідачем суду квитанцій, вбачається, що ним 26 листопада 2016 року сплачено 2000 грн., а 19 грудня 2016 року - 3027,48 грн. на погашення заборгованості.
Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 42974,83 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 24568,97 грн., неустойку (штраф) - 5000 грн.
Враховуючи часткову сплату боргу відповідачем до стягнення підлягає сума у розмірі 67516 грн. 32 коп. (42974,83 грн. + 24568,97 грн. + 5000 грн. - 5027,48 грн.).
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, позов задоволено на 60%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1015 грн. 37 коп.
Всього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 68531 грн. 69 коп.
Керуючись ст.ст. 11, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором від 13 січня 2012 року №17-000132 в розмірі 67516 грн. 32 коп., на відшкодування понесених позивачем судових витрат - суму в розмірі 1015 грн. 37 коп., всього стягнути 68531 грн. 69 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня одержання його копії.
Головуючий О.А. Самсонова
23.12.2016