Справа № 373/1585/16-ц Головуючий у І інстанції Рева О. І.
Провадження № 22-ц/780/5911/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 58 20.12.2016
Іменем України
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого:ОСОБА_1,
суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі:ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства культури України, треті особи без самостійних вимог: Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» та ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування наказу та рішень, -
У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернувся із позовом до Міністерства культури України, треті особи без самостійних вимог: Національний історико - етнографічний заповідник «Переяслав» та ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування наказу Міністерства культури України від 19.08.2016 року №711 «Про створення конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав» та рішень конкурсної комісії від 09.09.2016 року та 12.09.2016 року.
Ухвалою Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2016 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити ухвалу про відкриття провадження, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до п.1, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що у ОСОБА_5 виник публічно-правовий спір із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій, а тому суд дійшов висновку, що вказаний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до Положення про Міністерство культури України, що затверджене постановою КМУ від 03.09.2014 № 495 Міністерство культури України (далі - відповідач) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Тобто, Міністерство культури України є суб'єктом владних повноважень і в межах своїх повноважень здійснює добір кадрів в апарат Мінкультури, на підприємства, в установи та організації, що належать до сфери його управління, а оспорювані накази Міністерства культури є розпорядчими документами, актами індивідуальної дії, які не містять ознак публічної служби.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у встановленому цим Кодексом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Положення ст. 122 ЦПК України визначають, що суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі, перевіряє не тільки відповідність позовної заяви вимогам, встановленим процесуальним законом, а й з'ясовує питання, чи поширюється на спірні правовідносини юрисдикція суду по розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати незаконним і скасувати наказ Міністерства культури України від 19.08.2016 року №711 «Про створення конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав»;
визнати незаконним та скасувати рішення Конкурсної комісії від 09.09.2016 року, діючої на підставі наказу Міністерства культури України від 19.08.2016 року №711, в частині допуску до участі у конкурсному доборі на посаду генерального директора Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_6;
визнати незаконним та скасувати рішення Конкурсної комісії від 12.09.2016 року, діючої на підставі наказу Міністерства культури України від наказу 19.08.2016 року №711 , в частині визначення переможцем у конкурсному доборі на посаду генерального директора Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_6
Згідно ст. 26 Закону України «Про музеї та музейну справу» Центральним органом виконавчої влади у сфері музейної справи є Міністерство культури і мистецтв України, яке здійснює організаційно-мето- дичне керівництво у цій сфері. Інші центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють керівництво підвідомчими їм музеями.
Позивачем оскаржується протиправність наказу та рішень Міністерства культури та створеної ним конкурсної комісії, щодо проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав».
За змістом статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.
Чинне законодавство не містить виключного переліку видів державної служби, щодо віднесення служби до державної, але професійна діяльність осіб, які її обіймають здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань і функцій держави та оплачується з державних коштів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Позивач претендує на займання посади директора історико - краєзнавчого музею, і саме з цього приводу оскаржує розпорядчі документи Міністерства культури України, а тому питання щодо проведення конкурсного добору на посаду генерального директора Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав», відноситься до спору з приводу проходження громадянами публічної служби.
Суд першої інстанції в ухвалі надав обгруновану правову оцінку тим обставинам, що між сторонами немає трудових відносин, у яких повинен перебувати позивач з відповідачем, та дійшов правильного висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За наведених обставин позов ОСОБА_5 згідно зі ст.17 КАС України підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а не цивільного судочинства, а відтак висновки суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, є правильними.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, тому підстави для її скасування, передбачені ст. ст. 311-312 ЦПК України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 312 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Р.В.Березовенко
Судді: В.І. Олійник
ОСОБА_2