Справа № 372/3370/16-к
Провадження 1-кп-201/16
ухвала
Іменем України
28 грудня 2016 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110230001348 від 24.09.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,-
07 грудня 2016 року до Обухівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110230001348 від 24.09.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
Ухвалою судді від 09 грудня 2016 року вказані матеріали призначені до розгляду у підготовчому судовому засідання відповідно до вимог ч. 1 ст. 314 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 за викликами до суду не з'являється. Так, обвинувачений не з'явився у судові засідання 21.12.2016 року та 28.12.2016 року, про причини неявки суд не повідомив, повідомити його про підготовче судове засідання за вказаною в обвинувальному акті адресою виявилось неможливим. Місце знаходження обвинуваченого наразі невідомо.
За ухвалою підготовчого судового засідання від 21.12.2016 р. обвинуваченого було піддано примусовому приводу, ухвалу суду про примусовий привід обвинуваченого виконано не було.
Вислухавши думку прокурора, який вважав, що слід знову відкладати підготовче судове засідання та піддати повторно примусовому приводу ОСОБА_4 , а потім клопотав також про оголошення обвинуваченого в розшук, суд приходить до переконання про необхідність повернути обвинувальний акт прокурору, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 314 КПК підставою для повернення обвинувального акта прокурору є встановлення невідповідності обвинувального акта вимогам КПК.
Згідно з імперативними приписами п.2 ч.2 ст.291 КПК, обвинувальний акт має містити відомості про місце проживання обвинуваченого. При цьому такі відомості повинні бути правдивими.
Всупереч викладеному вище, зазначена в тексті обвинувального акта, адреса, як місце проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , не відповідає дійсності, що унеможливлює належне повідомлення обвинуваченого про про час, дату та місце судових засідань.
Судом неодноразово призначалося підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні, обвинувачений ОСОБА_4 за викликом до суду не з'являється, про причини неявки суд не повідомляє, також органом досудового розслідування не було виконано ухвалу суду про примусовий привід обвинуваченого та не проконтрольовано її виконання прокурором, що вказує на неповне встановлення органами досудового розслідування анкетних даних обвинуваченого ОСОБА_4 та суперечить вимогам ст. 291 КПК України.
Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається розписка підозрюваного про отримання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Разом з цим, із змісту обвинувального акту вбачається, що при складанні обвинувального акту не було дотримано вказаних вимог закону.
При цьому формулювання обвинувачення, окрім вказівки статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, обов'язково має містити зазначення місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, тобто обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодну із вказаних істотних обставин вчинення злочину і водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.
З обвинувального акту вбачається, що в сформульованому обвинуваченні не зазначено форму вини ОСОБА_4 і мотиви вчинення правопорушення, що суперечить нормам КК України, бо ст. 24,25 КК України передбачає форми вини : умисел та необережність, а необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість, тому не зазначення форми вини суттєво впливає на призначення покарання обвинуваченому під час винесення вироку, оскільки суб'єктивна сторона злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України характеризується прямим умислом.
При описі обставин незаконного придбання, зберігання обвинуваченими наркотичних засобів, не зазначено назву наркотичного засобу; не конкретизовано яким чином обвинувачений придбав без мети збуту наркотичний засіб: так в обвинувальному зазначено «поблизу магазину «АТБ», що по вулиці Київській, 154, що в місті Обухів Київської області поблизу лавки, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав паперовий згорток», але яким чином: підняв з землі, асфальтного покриття чи інше, куди поклав( помістив) паперовий згорток, чи усвідомлював, що знайшов саме наркотичний засіб, чи усвідомлював обвинувачений протиправність своїх дій; не зазначено дату вилучення наркотичного засобу лише час, окрім того не вказано яким чином з вулиці Київської 154 обвинувачений переміщався та опинився поблизу будинку № 4/2 по вулиці Каштановій в місті Обухів, де в нього було вилучено наркотичний засіб.
Зокрема, в обвинувальному акті викладено формулювання обвинувачення не конкретно та суперечливо, що унеможливлює здійснити судовий розгляд на підставі цього обвинувального акта та позбавляє обвинуваченого права на ефективний захист
Так, у статті 374 КПК України щодо змісту вироку вказано, що у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку суду повинно бути зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з посиланням на місце, час, спосіб вчинення та наслідків кримінального правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК України (далі - КПК).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.
Таким чином, для призначення справи до судового розгляду суд повинен пересвідчитись у доведенні до відома підозрюваного деталей вчинення інкримінованого злочину в передбаченій законом формі. Тільки у такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.
Суд звертає увагу, що зазначені висновки суду є результатом розгляду обвинувального акту та доданих до нього документів, а не результатом дослідження доказів.
В свою чергу, провести підготовче судове засідання за таких обставин неможливо, внаслідок невідповідності обвинувального акта вимогам КПК.
Вищевказані недоліки, виявлені в обвинувальному акті унеможливлюють також і судовий розгляд кримінального провадження, у зв'язку з чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, а підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування примусового приводу та оголошення обвинуваченого в розшук суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 91, 110, 291, 314, 369 - 372 КПК України, суд -
Обвинувальний акт за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110230001348 від 24.09.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України повернути прокурору.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1