21.12.2016 року Справа № 904/7044/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: провідний юрисконсульт виробничого підрозділу "Київське відділення" філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" ОСОБА_1, довіреність № 1043 від 28.10.2016 року
від відповідача: провідний юрисконсульт департаменту правового забезпечення ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_2, довіреність № 648-К-О від 22.02.2016 року
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 року у справі № 904/7044/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології", м. Київ
про стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити певні дії
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про:
стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів за період невиконання відповідачем зобов'язання з 18 год. 01 хв. 00 сек. "23" липня 2015 року по 23 год. 59 хв. 59 сек. "16" вересня 2015 року у розмірі 2 401 785, 13 грн., з яких 2 187 278, 98 грн. - сума збитків, 194 158, 47 грн. - пеня, 10 067, 48 грн. - 3% річних, 10 280, 21 грн. - втрати від інфляції;
зобов'язання відповідача відновити становище, що існувало до порушення, а саме відновити надання відповідачем послуг з проведення оплати за квитки (еквайринга) через офіційний сайт Укрзалізниці www.booking.uz.gov.ua.
За вказаною позовною заявою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 року порушено провадження у справі, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 року у справі № 904/7044/16 (суддя Петрова В.І.) в позовних вимогах щодо стягнення збитків у розмірі 2 401 785, 13 грн. відмовлено; припинено провадження у справі в частині зобов'язання відповідача відновити становище, що існувало до порушення, а саме відновити надання відповідачем послуг з проведення оплати за квитки (еквайринга) через офіційний сайт Укрзалізниці www.booking.uz.gov.ua на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову щодо стягнення збитків у розмірі 2 401 785, 13 грн., місцевий господарський суд виходив з обставин недоведеності позивачем у спірних відносинах складу господарського правопорушення. У зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відновити становище, що існувало до порушення, за зазначеними вимогами судом припинено провадження у справі.
Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, позивач просить скасувати прийняте місцевим господарським судом рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність ним збитків у формі упущеної вигоди, оскільки позовна заява містила чіткий розрахунок збитків, опис збитків з посиланням на норми чинного законодавства; наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення позивачем повністю розкрито; відсутності хоча б одного елементу складу правопорушення судом не встановлено. Позивач посилається на обставини укладення 19.04.2013 року між відповідачем (ОСОБА_3) та Державним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту (Підприємство) договору № ІЕ-1166, предметом якого є регулювання відносин щодо проведення Підприємством оплати вартості товарів, послуг у мережі Інтернет платіжними картками покупців та забезпечення ОСОБА_4 технологічного обслуговування Підприємства з виконання розрахунків з ним по операціях, які здійснені з використанням платіжних карток, і перерахування коштів на поточний рахунок Підприємства. Однак, за твердженням позивача, починаючи з 23.07.2015 року відповідач в односторонньому порядку припинив надавати послуги з проведення оплати за квитки (еквайринга) через офіційний сайт Укрзалізниці www.booking.uz.gov.ua. Укладеним договором № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року передбачено порядок його розірвання, проте, з жодними письмовими повідомленнями про розірвання цього договору чи з пропозицією про укладення додаткової угоди з питання розірвання договору відповідач до позивача не звертався. За наведених обставин позивач вбачає порушення відповідачем умов відповідного договору, яке триває. Позивач зазначає, що за умовами спірного договору комісія з оплати платежу особою за придбання квитка через офіційний сайт Укрзалізниці www.booking.uz.gov.ua карткою, випущеною відповідачем, складає 1,5%. Однак, у зв'язку з одностороннім припиненням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач вимушений сплачувати комісію іншим банкам-еквайєрам за оплату проведеного платежу карткою відповідача у розмірі 3%. Отже, комісія з проведення вищезазначених платежів з 23.07.2015 року збільшилась вдвічі. Відповідно до пояснень позивача кількість карток відповідача в користувачів (клієнтів) складає беззаперечну більшість порівняно з картами інших банків, які працюють на ринку України. Відтак, за доводами позивача, з моменту фактичної односторонньої відмови від виконання відповідачем договірних зобов'язань, а саме з 23.07.2015 року, позивач вимушений нести майнову шкоду у вигляді грошових збитків за кожен день невиконання відповідачем добровільно взятих на себе зобов'язань.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що спірний договір № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року укладений у відповідності та з урахуванням положень договору № 1087 від 21.01.2013 року про співробітництво, укладеного відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології". Проте, з 23.07.2015 року відповідач розірвав договір про співпрацю № 1087 від 21.01.2013 року та запропонував Державному підприємству "Головний інформаційно -обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" інтеграцію через мерчант ІО110ВІВ, яким воно зможе скористатись без будь-яких ускладнень. Вказана пропозиція відповідача фактично не була прийнята, а опрацювання авторизаційних запитів від інтернет-сайту, реєстраційні дані якого належали Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології", є неможливим, оскільки договір № 1087 від 21.01.2013 року розірвано. За доводами відповідача, ним не порушено жодних умов договору № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року. Також, умовами цього договору не встановлений обов'язок відповідача відшкодовувати комісію, сплачену Підприємством іншим банкам-еквайєрам за оплату проведеного платежу карткою відповідача. Відповідач вважає, що позивач не довів складу господарського правопорушення для відшкодування збитків - упущеної вигоди. Так, на думку відповідача, розрахунок збитків позивача здійснено виключно на підставі припущень, оскільки загальна сума спірних операцій, за якими позивач здійснював оплату іншим банкам-еквайєрам комісії у розмірі 3% за оплату платежів платіжними картками відповідача, жодним чином не підтверджена та не узгоджується з умовами договору. За доводами відповідача, з його боку відсутні будь-які неправомірні дії та будь-яка вина у вчиненні господарського правопорушення. Відповідач вчинив усі заходи, необхідні для належного виконання ним зобов'язань, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Натомість, як стверджує відповідач, позивач не вжив жодних заходів, необхідних для належного виконання договору, зокрема, не було прийнято пропозицію відповідача на інтеграцію www.booking.uz.gov.ua з модулем проведення платежів ecommerce.liqpay.cоm, що наведений у додатку № 11 до спірного договору, не прийняв пропозицію скористатися зареєстрованим за "ГІОЦ Українська залізниці" мерчантом І0110ХL4. Відповідач вважає, що позивач не довів тих обставин, що вжив усіх заходів для одержання прибутку. В матеріалах справи немає доказів про те, що позивач намагався укласти агентську угоду з відповідачем як до, так і після розірвання взаємовідносин з третьою особою. Окрім того, позивач не припинив приймати платежі за картками відповідача через мережу Інтернет, хоча міг би це зробити, внаслідок чого комісія за кожен квиток дорівнювала би 0% (купівля/продаж квитків через каси). Тому, визначені позивачем витрати є наслідком прийнятих рішень та дій позивача, а не відповідача. Позивач самостійно обрав такий вихід із ситуації як обробка карток відповідача через інших агентів (банків), які містять відмінні від договору, укладеного з позивачем, зобов'язання. Також, відповідач не вбачає підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з тим, що вказані нарахування не застосовуються до збитків, а також не вбачає підстав для стягнення пені, оскільки її стягнення умовами спірного договору передбачене за інші випадки порушення договору, відмінні від заявлених у справі.
Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечила. Про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа повідомлена належним чином за її місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 51, т. 2), яким на адресу третьої особи направлена копія ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її розгляду у судове засідання на 21.12.2016 року.
У судовому засіданні 21.12.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (ОСОБА_3) та Державне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" (Підприємство) уклали договір № ІЕ-1166 (далі - Договір) (а.с. 34-53, т. 1), предметом якого є регулювання відносин Підприємства і ОСОБА_4, згідно з якими Підприємство з метою проведення оплати вартості товарів, послуг у мережі Інтернет приймає до оплати платіжні картки покупців, а ОСОБА_3 забезпечує технологічне обслуговування Підприємства з виконання розрахунків з ним по операціях, які здійснені з використанням платіжних карток, і перерахування коштів на поточний рахунок Підприємства.
Правонаступником Підприємства є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", відокремленим підрозділом якого без статусу юридичної особи є філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", що підтверджується матеріалами справи (а.с. 67-86, т. 1),
Відповідно до пункту 1.2. ОСОБА_3 якість послуг, надаваних ОСОБА_4 за цим ОСОБА_3 повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, які регулюють операції з використанням платіжних карток. Цей Договір укладений у відповідності та з урахуванням положень договору № 1087 від 21.01.2013 року про співробітництво, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології".
Пунктом 4.2.1. ОСОБА_3 передбачено, що ОСОБА_3 зобов'язаний забезпечувати авторизацію платежів, що виконуються покупцями Інтернет-Магазину Підприємства з обліком п. 4.1.2., 4.1.3., 4.1.4., 4.1.5., 4.1.6. цього ОСОБА_3.
Згідно з пунктом 4.2.2. ОСОБА_3 зобов'язаний відшкодовувати суми транзакцій, проведених в Інтернет-Магазині Підприємства, за винятком комісії ОСОБА_4 за розрахункове обслуговування згідно п. 6.1. цього ОСОБА_3.
ОСОБА_4 є web-сайт, що має адресу: http://ecommerce.liqpay.cоm/ (п. 5.2. ОСОБА_3).
Комісія за розрахункове обслуговування операцій з використанням карток, що стягується ОСОБА_4 при відшкодуванні Підприємству, розраховується від суми кожної транзакції. Строки відшкодування, а також розміри комісій з різних типів карток для кожного Інтернет-Магазину значені в таблиці в п. 11 Додатку 3 до цього ОСОБА_3 (п. 6.1. ОСОБА_3).
Інтернет-Магазином Підприємства є web-сайт Підприємства, зазначений в "Заявці на реєстрацію даних Підприємства й Інтернет-Точки реалізації товарів (робіт, послуг)" (Додаток 3) (п. 5.1. ОСОБА_3).
Відповідно до Додатку 3 до ОСОБА_3 (а.с. 46, т. 1) точкою реалізації є сайт Укрзалізниці з продажу проїзних документів - ticket.uz.gov.ua; асортимент товарів/послуг - продаж проїзних (перевізних) документів та послуг резервування.
Також, відповідно до Додатку 3 сторонами погоджено комісію та порядок розрахунку: картки Приватбанку та картки Privatcard - комісія 1,5%, строк відшкодування (банк. днів) 2; картки VISA, Mastercard, Privatcard інших українських банків та картки VISA, Mastercard, Privatcard інших закордонних банків - комісія 3,0%, строк відшкодування (банк. днів) 3.
У відповідності з положеннями п. 7.1. ОСОБА_3 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим ОСОБА_3 однією зі сторін, інша сторона має право вимагати від винної сторони виконання прийнятих на себе зобов'язань, а також відшкодування заподіяних їй збитків.
У випадку, якщо поточний рахунок Підприємства, зазначений у реквізитах для перерахування відшкодування по транзакціях, перебуває в іншому банку, ОСОБА_3 не відповідає за комісії, що стягуються із сум відшкодування Підприємства його розрахунковим банком, і за строки зарахування банком сум відшкодування на рахунок Підприємства (п. 7.5. ОСОБА_3).
Відповідно до п. 9.2. ОСОБА_3 цей Договір укладений на невизначений строк з можливістю його розірвання через 180 днів після здійснення Підприємством останньої транзакції, і одержання однією зі сторін повідомлення від іншої сторони в письмовій формі про бажання розірвати Договір, або при настанні обставин п. 6.3, 6.4. (зміна розміру тарифів). Протягом цього строку сторони повинні виконувати свої зобов'язання за цим ОСОБА_3 і здійснити остаточні взаєморозрахунки. При наявності в однієї зі сторін фінансових або інших претензій до іншої сторони, розірвання цього ОСОБА_3 відкладається до врегулювання спірних питань. Розірвання цього ОСОБА_3 оформлюється Додатковою Угодою.
Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року у справі № 904/8842/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Головний Інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України", про стягнення 718 403, 50 грн. та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Головний Інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України", про визнання правочину недійсним, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2016 року, 21.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології", як агентом, та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" укладено договір про співпрацю № 1087.
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони в порядку та на умовах, визначених цим договором, домовились здійснювати співробітництво в процесі надання банком послуг Інтернет-еквайрингу.
За п. 2.2 договору агент зобов'язується сприяти в залученні організацій, які мають бажання і можливість укладати договори Інтернет-еквайрингу на умовах, визначених банком. ОСОБА_4, в свою чергу, зобов'язується сплачувати агенту комісійну винагороду за надані послуги у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.
Згідно з пунктом 3.1 договору агент приймає на себе зобов'язання:
проводити заходи по залученню організацій, які бажають приймати платіжні карти для оплати товарів (робіт, послуг) або організацій, які бажають отримувати від банку послуги щодо приймання платежів на їх користь через мережу банківських терміналів самообслуговування (п. 3.1.1 договору);
дотримуватись встановленої банком процедури підписання договору Інтернет-еквайрингу між банком та організацією (п.3.1.2 договору);
надавати організації та клієнту технологічні послуги з обробки платіжних інструкцій за операціями із застосуванням платіжних карток та інформаційно-консультаційні послуги з приводу здійснення платежів із застосуванням платіжних карток, функціонування платіжних систем в Україні та порядку проведення транзакцій (п.3.1.3 договору);
надавати підтримку організації по обслуговуванню платіжних карток в якості платіжних інструментів (п. 3.1.4);
здійснювати сервісне обслуговування організацій (п.3.1.5 договору).
Відповідно до пункту 3.2 договору банк приймає на себе зобов'язання:
своєчасно повідомляти агента про прийняте банком рішення щодо укладення чи відмови в укладенні договорів Інтернет-еквайрингу між банком та організаціями, які були залучені агентом відповідно до умов цього договору (п.3.2.1 договору);
належним чином виконувати умови цього договору (п. 3.2.2 договору).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що агент проводить переговори з організацією на предмет обслуговування організації в банку та укладення договору інтернет - еквайрингу між банком та організацією.
Згідно п. 5.1 договору розрахунки з агентом здійснюються за результатами діяльності організацій, які були залучені агентом.
Відповідно до пункту 5.2 договору розмір винагороди, яка сплачується агенту, визначається як різниця між комісією, яка встановлена для агента та зазначена в додатку 1 до даного договору, та комісією, яку сплачує банку організація по договорах інтернет-еквайрингу по кожній організації окремо, яку агент залучив на обслуговування в банк.
З матеріалів даної господарської справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" з листом № Е.24.0.0.0/4-46691 від 16.07.2015 року (а.с. 176, т. 1, а.с. 2, т. 2), у якому наведена пропозиція розірвати договір про співпрацю № 1087 від 21.01.2013 року з 22.07.2015 року.
Також, у наведену дату, листом № Е.24.0.0.0/4-46690 від 16.07.2015 року (а.с. 177, т. 1, а.с. 3, т. 2) відповідач повідомив позивача про припинення взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" з 22.07.2015 року, повідомив про зміну тарифів на обслуговування платежів за договором № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року та запропонував укласти додаткову угоду.
У свою чергу, позивач звернувся до відповідача з претензією № ГІОЦ-36/1009 від 06.08.2015 року (а.с. 54-59, т. 1), у якій зазначив, що з 23.07.2015 року відділом експлуатації систем електронного продажу квитків ДП "ГІОЦ Укрзалізниці" шляхом моніторингу систем баз проведення платежів було встановлено, що відповідач односторонньо припинив надавати послуги з проведення оплати за квитки (еквайринга) через офіційний сайт Укрзалізниці www.booking.uz.gov.ua.
Листом № Е.64.0.0.0/3-61594 від 17.08.2015 року (а.с. 60-61, т. 1) у відповідь на претензію позивача відповідач зазначив, що він не припинив надання послуг з проведення оплати за квитки через офіційний сайт Укрзалізниці www.booking.uz.gov.ua; відповідно до умов укладених договорів банком було припинено опрацювання авторизаційних запитів від інтернет-сайту www.plategka.com, реєстраційні дані якого належали Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" та жодним чином не були пов'язані з умовами ОСОБА_3 № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року. Відповідач вважає чинним Договір № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року та готовий у суворій відповідності до умов ОСОБА_3 опрацьовувати всі платежі на адресу ДП ГІОЦ Укрзалізниці, які проводяться з дотриманням порядку інтеграції www.booking.uz.gov.ua з модулем проведення платежів ecommerce.liqpay.cоm, що наведений у додатку № 11 до цього ОСОБА_3. Відповідач повідомив, що припинив приймати операції через мерчант І0110ВІВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології", а за "ГІОЦ Укрзалізниці" зареєстровано мерчант І0110ХL4, яким позивач може скористатися у відповідності з інструкцією.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог щодо відшкодування збитків зазначає, що у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач вимушений сплачувати комісію іншим банкам-еквайєрам за оплату платежу карткою ПриватБанку у розмірі 3 %. Вважає, що з моменту фактичної односторонньої відмови від виконання зобов'язання, взятого на себе ПАТ КБ "Приватбанк" у відповідності з ОСОБА_3 № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року, а саме з 23.07.2015 року позивач несе збитки за кожен день невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з наступного.
В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1). Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2). Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі (ч. 3).
Згідно з частиною другою статті 217 ГК України відшкодування збитків є видом господарських санкцій у сфері господарювання.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (ч. 2 ст. 4 ГК України).
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи (у даному випадку позивача), що обмежує її інтереси, як учасника певних відносин, і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних особою доходах, які б вона одержала при умові правомірної поведінки іншої особи (у даному випадку відповідача).
Враховуючи положення ст. 224 ГК України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.
Разом з тим, у спірних відносинах колегія суддів не вбачає складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі.
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Тобто, необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки, тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але і сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Вжиті кредитором заходи з метою отримання доходів є критерієм визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди.
Позивачем не доведено наявності збитків у відповідному розмірі, протиправності поведінки відповідача, причинного зв'язку між неправомірною діяльністю відповідача та збитками.
Апеляційний господарський суд не вбачає підстав дійти висновку, що дії відповідача є протиправними та такими, що вчинені з порушенням умов ОСОБА_3 № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року.
Згідно з частиною першою ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (ОСОБА_3) та Державним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" укладено двосторонній договір, предметом якого є регулювання відносин Підприємства і ОСОБА_4, згідно з якими Підприємство з метою проведення оплати вартості товарів, послуг у мережі Інтернет приймає до оплати платіжні картки покупців, а банк забезпечує технологічне обслуговування Підприємства з виконання розрахунків з ним по операціях, які здійснені з використанням платіжних карток, і перерахування коштів на поточний рахунок Підприємства.
Як зазначено у вказаному ОСОБА_3, він укладений у відповідності та з урахуванням положень договору № 1087 від 21.01.2013 року про співробітництво, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології".
Проте, зазначений Договір розірваний його сторонами, що є правом вказаних сторін. Обмеження вказаного права є порушенням принципу свободи договору.
Відповідно до затвердженого позивачем ОСОБА_5 про організацію продажу проїзних документів через електронні канали обслуговування у пасажирських перевезеннях (а.с. 209-238, т. 1) для підключення точок продажу, розширення мережі продаж за рахунок залучення агентів та фінансових установ, обслуговування відповідних взаєморозрахунків, фіскалізації продаж ГІОЦ (головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці) може залучати спеціалізовані сервіси, зокрема - платіжний шлюз для забезпечення сервісу безготівкових платежів через мережу Інтернет; платіжний шлюз забезпечує взаємодію користувача з банками-еквайєрами, платіжними системами.
Про використання у системі оплати платежів на сайті саме платіжного шлюзу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" у ОСОБА_5 не зазначено, як і не вказано про обов'язковість підключення банків-еквайєрів саме до платіжного шлюзу вказаного підприємства.
Умовами ОСОБА_3 № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року також не передбачено обов'язок відповідача забезпечити оброблення платежів за кредитними картками відповідача виключно через вказаний платіжний шлюз Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології".
Не передбачено умовами ОСОБА_3 № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року і обов'язку відповідача відшкодовувати позивачу комісію, сплачену іншим банкам-еквайєрам за оброблення платежів, здійснених з платіжних карток відповідача.
Як встановлено вище, між відповідачем та третьою особою припинено договірні відносини, використання платіжного шлюзу та оброблення безпосередньо відповідачем платежів, здійснених з використанням його платіжних карток, через вказаний платіжний шлюз є неможливим. Про розірвання договору № 1087 від 21.01.2013 року про співробітництво відповідач позивача повідомив.
Після розірвання відповідачем договору з третьою особою, відповідач запропонував позивачу здійснювати оброблення платежів за його платіжними картками через його власну систему ecommerce.liqpay.cоm напряму між сторонами, без участі третіх осіб.
Матеріали справи не містять доказів врегулювання сторонами питання щодо оброблення платежів, здійснених з використанням карток відповідача при придбанні проїзних документів через Інтернет-сайт позивача, в тому числі і станом на теперішній час; платежі, здійснені з використанням карток відповідача, продовжують оброблюватися іншими банками-еквайєрами.
Не містять матеріали справи і доказів ініціювання розірвання ОСОБА_3 № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року з боку позивача чи відповідача.
За вказаного, апеляційний господарський суд не вбачає підстав дійти висновку, що відповідач допустив порушення умов ОСОБА_3 № ІЕ-1166 від 19.04.2013 у зв'язку з розірванням договору № 1087 від 21.01.2013 року та припиненням оброблення платежів через платіжний шлюз Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології".
Не доведено позивачем належними доказами і розміру збитків, заявлених до стягнення.
Так, позивач навів розрахунок збитків у позовній заяві виходячи з інформації щодо кількості проведених транзакцій картками відповідача, що були використані на сайті позивача www.booking.uz.gov.ua для купівлі проїзних документів за період з 18 год. 01 хв. 00 сек. "23" липня 2015 року по 23 год. 59 хв. 59 сек. "16" вересня 2015 року.
У зв'язку з неможливістю відповідача здійснювати оброблення платежів за власними картками через платіжний шлюз третьої особи, оброблення таких платежів здійснюють інші банки-еквайєри, за оплату послуг яких, як посилається позивач, він сплачує комісію у розмірі 3%, замість 1,5% у випадку, якщо відповідач здійснював би самостійне оброблення платежів.
За розрахунком позивача збитки становлять 2 187 278, 98 грн. (загальний об'єм операцій по платіжним карткам відповідача 145 818 598, 90 грн. х 3% комісії = 4 374 557, 97 грн.; 145 818 598, 90 грн. х 1,5% комісії = 2 187 278, 98 грн.; 4 374 557, 97 грн. - 2 187 278, 98 грн. = 2 187 278, 98 грн.).
Первинних документів для підтвердження дійсного обсягу транзакцій з картками відповідача на сайті позивача у вказаний період (з 18 год. 01 хв. 00 сек. "23" липня 2015 року по 23 год. 59 хв. 59 сек. "16" вересня 2015 року), позивачем не надано, як не надано і третьою особою до своїх письмових пояснень у період розгляду справи судом першої інстанції.
Окрім того, позивач не надав доказів щодо сплати комісії у розмірі 3% на користь інших банків-еквайєрів за оброблення платежів за картками відповідача за вказаний період та у відповідних сумах.
Вказані докази не були надані позивачем до суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції з обґрунтуванням, у відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Не доведено позивачем і причинного зв'язку між понесеними ним збитками та поведінкою відповідача, а також вжиття позивачем заходів для уникнення/зменшення збитків.
Як зазначено вище, після розірвання відповідачем договору з третьою особою, відповідач запропонував позивачу здійснювати оброблення платежів за його кредитними картками через його власну систему ecommerce.liqpay.cоm, докази врегулювання сторонами питання щодо оброблення платежів, здійснених з використанням карток відповідача при придбанні проїзних документів через сайт позивача, в тому числі і станом на теперішній час, відсутні; у свою чергу, позивач мав право ініціювання розірвання ОСОБА_3 № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року, та не приймати для оплати картки відповідача, проте, договір є чинним; оброблення платежів за картками відповідача через інших банків-еквайєрів є рішенням позивача.
За викладеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для стягнення збитків у сумі 2 187 278, 98 грн.
Окрім вимоги про стягнення збитків у сумі 2 187 278, 98 грн. позивач нарахував на вказану суму та заявив до стягнення 3 % річних за період прострочення з 23.07.2015 року по 16.09.2015 року у сумі 10 067, 48 грн., інфляційні втрати, розраховані із застосуванням індексів інфляції за липень-вересень 2015 року, у сумі 10 280, 21 грн., пеню за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 23.07.2015 року по 16.09.2015 року у сумі 194 158, 47 грн.
Однак, у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення вимог щодо стягнення збитків у сумі 2 187 278, 98 грн. не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення нарахованих на вказану суму збитків пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п. 5.2. постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Пунктом 7.2. ОСОБА_3 № ІЕ-1166 від 19.04.2013 року передбачено відповідальність ОСОБА_4 у вигляді пені за порушення строків відшкодування (згідно п. 2.15. - кількість банківських днів з моменту підтвердження Підприємством відправлення товару/надання послуг (п.п. 5.24) до моменту перерахування банком коштів (відшкодування) Підприємству), отже, передбачена цим пунктом ОСОБА_3 пеня не має відношення до суми збитків, заявленої позивачем у справі.
Місцевий господарський суд не навів правового обґрунтування підстав для відмови у вказаних позовних вимогах (пені, 3% річних та інфляційних втрат), проте, допущене порушення норм процесуального права не є у даному випадку підставою для його скасування, оскільки резолютивна частина оскаржуваного рішення суду є правильною.
Також, є правильним висновок місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині вимог про зобов'язання відповідача відновити становище, що існувало до порушення, а саме відновити надання відповідачем послуг з проведення оплати за квитки (еквайринга) через офіційний сайт Укрзалізниці www.booking.uz.gov.ua, у зв'язку з поданою позивачем заявою про відмову від позовних вимог у вказаній частині (а.с. 19, т. 2).
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 року у даній справі підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 року у справі № 904/7044/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 року у справі № 904/7044/16 залишити без змін.
Повна постанова складена 26.12.2016 року.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко