ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
26.12.2016
Справа № 910/23206/16
Суддя Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Державного підприємства "Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Феофанія"
про стягнення 878 537,53 грн.
Державне підприємство "Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Феофанія" про стягнення 878 537,53 грн.
У відповідності до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України на позивача, прокурора покладено обов'язок при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
При цьому, вказана правова норма не ставить обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів в залежність від того чи є у відповідача в наявності ці документи, а містить імперативну норму щодо обов'язковості надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Із поданої позивачем позовної заяви б/н вбачається, що датою її складання є 19.12.16р.
Судом встановлено, що позивачем в якості доказів на підтвердження відправлення відповідачеві копії позовної заяви б/н від 19.12.16 р. та доданих до неї документів надані фіскальний чек № 4360 від 08.12.16 р. та опис вкладення у цінний лист на ім'я ТОВ "Санаторій "Феофанія", датований 08.12.16 р.
При цьому у вказаному описі вкладення в цінний лист від 08.12.16 р. зазначені документи, які містились в даному цінному листі, серед яких, зокрема, позовна заява на 4 аркушах, в той час як до Господарського суду міста Києва позивачем подана позовна заява б/н, датована 19.12.16 р. Інших відомостей, окрім дати складання, які б надали суду можливість ідентифікувати подану позовну заяву, текст поданої позовної заяви не містить.
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами ст. 4-2 ГПК України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію цього суду, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід'ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
Отже, виходячи зі змісту наявних у матеріалах позовної фіскального чеку № 4360 від 08.12.16 р. та опису вкладення у цінний лист від 08.12.16 р. суд позбавлений можливості дійти висновку про надсилання на адресу відповідача копій позовної заяви б/н від 19.12.16 р. та доданих до неї документів як таких, що були створені пізніше відповідної календарної дати відправки, що, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача можливості своєчасно ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на розбіжності в змісті наявних документів, зазначені фіскальний чек № 4360 від 08.12.16 р. та опис вкладення у цінний лист від 08.12.16 р. із зазначенням переліку документів поштового відправлення, не можуть бути прийняті судом як належні докази на підтвердження відправлення відповідачеві копій позовної заяви б/н від 19.12.16 р. і всіх доданих до неї документів.
Інших доказів, які свідчать про надсилання відповідачеві позовної заяви і доданих до неї документів, позивачем суду не надано.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
У відповідності до п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Суддя А.М. Селівон