ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.12.2016Справа № 910/20777/16
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатинадраінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Елікор Капітал"
провизнання недійсним договору
Представники:
від позивача: Собко О.В. - представник за довіреністю
від відповідача-1: не заявився
від відповідача-2:Пушко І.О. - представник за довіреністю
14.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатинадраінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Елікор Капітал" про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу № 220816/1 від 22.08.2016.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір купівлі-продажу природного газу № 220816/1 від 22.08.2016, є недійсним, оскільки не відповідає вимогам частин другої, третьої статті 203 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатинадраінвест", як оператор спільної діяльності за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 29.04.2004, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", під час укладення договору купівлі-продажу природного газу № 220816/1 від 22.08.2016 перевищило свої повноваження, оскільки правочин був вчинений ним без врахування умови щодо передплати за товар, чим порушив частину 1 статті 358 Цивільного кодексу України, умови договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 29.04.2004, програми та бюджету спільної діяльності, рішення комітету управління та волевиявлення Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", яке викладене в листі № 2/1-01-5260 від 18.07.2016, у зв'язку з чим спірний договір було вчинено всупереч інтересам позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20777/16, розгляд справи призначено на 05.12.2016.
16.11.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про видачу копії ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 розгляд справи відкладено на 19.12.2016, у зв'язку з неявку представників відповідачів у судове засідання та невиконанням останніми вимог ухвали суду.
19.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли заперечення на позовну заяву.
Представник відповідача1- у судове засідання 19.12.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового повідомлення № 01030 40192062.
У судове засідання 19.12.2016 з'явились представники позивача та відповідача-2 та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача-2 надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
У судовому засіданні 19.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд
29.04.2004 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (сторона-2 за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатинадраінвест" (сторона-1 за договором) укладено договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність. Метою спільної діяльності, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 18.12.2014, є: експлуатація свердловин № 4 і № 14 Скворцівського родовища, № 10 та № 22 Юліївського родовища та інших свердловин, власником яких є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України", а також свердловини № 115, свердловини № 340 та свердловини № 341 Яблунівського родовища, свердловини № 80 Котелевського родовища, свердловини № 102 Єфремівського родовища, право користування якими є внеском сторони-2 у спільну діяльність; підготовка та впровадження програм, направлених та підвищення віддачі продуктивних пластів; видобування та реалізація видобутих вуглеводнів; отримання прибутку в інтересах сторін.
Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатинадраінвест" є оператором - уповноваженою стороною, яка здійснює ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю.
В подальшому між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 03.08.2012 та додаткову угоду № 2 від 18.12.2014 до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 18.12.2014, відповідно до яких сторони вносили зміни та доповнення до договору.
Згідно з пунктом 4.3 договору в редакції додаткової угоди № 2, ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює сторона-1 (далі також - оператор). При цьому оператор діє також у межах, обумовлених даним договором, програмами та бюджетами спільної діяльності та рішеннями комітету управління. Оператор спільної діяльності діє без надання сторонами відповідних окремих довіреностей згідно з частиною 2 статті 1135 Цивільного кодексу України, а виключно на підставі цього договору, який є достатньою підставою для підтвердження його повноважень перед третіми особами.
Оператор має право без довіреності на підставі цього договору: представляти інтереси спільної діяльності у взаємовідносинах з органами державної влади та управління, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами з питань, що стосуються спільної діяльності; укладати необхідні угоди від імені спільної діяльності, пов'язані зі спільною діяльністю.
Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
22.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнадраінвест", як оператор спільної діяльності за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 29.04.2004 (продавець за договором), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елікор Капітал" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 220816/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у вересні 2016 року для потреб покупця природний газ видобутку України, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.
Згідно з пунктом 2.1 договору купівлі продажу природного газу кількість природного газу за даним договором складає 2 510,000 тис. куб. м. Сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному пункті, на 30%.
У відповідності до пункту 4.1. договору купівлі продажу природного газу ціна за 1 000,00 кубічних метрів природного газу без врахування вартості його транспортування по території України на момент укладання цього договору складає 5 900 грн 00 коп., з урахуванням ПДВ, порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого законодавства України.
Загальна вартість природного газу відповідно до договору з урахуванням ПДВ визначається як добуток ціни на загальний обсяг газу, що постачається і складає 14 809 010 грн 04 коп. (пункту 4.2 договору купівлі продажу природного газу).
Положеннями розділу 5 договору купівлі продажу природного газу сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків, відповідно до якого покупець зобов'язаний здійснити повну оплату вартості природного газу на підставі рахунку продавця до 31.12.2016.
Позивач стверджує, що договір купівлі-продажу природного газу № 220816/1 від 22.08.2016, є недійсним, оскільки не відповідає вимогам частин другої, третьої статті 203 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатинадраінвест" під час укладення вказаного договору перевищило свої повноваження, оскільки правочин був вчинений ним без врахування умови щодо передплати за товар, чим порушив частину 1 статті 358 Цивільного кодексу України, умови договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 29.04.2004, програми та бюджету спільної діяльності, рішення комітету управління та волевиявлення Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", яке викладене в листі № 2/1-01-5260 від 18.07.2016, у зв'язку з чим спірний договір було вчинено всупереч інтересам позивача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача
Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
У абзаці 1 підпункту 3.3 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських судів) недійсними" роз'яснено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.
Приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України також визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
У відповідності до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи, продавцем за спірним договором купівлі-продажу виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатинадраінвест", при цьому останнє діяло не у власних інтересах, а діяло як оператор спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатинадраінвест" за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 29.04.2004.
Відповідно до пункту 4.8 договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність учасники визначили що обов'язків та компетенції Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатинадраінвест" як оператора спільної діяльності відноситься: представництво інтересів сторін, пов'язаних із спільною діяльністю, у відносинах з органами державної влади та місцевого самовряду вання та їх посадовими особами, державними установами, закладами та іншими організаціями, юридичними особами будь-якої організа ційної форми, а також фізичними особами; укладення (зміна, припинення) та контроль за виконанням договорів в межах завдань та повноважень, передбачених даним договором, програмами спільної діяльності; відкриття (закриття) та розпорядження окремим поточним рахунком у банку; ведення окремого бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності; сплата передбачених чинним законодавством податків, обов'язкових зборів (платежів); складання та подання уповноваженим державним органам обов'язкової звітності; виплата сторонам належних їм згідно цього договору частин прибу тку, отриманого за результатами спільної діяльності; організація та поточний контроль виконання програм спільної дія льності; забезпечення збуту вуглеводнів, що видобуваються в межах спільної діяльності. Реалізація вуглеводнів, які видобуваються під час екс плуатації свердловин у межах спільної діяльності, здійснюється оператором на умовах та в межах цін, що встановлюються рішення ми Комітету управління. Якщо оператор без рішення комітету управління або письмового погодження зі стороною-2 допустить зменшення ціни реалізації вуглеводнів у порівнянні з попередньо уз годженою, він повинен відшкодувати стороні-2 відповідну різницю у доході, яку сторона-2 повинна була отримати при реалізації вугле воднів за попередньо погодженою ціною. На вимогу оператора ко мітет управління повинен протягом 10 (десяти) днів розглянути пи тання про перегляд цін, якщо це викликано об'єктивними обстави нами. На цей час реалізація вуглеводнів може бути зупинена; виконання інших необхідних дій щодо здійснення фінансово-господарської діяльності в межах цього договору.
Враховуючи те, що пунктами 4.3 та 4.8 договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатинадраінвест" було уповноважено на укладення договорів на реалізацію вуглеводнів без попереднього погодження комітетом з управління, доводи позивача, який стверджував про необхідність попереднього погодження укладення такого договору комітетом управління спільною діяльністю, є такими, що спростовуються умовами представлених в матеріалах справи договорів.
Зважаючи на наведене, відповідач-1, як продавець за договором, який діяв на підставі про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 29.04.2004, мав право укласти спірний договір купівлі-продажу природного газу № 220816/1 від 22.08.2016 без попереднього погодження комітету управління та позивача.
Також, позивач посилається на те, що при укладенні спірного договору відповідачем-1 не було враховано зміни умов відвантаження природного газу, газового конденсату, нафти, скрапленого газу та інших нафтопродукті, викладені в листі № 2/1-01-5260 від 18.07.2016 та які є обов'язковими для відповідача-1.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2016 позивач направив на адресу відповідача-2 лист № 2/1-01-5260 від 18.07.2016 щодо зміни умов відвантаження природного газу, газового конденсату, нафти, скрапленого газу та інших нафтопродукті, відповідно до якого повідомив останнього, що у зв'язку із описом у податкову заставу природного газу, газового конденсату, нафти, скрапленого газу та інших нафтопродуктів, які належать спільній діяльності за договором № 1747 від 13.10.2004, відчуження (в т.ч. передача, відвантаження) оператором СД природного газу, газового конденсату, нафти, скрапленого газу та інших нафтопродуктів здійснюється виключно у разі дотримання одночасно наступних умов: наявність перерахованої від контрагента спільної діяльності стовідсоткової попередньої оплати за придбання вказаних вуглеводнів на рахунок, відкритий в банку для обслуговування спільної діяльності (підтверджується платіжним дорученням, випискою з банку); перерахування операторами спільної діяльності всієї суми грошових коштів, отриманих як попередня оплата за вуглеводні (які відчужуються), на користь відповідного бюджету в рахунок погашення податкового боргу, який рахується за спільною діяльністю.
Нормами статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України ).
Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 Цивільного кодексу України , є важливим чинником, без якого укладення договору є неможливим. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, складання та скріплення підписом письмового документа.
Як вбачається зі змісту договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 29.04.2004, питання щодо укладення угод на реалізацію вуглеводнів, видобутих в результаті спільної діяльності, в тому числі і щодо порядку розрахунків, вирішуються Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатинадраінвест" і не потребує отримання погодження з комітетом управління та/або позивачем. Крім того, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача-1 з пропозицією про внесення змін до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 29.04.2004 щодо обмеження компетенції відповідача-1 у визначенні положень договорів продажу вуглеводнів, в порядку встановленому нормами статті 188 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим твердження позивача щодо обов'язковості, визначених позивачем у листі № 2/1-01-5260 від 18.07.2016, умов відвантаження природного газу, газового конденсату, нафти, скрапленого газу та інших нафтопродукті, визнаються судом необґрунтованими.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно норм статей 203, 215 Цивільного кодексу України не будь-яка суперечність змісту правочину актам цивільного законодавства може бути підставою для визнання його недійсним. Виходячи із статей 6, 203 Цивільного кодексу України такою підставою є лише така суперечність, яка порушує абзац 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Таким чином, положення договору купівлі-продажу природного газу № 220816/1 від 22.08.2016 щодо порядку розрахунків були визначені з дотриманням чинного законодавства та з урахуванням обсягу прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнадраінвест", визначених умовами договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 29.04.2004 укладеного з позивачем
Щодо тверджень позивача стосовно того, що спірний договір було вчинено внаслідок зловмисної домовленості Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнадраінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Елікор Капітал", що спричинило несприятливі наслідки для спільної діяльності у вигляді можливості застосування штрафних санкцій за відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Умовою задоволення позовних вимог про визнання, в порядку частини 1 статті 232 Цивільного кодексу України, недійсним правочину є встановлення на підставі доказів того, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє, при цьому, у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. При цьому під зловмисною домовленістю мається на увазі саме навмисні дії представника, тобто він повинен усвідомлювати, що вчиняє правочин, всупереч інтересам довірителя, передбачати настання невигідних для довірителя наслідків та бажати (або свідомо допускати) їх настання.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано доказів в підтвердження зловмисної домовленості між відповідачами при укладенні договору купівлі-продажу природного газу № 220816/1 від 22.08.2016 всупереч інтересам позивача як учасника спільної діяльності, а також доказів того, що відповідача передбачати можливість настання невигідних для позивача наслідків.
Крім того, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження того, що природний газ видобутку 2016 року який є предметом оспорюваного договору, на момент укладення договору (22.08.2016) перебув у податковій заставі
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що положення договору купівлі-продажу природного газу № 220816/1 від 22.08.2016 узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать ним, договір купівлі-продажу природного газу № 220816/1 від 22.08.2016 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу № 220816/1 від 22.08.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнадраінвест", як оператор спільної діяльності за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 1747 від 29.04.2004, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елікор Капітал", у зв'язку з чим вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 26.12.2016
Суддя Н.Б. Плотницька