Справа № 761/16103/16-ц
Провадження № 2/761/5215/2016
19 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарях Савенко О.І., Голопич Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, суд, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 9 лютого 2016 року квартири АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті свого батька, позивач прийняла спадщину шляхом подання до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_5 заяви про прийняття спадщини. З-поміж іншого, до спадкового майна батька позивача, ОСОБА_4 за життя належала на праві власності вищевказана квартира, однак, як виявилось, вказане житлове приміщення було 9 лютого 2016 року відчужено на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу. Позивач припускає, що вказаний правочин вже після смерті батька, було вчинено на підставі довіреності, яку останній за життя дав ОСОБА_3 Враховуючи, що представництво за довіреністю припинилося у зв'язку зі смертю довірителя ОСОБА_4 на час укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної квартири, позивач вважає, що відповідач без законних підстав розпорядився майном померлого, а відповідач незаконно набула у власність нерухоме майно, добре знаючи про те, що батько позивача помер раніше до дня укладення спірного договору. В свою чергу договір купівлі-продажу нежилих приміщень є таким, що укладений всупереч положенню ст. 237 Цивільного кодексу України, без належних повноважень представника на укладення такого правочину, оскільки відповідач на момент укладення Договору купівлі-продажу квартири 9.02.2016 року не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки довіреність припинила свою дію ІНФОРМАЦІЯ_1 року в день смерті довірителя. Вчиненням зазначеного правочину були порушені спадкові права позивача на вказану квартиру, що за життя належали ОСОБА_4, тому позивач має право пред'явити цей позов до суду.
В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав та просили суд про її задоволення. Просив також покласти судові витрати на позивача
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 визнав вимоги, не заперечував щодо задоволення позову.
ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Так, із копії договору купівлі-продажу від 9.02.2016 року, засвідченого нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованому в реєстрі за №500, вбачається, що 9 лютого 2016 року ОСОБА_4, від імені та в інтересах якого діяла на підставі довіреності, посвідченої 14.09.2006 року приватним нотаріусом Київсього міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. за р.№9959, діє ОСОБА_3, 1945 року народження (надалі - представник продавця), з однієї сторони, та ОСОБА_2, 1996 року народження, з другої сторони уклали договір відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв належну продавцю на праві приватної власності квартиру №80, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та сплатив за неї обумовлену грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві 8.04.2016 року, актовий запис № 50 Серія НОМЕР_1 (а.с. 20).
Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-1203цс15: «Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Оскільки із матеріалів справи вбачається, що особа, яка видала довіреність на розпорядження його майном - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а спірний правочин було вчинено 9 лютого 2016 року, тобто після його смерті, коли повноваження ОСОБА_3 за довіреністю припинилися, суд приходить до висновку про те, що вказаний правочин було вчинено поза волею ОСОБА_4 після його смерті.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище «ОСОБА_1») - рідна донька померлого ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. зворот а.с.10,11).
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на визнання правочину недійсним.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірне майно було відчужене відповідачем ОСОБА_3 від імені поза волею власника майна ОСОБА_4, то позивачка, як донька останнього, має право домагатися відновлення свого права на спадкове майно. З огляду на зазначене, вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу недійсним підлягають задоволенню.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 202, 203, 215-235, 244, 247, 248, 317, 319 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, посвідчений 9 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною і зареєстрований в реєстрі за № 500.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя