печерський районний суд міста києва
Справа № 757/60157/16-к
22 грудня 2016 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність керівника Київської місцевої прокуратури №6
До Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність керівника Київської місцевої прокуратури № , в якої заявник просить зобов'язати керівника місцевої прокуратури №6 ОСОБА_5 чи іншу уповноважену особу Київської місцевої прокуратури №6 вчинити дії . а саме скасувати постанови слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_6 про накладення арешту на майно від 08.11.2012 року та 10.11.2012 року в кримінальному провадженні №12012110060001601.
У судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з'явився через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, на вимогах скарги наполягає, представник Київської місцевої прокуратури №6 в судове засідання також не з'явився
За вказаних обставин, враховуючи перебування скарги з 05.12.2016 року в провадженні суду понад встановлений ст. 306 КПК України строк розгляду, в тому числі внаслідок необхідності достатнього часу для повідомлення особи, яка подала скаргу, виходячи з принципу змагальності кримінального процесу, обов'язку учасників провадження добросовісно користуватись своїми процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, слідчий суддя вважає можливим розгляд скарги здійснити без участі адвоката ОСОБА_3 та представника Київської місцевої прокуратури №6 ,. з урахуванням положень ст. 306 КПК України, принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України на підставі наявних матеріалів.
Вивчивши клопотання, письмові докази, заслухавши обґрунтування представника заявника та слідчого, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Процесуальна дія провадиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями кримінально-процесуального закону, чинного на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ст. 3 КПК України 1960 року, ст. 5 КПК України). За загальним правилом, якщо інше не передбачено перехідними положеннями, після набуття відповідними змінами чинності підлягають застосуванню нові процесуальні норми, незалежно від того, коли було розпочато провадження у справі.
Арешт на майно у кримінальному провадженні №12012110060001601 був накладений постановами слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_6 про накладення арешту на майно від 08.11.2012 року та 10.11.2012 року (кримінальна справа № 06-15177), під час дії КПК України у редакції 1960 року, на даний час обмеження залишається до прийняття остаточного рішення по кримінальній справі.
У судовому провадженні, яке здійснюється відповідно до КПК України 1960 року, при надходженні від учасників процесу клопотань, зокрема щодо арешту майна, суд має керуватися положеннями КПК України 1960 року.
Положення розділу ХI «Перехідні положення» КПК України 2012 року не уповноважують суд розглядати скарги та перевіряти правильність процесуальних рішень (дій) органу дізнання, слідчого, прокурора, у тому числі щодо накладення арешту на майно, що були вчиненні ними та звернуті до виконання у відповідності до положень КПК України 1960 року.
Відповідно до п. 9 розділу ХI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Кримінальним процесуальним Кодексом України 1960 року був встановлений вичерпний перелік процесуальних рішень органу дізнання, слідчого чи прокурора, які могли бути самостійно оскаржені до суду на стадії досудового слідства, постанова про накладення арешту на майно до таких процесуальних рішень не відносилася.
Основними способами захисту прав за КПК України 1960 року визначено оскарження рішення слідчого (прокурора) про арешт майна до суду (ст. ст. 234, 236 КПК України 1960 року); оскарження арешту прокурору (ст. 235 КПК України 1960 року). Прокуратура у порядку нагляду має обов'язок та повноваження скасовувати рішення слідчого.
Главою 22 КПК України 1960 року передбачено, що у судовому порядку скарга на накладення арешту на майно може бути розглянута судом лише під час попереднього судового розгляду або розгляду справи по суті.
За наявності передбачених законодавством підстав необхідно користуватися правом на судове оскарження постанови про порушення кримінальної справи (стаття 236-7 КПК України). У разі скасування судом постанови про порушення кримінальної справи та набуття відповідною постановою суду законної сили, всі постанови слідчого про арешт майна втрачають силу, а вилучене майно підлягає поверненню законним володільцям (стаття 326-8 КПК України 1960 року).
Керуючись ст. ст. 303, ч. 4 ст. 304 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність керівника Київської місцевої прокуратури №6 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1