Справа № 755/16399/16-а
"27" грудня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді - Катющенко В.П.
розглянувши у порядку скороченого провадження, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому у перерахунку пенсії; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати йому пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року за № 1789-XII, що діяла на час призначення пенсії, у розмірі 90 відсотків його місячної заробітної плати, виходячи із суми, що зазначена у довідці Генеральної прокуратури України від 20 липня 2016 року № 1105, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01 вересня 2016 року, із урахуванням проведених виплат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, як пенсіонер органів прокуратури з 1994 року, перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» отримує пенсію за вислугою років (стаж прокурорської роботи на час призначення пенсії складав понад 35 років) у розмірі 90 відсотків від його місячної заробітної плати, з якої сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» йому, у разі чергового підвищення Урядом заробітної плати працівникам прокуратури,щоразу проводився перерахунок пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» із змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 77 вчергово підвищено заробітну плату працівникам прокуратури, що є безумовною підставою для перерахунку пенсії. На підставі зазначеної постанови Уряду та відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05 листопада 1991 року він 12 вересня 2016 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про перерахунок пенсії, виходячи із суми його місячної зарплати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-1105 від 20 липня 2016 року, без обмеження максимального розміру пенсії. Відповідач листом від 22 вересня 2016 року повідомив, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року з 01 червня 2015 року спеціальні пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом «Про прокуратуру» та рядом інших законів, не призначаються, раніше призначені пенсії нібито не перераховуються , а тому відсутні законні підстави для перерахунку пенсії. Про рішення відповідача йому стало відомо лише 09 жовтня 2016 року, оскільки він з 17 вересня 2016 року по 08 жовтня 2016 року включно перебував у м. Харкові. Рішення відповідача вважає незаконним, а посилання на Закон №213 нікчемним та безпідставним, таким, що порушує гарантовані йому Конституцією України права на пенсійне забезпечення. Відповідач, посилаючись на те, що Закон №213 нібито скасував порядок та умови перерахунку раніше призначених пенсій за Законом України «Про прокуратуру», перевищив свої повноваження, перебравши па себе повноваження Конституційного Суду України, який відповідно до статті 147 Конституції України є єдиним органом конституційної юрисдикції України і лише він дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Цей закон не змінив норму статті 50-1 Закону України «Про Прокуратуру», якою визначено порядок, зміст та механізм перерахунку раніше призначених пенсій, а лише передбачив новий порядок призначення пенсій прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення. Відмовляючи у задоволенні його заяви, відповідач діяв поза межами правового поля, визначеного нормами Конституції України та законів України. Конституція України (ст.8) визначила, що в Україні діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а її норми є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
18 листопада 2016 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.
30 листопада 2016 року Лівобережним об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було отримано копію ухвали суду разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог подано не було.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку скороченого провадження.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві) та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
12 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив відповідача у зв'язку з черговим підвищенням з 01 грудня 2015 року розміру зарплати працівникам прокуратури, провести відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» перерахунок призначеної йому пенсії без обмеження її граничного розміру на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 1105 від 20 липня 2016 року.
Згідно довідки № 1105 від 20 липня 2016 року, виданої Генеральною прокуратурою України, ОСОБА_1 працював в Генеральній прокуратурі України на посаді старшого помічника Генерального прокурора України. Заробітна плата з 01 грудня 2015 року складається: основний оклад - 4276,00 гривень, класний чин - 135,00 гривень, вислуга років - 1764,40 гривень, щомісячна премія, на яку нараховуються страхові внески - 19946,54 гривень. Доплати, які передбачені чинним законодавством: надбавка за виконання особливо важливої роботи - 4322,78 гривень, матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) - 878,85 гривень; матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб (1/12) - 878,85 гривень. Всього: 32202,42 гривень.
Відповідно до листа-відповіді Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22 вересня 2016 року № 13799/15/В-1112, позивачу було роз'яснено, що з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються, у зв'язку з чим провести перерахунок пенсії в управління відсутні законні підстави.
В той же час, суд не може погодитися з даними твердженнями сторони відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно ж до нової редакції ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними Законом № 213-VIII від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»), пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, нова редакція ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, відповідно до ст. ст. 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України» Про прокуратуру») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
Тому звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.
Пенсія позивачеві була призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 2009 року, тобто до набрання чинності цими законами. Крім того, зміни внесені до вказаної статті стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку, у зв'язку з чим новий порядок призначення та виплати пенсії, встановлений вищевказаними законами, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності.
Таким чином, при перерахунку пенсії позивачеві підлягає застосуванню положення ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 2009 року.
Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Таким чином, враховуючи, що позивач був звільнений з посади у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років 27 лютого 2015 року, при перерахунку пенсії має бути застосовано відсоткове збільшення за кожний повний рік роботи понад 10 років на посадах в органах прокуратури.
Відповідно до ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 213-VIII від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 213-VIII від 02.03.2015 не зазнали.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав на необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічно правову позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13) та 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).
Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про визнання неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року за № 1789-XII, що діяла на час призначення пенсії, у розмірі 90 відсотків його місячної заробітної плати, виходячи із суми, що зазначена у довідці Генеральної прокуратури України від 20 липня 2016 року № 1105, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01 вересня 2016 року, із урахуванням проведених виплат.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
На підставі ст.ст. 22, 64 Конституції України, ст.ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 158, 159, 160, 162, 163, 165, 167, 183-2 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати дії Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві в частині відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати - неправомірною.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року за № 1789-XII, що діяла на час призначення пенсії, у розмірі 90 відсотків його місячної заробітної плати, виходячи із суми, що зазначена у довідці Генеральної прокуратури України від 20 липня 2016 року № 1105, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01 вересня 2016 року, із урахуванням проведених виплат.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: