Справа № 755/17236/16-ц
"22" грудня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
за участі секретаря Гноілек М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить поділити майно набуте за час шлюбу з ОСОБА_2, визнавши за нею та відповідачем право власності по ? частині квартири АДРЕСА_1.
Вимоги мотивує тим, що вона з 1988 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 В подальшому їхні шлюбно-сімейні відносини припинилися, про що 06.07.2012 року ВРАЦС Дніпровського РУЮ у м. Києві було видано свідоцтво про розірвання шлюбу 27.12.2011 р.
За час шлюбу у січні 1996 року за рахунок спільних коштів та зусиль ними на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.1996 року набуто спірне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.
Згоди щодо порядку поділу майна вони не досягли.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.04.1988 року, який було розірвано 27.12.2011 року (а.с. 18, 19).
Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від 19.01.1996 року, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 20-22).
Отже, вказана квартира була придбана відповідачем під час його перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем, а тому вказана квартира являється спільним майном сторін по справі, як колишнього подружжя.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
За нормою ст. 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси
неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
Згідно ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 роз'яснено про те, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників (ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України).
Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Отже, враховуючи зазначене, а також беручи до уваги, що відповідач заявлені вимоги визнав, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в дохід держави у розмірі 6 890 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України, ст. ст. 357, 368, 369 ЦК України, п. п. 19, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, ст. ст. 10, 11, 57 - 64, 86, 88, 158, 174, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в порядку поділу майна подружжя право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 93,0 кв.м., житлова площа 62,9 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в порядку поділу майна подружжя право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 93,0 кв.м., житлова площа 62,9 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя