ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12395/16-ц
провадження № 2/753/5997/16
"04" жовтня 2016 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Леонтьєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, суд -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини. Мотивуючи свої вимоги тим, що спільне подружнє життя не склалося, шлюбні відносини не підтримують, спільне господарства не ведуть, не мають спільних інтересів, не живуть однією сім»єю з тих підстав, що мають різні характери та погляди на життя, а тому шлюб не може в подальшому існувати. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач працює, має регулярний дохід, проте повноцінно не надає матеріальної допомоги, не приймає участі в утриманні та вихованні дитини, тому вона бажає отримувати аліменти офіційно в примусовому порядку, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
В судове засіданні позивач не з»явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог з тих же підстав, просив їх задовольнити, а відповідач їх визнав та просив шлюб розірвати та вирішити питання про стягнення з нього аліментів, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Визнання відповідачем позовних вимог прийнято судом.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 2014 року укладеному у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2642 (а.с.7). Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Спільне життя сторін не склалося через відсутність порозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігноруванням налагодження сімейних відносин, що призвело до втрати почуття поваги та любові. Сторони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, не живуть однією сім»єю.
Від можливості призначення судом строку на примирення сторони відмовилися, вказавши про те, що подальше сімейне життя не є можливим, оскільки даний шлюб існує формально, а тому вони свідомо прийняли рішення про розірвання шлюбу.
Суд вважає, що сторони довели дійсність та незмінність волевиявлення про розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного із них.
Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України).
Проте судом встановлено, що вказані паритетні засади побудови сімейних відносин у даного подружжя відсутні.
Судом встановлено, що сім»я розпалась остаточно із-за непорозумінь, психологічної несумісності сторін, небажання відновити сімейні відносини, а тому подальше спільне життя сторін неможливе, збереження шлюбу є недоцільним та суперечить їх інтересам.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача на утримання дитини, судом враховані наступні обставини: матеріальний стан позивача, яка веде окреме господарство, має окремий бюджет, та на утриманні якої знаходяться малолітня дитина, її стан здоров»я, потреби, та відповідача, який працює, крім дочки ОСОБА_4, інших дітей немає, й має достатні можливості сплачувати аліменти на її утримання.
Відповідно до чч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 180 Сімейного Кодексу (далі - СК) України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини першої статті 181 СК України способи виконання батьками обов»язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Суд вважає, що з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дісної участі батьків у її утриманні, підлягають стягненню на користь позивача аліменти на утримання дочки, щомісячно, й до її повноліття, оскільки судом встановлено, що відповідач працює, має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному розмірі, що є достататніми, співмірним й можливими як для стягувача, так й отримувача аліментів.
В разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред»явлення позову.
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини 04 липня 2016 року, що підтверджується штемпелем на зазначеній позовній заяві (а.с.1), тому із зазначеного дня підлягають відрахуванню аліменти з відповідача на користь позивача на утримання їх дитини.
При задоволенні позовних вимог з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп., від сплати яких позивач була звільнена при зверненні до суду з вимогою про стягнення аліментів відповідно до Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, ст.ст. 180, 181 ч.1, 183, 184, 185, 191 ч.1 Сімейного кодексу України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.06.2006 року та, керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 64, 88, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 293, 294 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 11 жовтня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2642, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, - розірвати.
Після розірвання шлюбу та його реєстрації змінити прізвище ОСОБА_2 з «ОСОБА_2» на дошлюбне «ОСОБА_2».
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 липня 2016 року, й до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1, на користь держави 551 (п»ятсот п»ятдесят одна) грн. 20 (двадцять) коп. - судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Коренюк А.М.