22.12.2016 року Справа № 904/5801/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 1.9.456 від 04.07.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 6108 від 12.10.2012 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року у справі № 904/5801/16
за позовом Комунального підприємства “Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами” Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, м. Дніпро
про стягнення 59 635 грн. 60 коп.,
До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Комунальне підприємство “Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами” Дніпровської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 59 635 грн. 60 коп. - розміру плати за використання об'єктів благоустрою в районі пр. Газети Правда, 2-А, в м. Дніпро не за цільовим призначенням без укладення відповідного договору із позивачем за період з 20 травня 2016 року по 13 вересня 2016року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року (головуючий суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпровської міської ради 59 635 грн. 60 коп. - плати за використання об'єктів благоустрою не за цільовим призначенням без укладення договору та 1 378 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення мотивовано тим що, відповідачем було самовільно використано об'єкт благоустрою міста не за його цільовим призначенням без укладення договору із позивачем, у зв'язку з чим позивачем за період з 20.05.2016р. по 13.09.2016р. було проведено розрахунок плати за використання об'єктів благоустрою не за цільовим призначенням без укладення договору у сумі 59 635 грн. 60 коп.
Не погодившись з зазначеним рішенням Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
При цьому, скаржник посилається на те, що на час проведення перевірки та на теперішній час ОСОБА_3 не є власником об'єкта нерухомого майна - магазину, який знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Слобожанський будинок №2А. 26.04.2016 року вказаний об'єкт на підставі на підставі договору купівлі-продажу №НАI288784 та договору купівлі-продажу № НАI288782 був відчужений ОСОБА_4. Зазначені вище обставини свідчать про те, що позов був пред'явлений до неналежного відповідача.
Розрахунок плати за використання об'єктів благоустрою не за цільовим призначенням без укладення відповідного договору був проведений з розрахунку 50,4 кв. м. площі магазину, що вказано в тексті рішення та у розрахунку позивача. Однак, згідно технічного паспорту від 07.04.2014 р. на об'єкт нерухомого майна - магазину, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Слобожанський будинок №2А, площа будівлі складає 48,8 кв. м., що свідчить про необґрунтований та невірний розмір штрафних санкцій.
Зазначає, що Рішення Дніпропетровської міської ради №39/35 від 29.05.2013 року та № 44/43 від 27.11.2013 року, відповідно до яких КП «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпропетровської міської ради є правомочним органом, який має законні повноваження щодо стягнення плати за використання об'єктами благоустрою не за цільовим призначенням без укладення відповідного договору, є протиправними, незаконними та такими, що суперечать Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 року N 2807-ІУ (далі - Закон N 2807-ІУ), грубо порушують права суб'єктів господарювання, а також прийняті з перевищенням повноважень органу місцевого самоврядування, тому не могли бути застосовані судом при прийнятті рішення, що є порушенням норм процесуального права України.
Вважає, що узаконення певного порядку укладання договорів Рішенням №39/35 від 29.05.2013 року є завуальованим узаконенням порядку отримання дозволів, який заборонений Законом України «Про благоустрій населених пунктів». Фактично, вищезазначеним Рішенням N939/35 встановлюються додатковий збір за здійснення господарської діяльності, який на законодавчому рівні не передбачений, і у органа місцевого самоврядування не має повноважень на його встановлення.
Також, скаржник вказує, що об'єкт нерухомого майна - магазин, розташований за адресою м. Дніпро пр. Слобожанський будинок №2А, не є тимчасовою спорудою, оскільки має законного власника та статус нерухомого майна.
Комунальне підприємство “Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами” Дніпровської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що суб'єктний справ спірних правовідносин визначався позивачем на підставі акту комісійного обстеження території № 08 від 19.05.2016 року, а також листування із відповідачем по справі. Так, 25.03.2016 року від СПД ФО ОСОБА_3 було отримано листа, в якому він, як власник об'єкта нерухомості по пр. Правди, буд. 2А, заперечував проти винесеного йому припису про усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпро. Позивач вважає, що підставою для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності стало не те, що відповідач є або був власником тимчасової споруди, а те, що саме він використовує відповідний об'єкт благоустрою у власній господарській діяльності, що й зафіксовано в акті обстеження території.
Неспівпадіння площі об'єкту благоустрою, який використовується не за цільовим призначенням, із площею самої споруди позивач пояснює фактичними вимірами, які були проведені уповноваженою службовою особою та знайшли відображення в акті обстеження території.
Вважає, що предметом господарського спору по справі є не наявність чи відсутність у позивача певних повноважень, зокрема щодо виконання функцій органу контролю у відповідній вузькій сфері суспільних правовідносин, а реалізація територіальною громадою міста Дніпра через уповноважений орган місцевого самоврядування та, відповідно, через позивача, як створеного органом місцевого самоврядування суб'єкта господарювання, права на ініціювання притягнення до відповідальності особи, яка порушує вимоги чинних нормативного та регуляторного акту з питань благоустрою.
В судовому засіданні 22.12.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
Відповідно до Акту комісійного обстеження території № 08 від 19.05.2016 року комісією позивача здійснена перевірка стану об'єкта благоустрою за адресою: м. Дніпро пр. Газети Правда, буд. 2-А, під час якої встановлено нецільове використання об'єкту благоустрою.
А саме, об'єкт нерухомості (приміщення магазину «об'єкт нерухомості за рішенням суду»), тротуар, пішохідна доріжка, замощення загальною площею 50,4 кв. м. використовується не за цільовим призначенням без укладання договору про нецільове використання об'єкту благоустрою.
У графі «Відомості про осіб (суб'єктів господарювання, установ, закладів, фізичних осіб), дії або бездіяльність яких призвели до встановлених комісією порушень (як безпосередньо виконавці, так і замовники або організатори таких дій)» зазначено - Власник ОСОБА_3. ФОП Кушнір, ПО «Ломбард Фольченко і компанія».
Особи, дії або бездіяльність яких призвели до встановлених комісією порушень, від пояснень відмовились (а.с. 10).
На підставі вищезазначеного Акту комісійного обстеження території № 08 від 19.05.2016 року позивач прийшов до висновку, що саме відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_5 здійснювалась господарська діяльність із дрібно-роздрібної торгівлі, в результаті чого останнім самовільно використано об'єкт благоустрою міста не за їх цільовим призначенням без укладення відповідного договору із позивачем.
Позивачем за період з 20.05.2016р. по 13.09.2016р. проведено розрахунок плати за використання об'єктів благоустрою не за цільовим призначенням без укладення договору у сумі 59 635 грн. 60 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, що і є предметом позову у даній справі.
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (частина 2). Крім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3).
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів Визначаються Законом України “Про благоустрій населених пунктів”, який спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
Статтею 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування (парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування), прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору, а також можуть належати й інші території в межах населеного пункту.
Об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством (стаття 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Статтею 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" серед іншого затверджено, що до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради VІ скликання від 27.11.2013р. №44/43 задоволено подання прокурора міста Дніпропетровська від 08.02.2013р. №63/728 вих.13”Про приведення у відповідність рішення сесії Дніпропетровської міської ради №26/15 від 23.05.2007р.” та затверджено у відповідності до статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" Правила благоустрою території міста Дніпропетровська (а.с. 52-138).
Правила благоустрою території міста Дніпропетровська (надалі - Правила) є нормативно-правовим актом, який встановлює порядок благоустрою та утримання об'єктів благоустрою міста, визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста, що спрямовані на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження та охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення(п. 1.1.1 Правил).
Правила регулюють права та обов'язки учасників правовідносин у сфері благоустрою міста, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку в місті; є обов'язковими для виконання на території міста Дніпропетровська органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання усіх форм власності, неприбутковими організаціями, установами, закладами незалежно від їх підпорядкування, фізичними особами-підприємцями (ФОП), органами самоорганізації населення, об'єднаннями громадян, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства (пункти 1.1.2, 1.1.3 Правил).
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Пунктом 3.2.1 Правил встановлено заборону: - здійснювати на об'єктах благоустрою міста господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства України у сферах землеустрою, містобудування, озеленення територій, утримання будинків і споруд, освітлення територій, а також у галузі охорони здоров'я та охорони навколишнього природного середовища; - самовільно порушувати об'єкти благоустрою (їх частини) та/або використовувати їх не за функціональним призначенням, зокрема: розміщувати на території загального користування поза межами ділянок, відведених під ринки, торгівельні та ярмаркові майданчики, без відповідного дозволу або з порушенням його умов: тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності, торговельні причепи та автофургони, палатки, лотки, виносні торговельні столи, вітрини, торговельне та холодильне обладнання, товар або його зразки, тару.
Відповідно до пункту 20.4 Правил, тимчасове використання об'єктів (елементів) благоустрою не за їх функціональним призначенням для реалізації потреб об'єктів споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг здійснюється на підставі договірних відносин між уповноваженим представником власника об'єктів (елементів) благоустрою міста та суб'єктом господарювання, фізичною та/або юридичною особою, яка має намір такого використання.
Позивач - Комунальне підприємство “Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами” Дніпровської міської ради згідно пункту 20.5 Правил та рішення Дніпровської міської ради від 18.05.2016р. №26/8 “Про реорганізацію та зміну найменування комунальних підприємств Дніпропетровської міської ради” є уповноваженим представником власника об'єктів благоустрою - територіальної громади міста Дніпра у відносинах із суб'єктами сфери споживчого ринку.
Пунктом 20.1 Правил магазини віднесено до об'єктів сфери споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг.
Пунктом 2.5.2 Правил встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб підприємців у сфері благоустрою з відшкодування збитків та іншої шкоди, завданої ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.05.2013 №39/35 затверджено Порядок передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Дніпропетровськ в тимчасове використання не за цільовим призначенням при реалізації потреб для об'єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг» (надалі-Рішення №39/35 або Порядок) (а.с. 33-51).
Згідно п.1.2. Рішення №39/35 Порядок є регуляторним актом, застосування та виконання якого є обов'язковим суб'єктами господарювання усіх форм власності, підприємствами, установами, організаціями, закладами та фізичними особами при проведені на території м. Дніпропетровська та об'єктах загального користування, віднесених до сфери
відпочинку, розваг, споживчого ринку та послуг, робіт (здійсненні заходів), зазначених п.2 Порядку.
Згідно абз. 3 п. 1.4. Порядку органом контролю є Комунальне підприємство «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпропетровської міської ради.
Відповідно до пункту 7.1 Порядку порушення нормативно-правових актів у сфері благоустрою, у тому числі самовільне використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням, невиконання рішень органів місцевого самоврядування щодо благоустрою міста та ігнорування відповідних приписів органу контролю, мають обов'язковим наслідком притягнення суб'єктів порушення правил благоустрою міста до передбаченої чинним законодавством адміністративної та цивільно-правової (в тому числі майнової) відповідальності.
Згідно пункту 7.2 Порядку підставою для притягнення до майнової відповідальності є акт комісійного обстеження території, який складається посадовими особами органу контролю відповідно до повноважень, визначених Статутом та внутрішніми організаційно-розпорядчими документами органу контролю. У разі відмови суб'єкта господарювання або фізичної особи від майнової відповідальності внаслідок порушення правил благоустрою території міста, Правил поводження з відходами у місті Дніпропетровську орган контролю звертається до суду в установленому порядку з відповідними позовами про примусове стягнення шкоди.
Межі (розмір) майнової відповідальності суб'єкта господарювання або фізичної особи визначаються таким чином: за самовільне використання об'єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням, самовільне пошкодження елементів міського благоустрою, їх несвоєчасне або неякісне відновлення - у п'ятикратному розмірі плати, передбаченої пунктом 6.5 Порядку, за період від фактичного початку робіт (використання об'єктів благоустрою) до усунення порушень (пункт 7.4.1 Порядку).
Доводи апеляційної скарги про те, що Рішення Дніпропетровської міської ради №39/35 від 29.05.2013 року та № 44/43 від 27.11.2013 року, відповідно до яких КП «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпропетровської міської ради є правомочним органом, який має законні повноваження щодо стягнення плати за використання об'єктами благоустрою не за цільовим призначенням без укладення відповідного договору, є протиправними, незаконними та такими, що суперечать Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 року N 2807-ІУ (далі - Закон N 2807-ІУ), грубо порушують права суб'єктів господарювання, а також прийняті з перевищенням повноважень органу місцевого самоврядування, тому не могли бути застосовані судом при прийнятті рішення, що є порушенням норм процесуального права України, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду власне на предмет господарського спору, оскільки вищезазначені рішення не визнавалися незаконними та на даний час є чинними.
Господарський суд прийшов до висновку, що саме відповідачем в період часу з 20.05.2016р. по 13.09.2016р. було самовільно використано об'єкт благоустрою міста за адресою: м. Дніпро пр. Газети Правда, буд. 2-А не за його цільовим призначенням без укладення договору із позивачем.
В той же час, колегія суддів вважає даний висновок передчасним, таким, що суперечить обставинам справи та не підтверджений відповідними доказами.
Так, позивач та господарський суд як на підставу для встановлення даного факту посилаються лише на Акт комісійного обстеження території № 08 від 19.05.2016 року, у якому відповідач ОСОБА_3 зазначений як один із трьох власників приміщення магазину «об'єкту нерухомості за рішенням суду»), який використовувався не за цільовим призначенням.
В той же час, судом не взято до уваги, що 26 квітня 2016 року, тобто до складання Акту комісійного обстеження території № 08 від 19.05.2016 року, вказаний об'єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу № НАІ288784 та договору купівлі-продажу №НАІ288782 був відчужений відповідачем ОСОБА_4.
26 квітня 2016 року вказане право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить інформаційна довідка №58410860 (а.с. 181-186, 215-220).
Вищезазначені договори купівлі-продажу в установленому законом порядку недійсними не визнавалися, тому на даний час є дійсними.
Отже, матеріалами справи не доведено, що відповідач СПД ФЛ ОСОБА_3 в період часу з 20.05.2016 року по 13.09.2016 року був власником об'єкта нерухомого майна - магазину, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський будинок № 2А.
Будь-яких інших доказів того, що саме відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 як безпосередньо, так і через третіх осіб здійснювалась господарська діяльність із дрібно-роздрібної торгівлі, в результаті самовільно використовувався вищезазначений об'єкт благоустрою міста не за його цільовим призначенням, позивачем не надано.
На запитання колегії суддів представник позивача у судовому засіданні повідомив, що під час комісійного обстеження території ані 20.05.2016 року, ані 13.09.2016 року будь-яких протоколів про скоєння адміністративних правопорушень за фактом незаконної торгівельної діяльності на об'єкті благоустрою, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський будинок № 2А, не складалося, будь-яких постанов про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилося.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Дане правило застосовується і до відшкодування позадоговірної майнової шкоди, визначеної статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1166 цього Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно положень вказаної статті відповідальність настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкідливих наслідків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди.
Таким чином, для задоволення позовних вимог в обов'язковому порядку необхідно встановити протиправну поведінку СПД ФЛ ОСОБА_3, наявність шкідливих наслідків та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про недоведеність позивачем того факту, що саме відповідачем як безпосередньо, так і через третіх осіб здійснювалась господарська діяльність на об'єкті благоустрою, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський будинок № 2А, в результаті самовільно використовувався вищезазначений об'єкт благоустрою міста не за його цільовим призначенням, та приходить до висновку про відсутність обставин, які б свідчили про спричинення відповідачем збитків позивачу.
За вказаних обставин в діях відповідача відсутній склад правопорушення, необхідний для покладення на нього відповідальності за завдані збитки, а тому колегія суддів прийшла до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов передчасного висновку, про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 59 635 грн. 60 коп. - плати за використання об'єктів благоустрою не за цільовим призначенням без укладення договору.
Інші доводи апеляційної скарги про віднесення приміщення магазину до нерухомого майна чи тимчасової споруди, про площу об'єкту благоустрою не впливають на висновок колегії суддів про відмову в задоволенні позовних вимог
Наведене свідчить про неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи та про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. По справі необхідно прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, по справі признається нове рішення, яким відмовляється у задоволенні позовних вимог, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим з Позивача на користь Відповідача необхідно стягнути 1 515,80 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 м. Дніпро - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року у справі № 904/5801/16 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Комунального підприємства “Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами” Дніпровської міської ради, (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, кімната 723, код 35609280) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Набережна ПеремогиАДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1 515,80 гривень.
Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 26.12.2016 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.А. Сизько