73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
20 грудня 2016 року Справа № 923/1128/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет", м. Київ
до Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард", с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області
про стягнення 809933 грн. 24 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, директор, паспорт, серія ТТ 061951, виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в місті Києві 02.08.2011.;
від відповідача: ОСОБА_2 - уповн. предст., дов. від 09.06.2016р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" про стягнення 520375 грн 72 коп. основного боргу, 261425 грн 07 коп. інфляційних втрат та 28132 грн 45 коп. 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 38 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.10.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.11.2016. Ухвалою суду від 15.11.2016 розгляд справи відкладався до 28.11.2016 з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав. Розгляд справи розпочатий 28.11.2016 з перервою до 20.12.2016 відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.
Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на наступне.
Позивачем було порушено досудовий порядок врегулювання спору. Процедура досудового врегулювання спору щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій, як того вимагає ст. 222 Господарського кодексу України, не дотримана, оскільки зазначені дії позивачем проведені не були, а тому у нього і не було підстав для звернення до суду.
Відповідач стверджує, що позивач не надав суду належних доказів поставки товару, бо надані до матеріалів справи накладні не можуть вважатися доказом поставки товару за договором.
Зокрема, відповідач зазначав, що надані позивачем накладні не можна вважати взагалі доказом поставки товару, та є неналежним первинним документом поставки товару, оскільки вони не містить прізвища особи чи будь-яких інших реквізитів, за якими можливо ідентифікувати особу, яка отримала товар; надані накладні не містять жодних посилань на зазначений договір, тому стверджувати що саме відповідно до зазначених накладних позивачем виконано зобов'язання за конкретних господарським договором позивач не має ніяких підстав.
Таким чином, на думку відповідача, зазначені документи, якими обґрунтовано позовні вимоги не містять реквізитів, передбачених законом для первинного бухгалтерського документу, який підтверджує здійснення господарської операції, чи то операції поставки товару, чи то операції оплати за поставлений товар.
Крім того, відповідач зазначав, що позивач у підтвердження суми боргу надає суду копію видаткової накладної № 219 від 24.12.2014, на суму 238200 гривень (198 500 гривень вартість товару та 39700 гривень сума податку на додану вартість).
Також у підтвердження здійснення господарської операції за вказаною видатковою накладною, позивачем надано копію податкової накладної від 24.12.2014. Однак, у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, сума податку на додану вартість у розмірі 39700 гривень вказана у графі «Коригування податкових зобов'язань».
В свою чергу, у розрахунку коригування сум податку на додану вартість за грудень 2014 року підставою для корегування податку вказано «повернення товару».
Отже, враховуючи вказане, відповідач стверджує, що видаткова накладна № 219 від 24.12.2014 не може вважатися допустимим та належним доказом на підтвердження суми заборгованості, оскільки за цим документом відбувалося повернення товару.
В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Згідно з договором №14 від 06.04.2014 ТОВ “ДЕЗОМАРКЕТ” протягом травня 2014 року - жовтня 2015 року поставило ДП "ПТАХОГОСПОДАРСТВО "ЧОРНОБАЇВСЬКЕ" ПАТ "ЧОРНОБАЇВСЬКЕ" ветеринарну продукцію на суму 1765443,79 грн.
Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державного реєстру найменування відповідача змінилося на ДП "ПТАХОГОСПОДАРСТВО "ЧОРНОБАЇВСЬКЕ" ПАТ "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД". Зміна найменування відповідача відбулося в наслідок того, що ПАТ "ЧОРНОБАЇВСЬКЕ" було реорганізовано шляхом приєднання до ПАТ "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД". Згідно з п.1.4 Статуту ПАТ “АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД”, оприлюдненому, відповідно до ч. 3 ст.78 Закону України “Про акціонерні товариства”, на веб-сайті1 Публічного акціонерного товариства, ПАТ “АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД” стало повним (універсальним) правонаступником прав та обов'язків припинених через реорганізацію шляхом приєднання юридичних осіб, до переліку яких входить і ПАТ "ЧОРНОБАЇВСЬКЕ".
Відповідно до п.4.2 Договору відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар не пізніше п'ятнадцяти банківських днів після розвантаження товару.
Згідно з п.3.6 Договору датою поставки товару вважається дата підписання видаткових накладних, яке проводиться після розвантаження в місці призначення. Таким чином, п'ятнадцятиденний строк на оплату обчислюється з моменту підписання видаткових накладних.
У зазначений строк відповідач поставлений товар оплатив частково.
Відповідно до п.4.4 Договору оплата поставленого товару також здійснювалася з використанням вексельних розрахунків.
Судом встановлено, що за своєю природою правовідносини, які виникли між сторонами витікають із правовідносин, які урегульовані нормами щодо здійснення поставок.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару на умовах договору підряду.
Відповідач виконав свої грошові зобов'язання частково. Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми боргу 520 375 грн.72 коп.
Відповідач не визнає позовні вимоги в частині поставки товару за деякими видатковими накладними, що не відповідають вимогам Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджених наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зокрема не містять інформацію про особу, яка отримала товар. Відповідач пояснює, що за видатковою накладною № 219 від 24.12.2014 на суму 238 200 грн., яка також не відповідає згаданому Положенню, він взагалі не отримував товар. Відповідач доводить, що у податковій декларації з податку на додану вартість, яку надав позивач, сума податку на додану вартість за грудень 2014 року зкоригованано на суму 39700 грн. В розрахунку для коригування податку вказано " повернення товару".
В ході розгляду справи було встановлено, що в деяких випадках товар був відпущений представнику відповідача без довіреності. Підпис представника відповідача на видатковій накладній скріплений печаткою відповідача без зазначення посади та прізвища працівника.
Щодо цього суд прийшов до висновку, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі № 903/679/14.
Відповідно до 2.5 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 підпис на документі може бути скріплений печаткою. Застосовуючи цю норму Вищий господарський суд України у постанові від 20.09.2012 по справі №6/5007/31/12 зазначив, що зважаючи на те, що мокра печатка особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, а відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не посилається і не доводить того, що печатка вибула з його володіння і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб. При таких обставинах, суд вважає, що накладна, на якій підпис представника скріплений печаткою юридичної особи, є належним доказом отримання товару такою юридичною особою.
Також суд погоджується з доводами позивача, що недотримання працівниками відповідача вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, не зазначення в накладній посади та прізвища відповідальної особи, не може впливати на належне виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України 23.12.2015 по справі № 918/468/15. Так у цій постанові зазначено, що: спір у даній справі виник не у зв'язку з регулюванням, організацією або веденням бухгалтерського обліку та складанням фінансової звітності, а недотримання працівниками підприємства відповідача вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не може впливати на належне виконання обов'язків ТОВ фірма "Рекорд" за договором, розрахунки за виконання якого є предметом даного спору.”
Також суд погоджується з доводами позивача, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.12.2015 по справі № 910/22608/14.
Що стосується відображення позивачем у податковій накладній за грудень 2014 року повернення товару, то він пояснив, що у грудні 2014 року мало місце повернення товару від ПАТ "Чорнобаївське", в той час як відповідачем у справі є ДП " Птахогосподарство "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдінг Авангард"
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу доведені позивачем у повному обсязі.
У зв'язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 520375,72 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару 261425 грн 07 коп. інфляційних втрат та 28132 грн 45 коп. 3 % річних.
Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3 % річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 261425 грн 07 коп. інфляційних втрат та 28132 грн 45 коп. 3 % річних відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегіть встановленої сили.
Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.
У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.
Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 12149 грн на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Чорнобаївське" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (75024, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Чорнобаївка, ідентифікаційний код 34669071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет" (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 8-А, офіс 109, ідентифікаційний код 34575654) 520375,72 грн. основного боргу, 261425,07 грн інфляційних втрат, 28132,45 грн 3 % річних та 12149 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.12.2016
Суддя Л.М. Немченко