Справа № 212/7025/16-а
2-а/212/227/16
23 грудня 2016 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Зіміна М.В.,
секретаря судового засідання-Борух Ю.К.,
за участі позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції ПП КВП ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
23 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з позовом інспектора патрульної поліції ПП КВП ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.11.2016 відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої, він рухався в темну пору доби з неосвітленим заднім номерним знаком, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.6 ст.121 КУпАП. Вважає вказану постанову незаконною та просить її скасувати, посилаючись на те, що інспектор виніс постанову на місці зупинки транспортного засобу у скороченому порядку, що не дало можливості реалізувати його право на захист та ефективно підготуватись до розгляду справи, при винесенні постанови не надав йому можливості скористатися своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП, не виконані вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, порушення процедури розгляду справи є підставою для скасування постанови. Просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 253656 від 01 листопада 2016 року винесену інспектором патрульної поліції ПП КВП ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 170 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач до судового засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою в справі про адміністративне правопорушення серії БР № 253656 від 01 листопада 2016 року прийнятою інспектором патрульної поліції ПП КВП ОСОБА_2, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень.
Згідно зазначеної постанови, ОСОБА_1 у листопаді 2016 року о 01 годині 30 хвилин керуючи транспортним засобом «Тойота Рав 4» номерний знак НОМЕР_1, в м.Кривий Ріг по вул.Волгоградська, рухався в темну пору доби з неосвітленим заднім номерним знаком, чим порушив п.2.9 в ПДР України, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.121 КУпАП. (а.с.6).
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у інспектора патрульної поліції підстави для прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Також згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Реалізовуючи свої повноваження, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи, відповідно до ст. 9 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень.
Так, ч.1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органи Національної поліції.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі без складання протоколу передбачено і п. 4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124 1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132 1, частинами шостою і одинадцятою статті 133 1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином слід зазначити, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав право винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Щодо посилання позивача на рішення Конституційного суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення слід зазначити наступне.
Згідно вказаного рішення Конституційний суд прийшов до висновку, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Нормою ч. 1 ст. 276 КУпАП передбачено загальне правило розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно ч. 1 ст. 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Однак, законодавцем передбачені випадки, коли постанова по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесена на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Такий випадок передбачений ч. 4 ст. 258 КУпАП, згідно якої у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Ч. 4 ст. 258 КУпАП є імперативною спеціальною нормою, яка надає право уповноваженим особам Національної поліцій України у випадках встановлених законом, виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення.
Саме на це і звертає увагу Конституційний суд України у вказаному рішенні та зазначає, що аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст.
Тобто, законом передбачені спеціальні випадки коли постанова може бути винесена на місці вчинення адміністративного правопорушення, та загальне правило, коли постанова по справі про адміністративне правопорушення виноситься за місцем його вчинення за результатами розгляду справи про таке правопорушення, які не слід ототожнювати оскільки вони різне цільове спрямування і різний правовий зміст.
Підсумовуючи наведене слід дійти висновку, що посилання позивача на те, що відповідач не мав права виносити оскаржувану постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення є безпідставними та неаргументованими, оскільки позивач помилково тлумачить рішення Конституційного суду України на свою користь.
З огляду на наведене суд приходить до висновку про те, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БР № 253656 від 01 листопада 2016 року патрульної поліції ПП КВП ОСОБА_2 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.
Водночас положеннями ст. 283 КупАП визначено вимоги щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, зокрема постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення.
Так, в постанові серії БР № 253656 від 01 листопада 2016 року не зазначено дату вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а зазначено лише місяць та рік.
Крім того, в постанові серії БР № 253656 від 01 листопада 2016 року не зазначено місце скоєння правопорушення, зокрема, відсутня прив'язка до місцевості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 80 КАС України речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Дослідивши докази, суд на підставі ст.10 КАС України, відповідно до якої усі учасники адміністративного процесу є рівними, та ст.11 КАС України, у відповідності до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, у межах позовних вимог, враховуючи вимоги статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вважає, що при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач діяв всупереч вказаних вимог КУпАП, та винесена ним постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи ст. 9, 33, 121, 258, 279, 280, 285 КУпАП, керуючись ст. ст. 3, 9-11, 71, 86, 99, 100, 158-163, 171-2 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції ПП КВП ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 253656 від 01 листопада 2016 року винесену інспектором патрульної поліції ПП КВП ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 170 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 КУпАП закрити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 27 грудня 2016 року.
Суддя: М. В. Зімін