Справа № 201/17296/2016
Провадження № 1-кс/201/10171/16-к
27 грудня 2016 року Жовтневий районний суд
міста Дніпропетровська
у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліона» ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2016, -
Директор ТОВ «Еліона» ОСОБА_3 звернулася до суду із вищезазначеним клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що в межах здійснення досудового слідства кримінального провадження № 42016040000000758 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2016 року накладено арешт на рахунки ТОВ «Еліона» (код ЄДРПОУ 37452554) відкриті у в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), а саме: рахунки № НОМЕР_1 відкритий 24.01.2014, № НОМЕР_2 відкритий 24.01.2014, № НОМЕР_3 відкритий 24.01.2014, № НОМЕР_4 відкритий 21.03.2016 та інші рахунки, заборонивши проведення по вказаних рахунках будь-яких видаткових операцій, окрім сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та заробітної плати працівникам підприємства. Оскільки ТОВ «Еліона» не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні просить скасувати арешт на вказане майно.
Представник заявника ОСОБА_4 надала суду заяву, в якій просила задовольнити клопотання та розглянути справу за її відсутності, що з урахуванням ч. 6 ст. 9 КПК України, дозволяє суду застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дане клопотання без участі останнього, з метою прийняття процесуального рішення по ньому в розумні строки.
Прокурор ОСОБА_5 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі та не заперечував проти скасування арешту.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2016 року у справі № 201/12675/16-к (провадження № 1кс/201/7723/2016) було задоволено клопотання слідчого першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 , про арешт грошових коштів.
Згідно з відомостями, викладеними в зазначеній ухвалі, клопотання про накладення арешту мотивовано тим, що першим слідчим відділом прокуратури Дніпропетровської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016040000000758 від 31.08.2016 за фактами службової недбалості службових осіб Дніпропетровської міської ради у зв'язку з не укладенням угод з забудовниками щодо сплати до бюджету пайових внесків у порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зловживання повноваженнями службовими особами приватного права при будівництві та введенні в об'єктів в експлуатацію та невиконання службовими особами департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області рішення суду, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України.
В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що Зокрема, статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 6/11 від 21 березня 2007, зі змінами, внесеними рішенням Дніпропетровської міської ради № 5/14 від 29 липня 2011, затверджено Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, який визначає розмір пайової участі (внеску) замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська.
Водночас встановлено, що договори про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська укладено не з усіма забудовниками міста, об'єкти яких упродовж 2011-2015 років введено в експлуатацію, що призводить до ненадходження до місцевого бюджету значних коштів.
Крім того, встановлено факти незаконного введення об'єктів в експлуатацію у зв'язку з незаконним визначенням категорії складності об'єктів містобудування.
Зокрема, встановлено, що ТОВ «Еліона» виступало замовником будівництва об'єкта «Будівництво торгівельного центру по вул. Дмитра Донського, 2а у м. Дніпропетровську».
Вказаний об'єкт введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області за № ДП 143142200415 від 08 серпня 2014.
Договір з Дніпропетровською міською радою про пайову участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська у зв'язку з будівництвом вказаного об'єкта ТОВ «Еліона» не укладала, пайовий внесок до теперішнього часу не сплачено.
Крім того, встановлено, що вказаний об'єкт відповідно до Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 577 від 27 квітня 2011, зазначений об'єкт повинен відноситись до V категорії складності і введений в експлуатацію з порушенням вимог чинного законодавства.
Також встановлено, що ТОВ «Еліона» не розроблено та не погоджено з Міністерством культури проект історико-містобудівного обґрунтування забудови та проект охоронних зон пам'яток архітектури.
Крім цього, будівельні роботи проводились на земельній ділянці, наданій Дніпропетровською міською радою в оренду іншому суб'єкту господарювання, тобто у порушення вимог земельного законодавства.
Також в ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Еліона» в ПАТ КБ «ПриватБанк» відкрито рахунки № НОМЕР_1 відкритий 24 січня 2014, № НОМЕР_2 відкритий 24 січня 2014, № 26009050007927 відкритий 24 січня2014, № НОМЕР_4 відкритий 21 березня 2016.
На підставі викладеного слідчий з метою встановлення об'єктивної істини по кримінальному провадженню, а також з метою відшкодування завданих збитків, суд наклав арешт на рахунки ТОВ «Еліона» відкриті у в ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: рахунки № НОМЕР_1 відкритий 24 січня 2014, № НОМЕР_2 відкритий 24 січня 2014, № 26009050007927 відкритий 24 січня 2014, № 26004000494723 відкритий 21 березня 2016 та інші рахунки, заборонивши проведення по вказаних рахунках будь-яких видаткових операцій, окрім сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та заробітної плати працівникам підприємства.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб'єктів указаного у ст. 170 КПК України.
Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Вирішуючи вимоги заявника слід зазначити, що сукупність даних, які містяться у матеріалах судового провадження свідчить про те, що у кримінальному провадження, яке 31 серпня 2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України, службові особи ТОВ «Еліона» не є підозрюваними, обвинуваченими, засудженими та іншими особами, які несуть відповідальність за вчинення суспільно-небезпечного діяння. Зазначені обставини підтверджуються вивченими судом матеріалами справи. Органом досудового розслідування на час розгляду клопотання про скасування арешту таких відомостей і підтверджуючих документів не надано. Крім того, слід також звернути увагу на те, що у матеріалах за клопотанням відсутні будь-які дані про те, що злочинними діями завдана шкода, а також дані про те, що заявлено цивільний позов.
Слідчий суддя також бере до уваги й те, що прокурор не заперечує проти скасування арешту майна.
До того ж, слідчий суддя вважає за необхідне послатися на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З огляду на це слід зазначити, що подальший вказаного майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою , а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
При цьому у рішеннях у справах «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» Судом указано про те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.
Ураховуючи викладене, вимоги клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2016 на на рахунки ТОВ «Еліона» відкриті у в ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: рахунки № НОМЕР_1 відкритий 24 січня 2014, № НОМЕР_2 відкритий 24 січня 2014, № НОМЕР_3 відкритий 24 січня 2014, № 26004000494723 відкритий 21 березня 2016 та інші рахунки, заборонивши проведення по вказаних рахунках будь-яких видаткових операцій, окрім сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та заробітної плати працівникам підприємства підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 173, 174, 376 КПК України, суд -
Клопотання задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2016 року у справі № 201/12675/16-к (провадження № 1кс/201/7723/2016), на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліона» (код ЄДРПОУ 37452554) відкриті у в ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299), а саме: рахунки № НОМЕР_1 відкритий 24 січня 2014, № НОМЕР_2 відкритий 24 січня 2014, № НОМЕР_3 відкритий 24 січня 2014, № НОМЕР_4 відкритий 21 березня 2016 та інші рахунки, заборонивши проведення по вказаних рахунках будь-яких видаткових операцій, окрім сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та заробітної плати працівникам підприємства, скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1