Справа № 201/13597/16-ц
2/201/3043/2016
22 грудня 2016 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.
за участю секретаря Пісчанської Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Лисичанський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 01 липня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу м. Дніпропетровська ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 5444, за яким у безспірному порядку пропонується стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором №DNDVGA00000430 від 18 липня 2007 року у розмірі 2 701 700,08 грн., що еквівалентно 107 200,17 доларам США, яка складається з: залишку заборгованості за кредитом в розмірі 42 809,53 доларів США, залишку заборгованості за відсотками в розмірі 32 662,62 доларів, комісії в розмірі 3 050,36 доларів США, пені в розмірі 25 677,66 доларів США. Окремо підлягають стягненню витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1 700,00 грн. Даний виконавчий напис позивач вважає вчиненим з грубим порушенням строків встановлених чинним законодавством, крім того зазначає про невідповідність стягнутої за виконавчим написом суми дійсному розміру заборгованості, а тому просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 01 липня 2016 року таким, що не підлягає виконанню.
Представник позивача надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні даного позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Приватний нотаріус Дніпропетровського МНО ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, представника своїх інтересів для участі в розгляді даної цивільної справи не направила, про час, дату та місце слухання справи була повідомлена належним чином, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Також надіслала письмові пояснення щодо позовних вимог ОСОБА_1, в яких, посилаючись на дотримання всіх вимог діючого законодавства при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, просила відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що 01 липня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу м. Дніпропетровська ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 5444, за яким у безспірному порядку пропонується задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №DNDVGA00000430 від 18 липня 2007 року у розмірі 2 701 700,08 грн., що еквівалентно 107 200,17 доларам США, яка складається з: залишку заборгованості за кредитом в розмірі 42 809,53 доларів США, залишку заборгованості за відсотками в розмірі 32 662,62 доларів, комісії в розмірі 3 050,36 доларів США, пені в розмірі 25 677,66 доларів США. Окремо підлягають стягненню витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1 700,00 грн. /а. с. 62/.
У судовому засіданні також було встановлено, що 18 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» (найменування якого було змінено на ПАТ КБ «Приватбанк») був укладений кредитний договір № DNDVGA00000430, за умовами якого банк надав, а позивач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 68 180,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості, винагородою в розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, строком погашення - до 18 липня 2017 року та обов'язковою сплатою періодичних платежів з «21» по «28» число кожного місяця /а. с. 7-9, 76-78/.
Пунктом 7.3 кредитного договору № DNDVGA00000430 від 18 липня 2007 року визначено, що виконання зобов'язань позичальником за вказаним договором забезпечується іпотекою нежитлового приміщення - Ательє 3, розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, буд. 7а, прим.72.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року№ 1172, передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 2 п.п.2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п.п.3.1 п.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).
У відповідності до підп. 2.1. п. 2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:
●відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
●дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
●номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
●строк, за який має провадитися стягнення;
●інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Так, письмова вимога від 17 червня 2016 року про усунення порушень за кредитним договором №DNDVGA00000430 від 18 липня 2007 року була направлена відповідачем на адресу позивача 22 червня 2016 року, що підтверджується квитанцією про поштове відправлення /а. с. 74/ та описом цінного листа /а. с. 75/, а оскаржуваний виконавчий напис був вчинений 01 липня 2016 року, тобто через вісім днів після направлення вимоги, а не через тридцять днів, як це передбачено п. 2 п.п.2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5. Крім того, відповідачем не було надано нотаріусу доказів отримання боржником ОСОБА_1 цієї вимоги, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення. Таким чином, ОСОБА_1 не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її ОСОБА_1, що унеможливило подання позивачем нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що при вчиненні напису нотаріус не отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними. Розрахунок боргу, підготовлений працівниками банку щодо наявності грошового зобов'язання позивача по тілу кредиту, відсотках, комісії є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.
Наведене свідчить про надання банком неповної інформації та документів приватному нотаріусу, що має наслідком порушення при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Глави 13 Порядку № 296/5, згідно якого на нотаріуса покладається обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Окрім того, як було встановлено у судовому засіданні, кредитний договір № DNDVGA00000430 був укладений між сторонами 18 липня 2007 року, позивачем перестали виконуватись належним чином зобов'язання з погашення кредиту та відсотків у квітні 2011 року, а виконавчий напис був вчинений 01 липня 2016 року, тобто після закінчення строку для пред'явлення права на вимогу.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору».
В постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-127 цс 14 також зазначено, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України)».
Окрім цього, частиною 11 ст. 11 Закону України «Про захист права споживачів» встановлено, що якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.
Отже, стягнення витрат пов'язаних із вчиненням оскаржуваного виконавчого напису у розмірі 1700,00 грн. суперечить діючому законодавству України.
У відповідності до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілити на підставі ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Лисичанський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу м. Дніпропетровська ОСОБА_2 01 липня 2016 року та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 5444 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в загальному розмірі 2 700 000,08 грн. за кредитним договором №DNDVGA00000430 від 18 липня 2007 року та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1 700,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 551,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.О. Демидова