Справа № 201/13836/16-ц
2/201/3099/2016
/заочне в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України/
20 грудня 2016 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.
за участю секретаря Пісчанської Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Дніпропетровська міська рада, Жовтневий районний відділ в м. Дніпропетровськ Головного управління ДМС у Дніпропетровській області Державної міграційної служби України, відділ формувань та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона є власником домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Маневрова, 13/13б. На даний час у зазначеному домоволодінні зареєстрований ОСОБА_2, який не є членом сім'ї позивача, ніколи не проживав та не проживає у вказаному домоволодінні. Після придбання позивачем зазначеного домоволодіння на вимогу самостійно знятися з реєстрації місця проживання відповідач не відреагував. Тому позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування домоволодінням та зняти його з реєстраційного обліку.
Представником позивача надано до суду заяви про розгляд справи без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Представник Дніпропетровської міської ради надала до суду письмові заперечення, відповідно до яких заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не наведено достатніх підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є власником домоволодіння № 13/13б, по вул. Маневровій в м. Дніпро на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2007 року /а.с.9/.
Згідно довідки про склад сім'ї № 521 від 01 жовтня 2016 року у зазначеному домоволодінні окрім власниці, зареєстрований: ОСОБА_2О./а.с.19/.
Згідно акту № 523 від 03 жовтня 2016 року відповідач в домоволодінні № 13 в по вул. Маневрова в м. Дніпро ніколи раніше не проживав та не проживає, місце проживання останнього невідоме /а.с.25/.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК Української РСР; ст. 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть, тобто зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином відповідач без поважних причин не проживає в домоволодінні, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Маневрова, 13, де право власності належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу.
Однак, що стосується позовних вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, то відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Отже, вказана норма закону прямо вказує на те, що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є прямим доказом для зняття особи з реєстрації місця проживання і не потребує інших додаткових рішень суду для скасування реєстрації.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстраційного обліку підлягають задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Дніпропетровська міська рада, Жовтневий районний відділ в м. Дніпропетровськ Головного управління ДМС у Дніпропетровській області Державної міграційної служби України, відділ формувань та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні домоволодінням № 13 по вул. Маневровій в м. Дніпро шляхом визнання ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) таким, що втратив право користування домоволодінням № 13 по вул. Маневрова в м. Дніпро.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя С.О. Демидова