№ 201/17470/16-ц
провадження 2/201/3785/2016
26 грудня 2016 року м. Дніпропетровськ
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації вартості будівельних матеріалів та стягнення суми та витрат, -
ОСОБА_1 26 грудня 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації вартості будівельних матеріалів та стягнення суми та витрат.
З позовної заяви та викладу обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги витікає, що спірні правовідносини виникли між сторонами також з приводу стягнення з відповідача грошової компенсації за будівельні матеріали використані в процесі будівництва житлового будинку, тобто з урахуванням зазначеного вбачається, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, яке є предметом та підставою позову, однак ст. 114 ЦПК України встановлена виключна підсудність, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, а зі змісту позовної заяви та з доданих до неї документів витікає, що нерухоме майно (домоволодіння) знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Івана Франка, 45, тобто у Дніпропетровському районі, Дніпропетровської області, а не Соборному (Жовтневому) районі м. Дніпро (Дніпропетровська), а тому в силу положень процесуального закону про виключну підсудність позов має бути пред'явлений за місцем його знаходження.
Згідно абз. 4 та абз. 5 п. 4 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Недотримання правил підсудності тягне за собою повернення заяви позивачеві, про що постановляється ухвала. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до належного суду (частина п'ята статті 121 ЦПК).
Відповідно до п. 42 постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У пп. 41, 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судам роз'яснено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (ст. 114 ЦПК України), є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Також слід зазначити, що не можуть бути взяті до уваги посилання позивача, що зазначена справа підсудна цьому суду на підставі ст. 109 ЦПК України, оскільки для зазначеної справи встановлена виключна підсудність, крім того слід зазначити, що у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
З урахуванням зазначеного і вище викладеного та враховуючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, вважаю, що відсутні передбачені законом підстави для розгляду зазначеної справи цим судом.
Відповідно до ст. 115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.
Таким чином, вважаю за необхідне позов повернути позивачу та рекомендувати звернутися до належного суду.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 114, ст. ст. 109-110, п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації вартості будівельних матеріалів та стягнення суми та витрат повернути позивачу та рекомендувати звернутися до належного суду.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя