Справа № 201/13735/16-ц
2/201/3076/2016
/заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України/
19 грудня 2016 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.
за участю секретаря Пісчанської Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 27 квітня 2015 року відбулась ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Шкода», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 В судовому порядку ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортний засіб «Деу Сенс», д/н НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_1, зазнав механічних пошкоджень. Вартість відновлювального ремонту автомобіля, належного позивачу становить 18 500,00 грн. Страховою компанією відповідача позивачу було виплачене страхове відшкодування в розмірі 4 228,35 грн. У зв'язку із зазначеним позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 14 271,65 грн., судові витрати за подання позовної заяви та витрати на правову допомогу в розмірі 3 500,00 грн.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд даної цивільної справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного порядку розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надання оголошення в засобах масової інформації з викликом відповідача в судове засідання. Тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що 27 квітня 2015 року за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та марки «Шкода», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зазначені автотранспортні засоби зазнали механічних пошкоджень /а. с. 7/.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2015 року винним у даній ДТП було визнано ОСОБА_2 /а. с. 8/.
Згідно приписам п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, які мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.
Власником автотранспортного засобу марки «Деу Сенс», д/н НОМЕР_3, є ОСОБА_1 /а. с. 9/.
Згідно з актом виконаних робіт № 55 від 17 червня 2015 року, складеним ФОП ОСОБА_4 на заяву ОСОБА_1, вартість ремонту а/м держ. № НОМЕР_4 становить 18 350,00 грн. /а. с. 11, 12/.
З тексту позовної заяви вбачається, що страховою компанією відповідача позивачу було виплачене страхове відшкодування в розмірі 4 228,35 грн.
Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 1 ст. 1192 встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Крім того, у п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі
питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про
відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача спричинену матеріальну шкоду в розмірі 14 121,65 грн., що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля (18 350,00 грн., а не 18 500,00 грн. як про це зазначає позивач в позовні заяві) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховою компанією в розмірі 4 228,35 грн., частково задовольнивши таким чином позовні вимоги.
Крім того, приймаючи до уваги положення ст. 79 ЦПК України, відповідно до якої до судових витрат також належать витрати на правову допомогу, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн. /а. с. 6/, витрати на правову допомогу в розмірі 3 500,00 грн. /а. с. 21-24/.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РОНКПП НОМЕР_5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6) спричинену матеріальну шкоду в розмірі 14 121,65 грн., в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору 551,20 грн., в рахунок повернення витрат на правову допомогу 3 500,00 грн., а разом 18 172,85 грн.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя С.О. Демидова