79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" грудня 2016 р. Справа № 926/1644/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Гриців В.М. Давид Л.Л.
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ріфіл - Україна” №346 від 02.09.16 року
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.08.16
у справі № 926/1644/16
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ріфіл-Україна”, м. Чернівці
про зобов'язання звільнити орендоване приміщення
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 - представник;
від відповідача - не з'явився;
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 926/1644/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.16 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 17.11.16.
У зв'язку із перебуванням на лікарняному судді Гриців В.М. та з урахуванням положень пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 25 від 02.04.2015 року, розгляд вищевказаної справи 17 листопада 2016 року не відбувся.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.16 справу №926/1644/16 призначено до розгляду на 15.12.16.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 09.08.2016 року у справі № 926/1644/16 (суддя - Ковальчук Т.І.) позов задоволено. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю “Ріфіл-Україна” звільнити нежитлові вбудовані приміщення площею 350 кв.м у будівлі № 1 та площею 269,60 кв.м у будівлі № 47 військового містечка № 195 за адресою: м. Чернівці, вул. Авіаційна, 10, що знаходяться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Ріфіл-Україна” на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці 1378,00 грн. судового збору.
При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що із закінченням строку дії Попереднього договору та не укладенням основного договору оренди, право відповідача використовувати нерухоме військове майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 350 кв.м у будівлі № 1 та площею 269,60 кв.м у будівлі № 47 військового містечка № 195 по вул. Авіаційній, 10, в м. Чернівці, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, припинилося і не підлягає поновленню в порядку ст. 764 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.08.16 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що спірне приміщення уже близько десяти років займає товариство з обмеженою відповідальністю «Ріфіл-Україна», а тому підстав для припинення договірних відносин немає.
У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що шкоди державі не завдається ніякої, платежі сплачені апелянтом не поверталися, і це на думку апелянта означає, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці визнає чинність даного договору.
30 листопада 2016 року до Львівського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ріфіл-Україна”, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення господарського суду Чернівецької області від 09.08.2016 року за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ріфіл-Україна” про зобов'язання звільнити орендоване приміщення - залишити без змін.
При цьому, позивач у відзиві не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ріфіл-Україна”, вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом при прийнятті рішення повно та всебічно перевірено всі обставини, які мали значення для справи та об'єктивно встановлені всі обставини, які мали значення для прийняття рішення по даній справі.
Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскільки термін дії, укладеного між сторонами попереднього договору закінчився, а основний договір не укладено, то ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ріфіл-Україна” зобов'язаний повернути нежитлові приміщення №1, 47 за адресою: м. Чернівці, вул. Авіаційна, 10, військове містечко №195.
Відповідач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлені про час та місце розгляду справи, проте 13.12.2016 року до Львівського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 12.12.2016 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення участі уповноваженого представника у судовому засіданні.
Щодо цього, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для перегляду рішення в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги без участі зазначеного представника.
У судовому засіданні представник позивача навів свої доводи міркування та заперечення.
Колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 1 травня 2013 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (Сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю “Ріфіл-Україна” (Сторона 2 ) було укладено попередній договір оренди № 93/2013-п нерухомого військового майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м. Чернівці, вул. Авіаційна, 10 військове містечко № 195, буд. 1, 47 (а.с. 9-13) (далі - Попередній договір).
Відповідно до вказаного Попереднього договору Сторона 1 зобов'язався протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору укласти в майбутньому Основний Договір оренди нерухомого військового майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 350 кв.м в будівлі № 1 та нежитлових вбудованих приміщень площею 269,60 кв.м в будівлі № 47 військового містечка № 195 (за текстом Попереднього договору Майно), що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Авіаційна, 10, на умовах, встановлених даним договором.
З Попереднього договору вбачається, що сторони погодили умови майбутнього основного договору, а в пункті 1.2 домовилися, що відповідач (Сторона 2) до моменту підписання основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним в пункті 2.1.3 (для використання під розміщення офісних та складських приміщень).
Пунктом 9.1 визначили строк дії Попереднього договору з 01 травня 2013 року до 30 квітня 2014 року включно.
Також, у розділі 3 Попереднього договору сторони узгодили, що Сторона 1 зобов'язується провести процедуру укладення основного договору оренди, передбачену чинним законодавством у сфері оренди державного (військового) майна, а Сторона 2 , серед іншого, на підставі виставлених рахунків сплачує плату в розмірі 2000 грн. щомісячно.
1 травня 2013 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі нерухомого військового майна буд. № 1, 47 в/м № 195 м. Чернівці, вул. Авіаційна,10, згідно з яким Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці передав, а товариство з обмеженою відповідальністю “Ріфіл-Україна” прийняло вказані приміщення згідно Попереднього договору (а.с. 14).
З матеріалів справи вбачається, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до ТОВ «Ріфіл - Україна» з листом № 1876 від 26.10.2015 року щодо надання ТОВ «Ріфіл - Україна» документів, необхідних для проведення процедури укладення договору оренди нерухомого військового майна - нежитлових приміщень будівлі № 1 (овочесховище) площею 350 кв.м та будівлі № 47 (склад) площею 269,6 кв.м військового містечка № 195 по вул. Авіаційній, 10 в м. Чернівці. У даному листі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці зазначає, що використання вказаного нерухомого військового майна можливе на умовах договору оренди, що передбачає проведення незалежної експертної оцінки майна (за рахунок Орендаря), її рецензування у Регіональному відділенні ФДМУ по Чернівецькій області, а також проведення конкурсу на право укладення договору оренди вищезазначеного нерухомого військового майна.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 26 січня 2016 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до ТОВ «Ріфіл - Україна» із претензією № 213 щодо звільнення орендованих приміщень у зв'язку із закінченням дії договору № 93/2013-п, однак ТОВ «Ріфіл - Україна» жодної відповіді на зазначену претензію не надав та залишив її без реагування.
Зважаючи на вищенаведені обставини, щодо неукладення основого договору оренди та невиконання ТОВ «Ріфіл - Україна» вимог зазначених в листі стосовно звільнення приміщення Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до ТОВ «Ріфіл - Україна» з позовом про зобов'язання звільнити орендоване приміщення.
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає наступне:
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вищенаведеними матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем 01.05.2013 року було укладено попередній договір №93/2013-п.
Відповідно до ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Статтею 182 Господарського кодексу України встановлено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору.
З Попереднього договору, а саме пункту 3.4 вбачається, що встановлені ним зобов'язання припиняються, якщо основний договір не буде укладений протягом строку, визначеного п. 1 цього Попереднього договору (12 місяців з дня підписання Попереднього договору).
Частиною 3 статті 635 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Також, статтею 27 зазначеного Закону встановлено правові наслідки припинення або розірвання договору оренди, відповідно до якої у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.
Приписами частини першої статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач протягом одного місяця після закінчення строку дії Попереднього договору повідомляв відповідача про заперечення проти продовження користування нерухомим військовим майном.
У матеріалах даної справи міститься акт перевірки використання будівлі № 1 та будівлі № 47 військового містечка № 195, розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Авіаційна,10 від 29.07.2016 р., рахунку № 744 від 15.06.2016 р. та банківської виписки по рахунку КЕВ м. Чернівці за 08.07.2016 р., з якого вбачається, що відповідач вказані приміщення не звільнив та сплачує плату за їх використання.
За Попереднім договором відповідачу передано в оренду нерухоме військове майно.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Стаття 2 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” передбачає, що управління військовим майном у визначених Законом межах здійснюють Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 р. № 778 “Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду” (далі - Порядок), а саме пунктом 5 передбачено, що передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління чи беспосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна за погодженням з Міноборони.
Також, пунктом 4 Порядку встановлено, що дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається:
- щодо рухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління;
- щодо нерухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).
Міністерство Оборони України 2 лютого 2010 року видало наказ №46 «Про затвердження Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна» (далі - Інструкція). Зазначена інструкція визначає процедуру передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна квартирно-експлуатаційними відділами, квартирно-експлуатаційними частинами районів, військовими частинами, закладами, установами та організаціями Міністерства оборони України та Збройних Сил України, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, обліковують на балансових рахунках нерухоме військове майно, зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності у Збройних Силах України і мають дозвіл на здійснення виду господарської діяльності "Здавання в оренду власного нерухомого майна" та безпосередньо здійснюють цю діяльність.
Інструкцією передбачено, що орендодавці здійснюють передачу нерухомого військового майна в оренду юридичним і фізичним особам виключно на конкурсній основі відповідно до вимог чинного законодавства України (п.1.2 Інструкції).
Також, Інструкцією передбачено, що дозвіл орендодавцям на передачу в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна надається Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ), як органом військового управління, на підставі довіреності, виданої Міністерством оборони України начальнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (далі - начальник Головного КЕУ).
Відповідно до Інструкції укладенню договору оренди військового майна передують:
- формування переліків нерухомого військового майна, яке без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та мобілізаційній готовності військ пропонується до передачі в оренду, та їх затвердження Міністром оборони України,
- здійснення оцінки вартості нерухомого військового майна комісіями з оцінки вартості військового майна згідно з Положенням про порядок створення та діяльності комісій з оцінки вартості військового майна, що підлягає передачі в оренду, затвердженим наказом Міністерства оборони України та Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) від 17 вересня 2001 року N 333/1697;
- складання орендодавцями розрахунку стартової плати за перший місяць оренди нерухомого військового майна, який погоджується з ФДМ України або його регіональними відділеннями;
- проведення конкурсів на право укладення договорів оренди нерухомого військового майна покладаються на відповідні конкурсні комісії.
- підготовка проекту договору оренди військового майна згідно з вимогами Інструкції;
- перевірка проектів договорів оренди Головним КЕУ та надання висновків ФДМ України чи його регіональних відділень (за місцезнаходженням військового майна, що планується до передачі в оренду) щодо погодження питання про надання дозволів на оренду та проектів договорів оренди нерухомого військового майна;
- надання Головним КЕУ після отримання та врахування висновків ФДМ України чи його регіональних відділень дозволу на передачу нерухомого військового майна в оренду та укладення договору оренди згідно з довіреністю Міністерства оборони України, наданою начальнику Головного КЕУ щодо надання дозволів (відмов) на передачу нерухомого військового майна в оренду та укладення договорів оренди.
Місцевим господарським судом вірно зазначено, що належна процедура передачі в оренду військового майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 350 кв.м у будівлі № 1 та нежитлових вбудованих приміщень площею 269,60 кв.м у будівлі № 47 військового містечка № 195 по вул. Авіаційній, 10, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, не проводилася.
Разом з цим, для укладення договору оренди військового майна сторонами підписано Попередній договір та тимчасово, до укладення договору оренди, відповідачеві було надано право використовувати названі вище нежитлові приміщення.
Попередній договір, який було укладено між сторонами за своїм змістом не є договором оренди військового майна, хоча й містить елементи договору оренди майна, а передбачав зобов'язання сторін укласти такий договір у майбутньому відповідно до законодавчо встановленої процедури передачі в оренду військового майна
Те, що відповідач продовжує користуватися зазначеним вище майном, а позивач протягом одного місяця після закінчення строку дії Попереднього договору не надіслав йому відповідні заперечення, не породжує між сторонами орендних відносин з тимчасового платного використання військового майна та, відповідно, не поновлює Попередній договір, у тому числі й у частині права ТОВ “Ріфіл-Україна” використовувати майно до моменту підписання основного договору оренди.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що із закінченням строку дії Попереднього договору та не укладенням основного договору оренди право відповідача використовувати нерухоме військове майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 350 кв.м у будівлі № 1 та площею 269,60 кв.м у будівлі № 47 військового містечка № 195 по вул. Авіаційній, 10, в м. Чернівці, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, припинилося і не підлягає поновленню в порядку ст. 764 ЦК України.
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд вірно зазначив, що положення ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 764 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини сторін.
З попереднього договору вбачається, а саме з пункту 5.3, що в разі відмови від підписання основного договору оренди Сторона 2 (відповідач) зобов'язана звільнити використовувані нежитлові приміщення, однак відповідач, незважаючи на те, що основний договір оренди сторонами не укладено, а строк Попереднього договору закінчився, продовжує використовувати військове майно без достатньої правової підстави, чим порушує права позивача.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини , які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
При цьому, судова колегія зазначає, що в апеляційній скарзі скаржником не наведено, які норми законодавства, на його думку, порушенні місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Чернівецької області від 09.08.2016 року у справі №926/1644/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Ріфіл - Україна” №346 від 02.09.16 року - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.12.2016 р.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Давид Л.Л.