79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" грудня 2016 р. Справа № 914/3929/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Давид Л.Л.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу Публічного товариства з обмеженою відповідальністю «Дромі» (DROMI hf.)
на ухвалу господарського суду Львівської області від 24.10.2016р.
у справі № 914/3929/15
за позовом Публічного товариства з обмеженою відповідальністю «Дромі» (DROMI hf), Рейк»явік, Ісландія
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Інтернешнл ЮК» (Orange International Investments UK Ltd), Девон, Великобританія
про стягнення 1 606 618,49 доларів США,
з участю представників :
від скаржника - не з»явився
від відповідача - ОСОБА_4
В ході судового засідання представнику відповідача права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені.
Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв»язку із чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.
Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.10.2016р. припинено провадження у справі № 914/3929/15 (суддя Мазовіта А.Б.) за позовом Публічного товариства з обмеженою відповідальністю «Дромі» (DROMI hf), Рейк»явік, Ісландія до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Інтернешнл ЮК» Orange International Investments UK Ltd), Девон, Великобританія про стягнення 1606618,49 доларів США.
Не погоджуючись з даною ухвалою позивач - Публічне товариство з обмеженою відповідальністю «Дромі» (DROMI hf.) подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки, як зазначає скаржник, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено статтю 9 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно якої будь-яке відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом. На думку скаржника, дана справа підсудна судам України, оскільки відсутні норми процесуального законодавства України, які б забороняли судам приймати до розгляду спори між нерезидентами за умови наявності угоди про вибір суду. Окрім того, позивач звернувся до суду України, оскільки в Україні наявне майно відповідача, на яке може бути накладено стягнення і з урахуванням виключної підсудності справи, передбаченої ст.77 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 06.07.2007р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Інтернешинал ЮК” (Orange International Investments UK Ltd) та Публічним товариством з обмеженою відповідальністю “СПРОН” було укладено кредитну угоду №UA-2007-007-0001 для купівлі цінних паперів в Україні.
За вказаною угодою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Інтернешинал ЮК” (Orange International Investments UK Ltd) було надано кредит у розмірі 2 006 972 долари США. Дата повернення - 20.07.2012р.
Дана кредитна угода є невід'ємною частиною рамкової угоди, укладеної між сторонами 09.07.2007 р.
Відповідно умов до п. 9.1. рамкової угоди від 09.07.2007 р., дана угода регулюється правом Ісландії. Будь-які суперечки, які виникають у зв'язку із виконанням даної угоди, мають бути передані окружному суду м. Рейк'явік.
В 2009 році, з метою передачі в управління активів Публічного товариства з обмеженою відповідальністю “СПРОН”, було створене Публічне товариство з обмеженою відповідальністю “ДРОМІ” (DROMI hf.).
На підставі рішень Служби фінансово-бюджетного нагляду Ісландії, спільного рішення Публічного товариства з обмеженою відповідальністю “СПРОН” та Публічного товариства з обмеженою відповідальністю “ДРОМІ” (DROMI hf.) про перехід активів від 26.05.2009 р., Публічному товариству з обмеженою відповідальністю “ДРОМІ” (DROMI hf.) було відступлено всі права Публічного товариства з обмеженою відповідальністю “СПРОН” на активи, зокрема на готівку, рухоме майно, нерухомість, корпоративні права та вимоги.
Таким чином, Публічне товариство з обмеженою відповідальністю “ДРОМІ” (DROMI hf.) отримало право вимоги до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Інтернешинал ЮК” (Orange International Investments UK Ltd) за кредитними договорами, що надавалися на підставі рамкової угоди від 09.07.2007 р.
Публічне товариство з обмеженою відповідальністю “ДРОМІ” (DROMI hf.) неодноразово зверталося до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Інтернешинал ЮК” (Orange International Investments UK Ltd) про повернення кредитних коштів, однак, заборгованість у розмірі 1606618,49 доларів США не погашена.
У зв'язку із наявністю у ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Інтернешинал ЮК” (Orange International Investments UK Ltd) на території України майна (грошові кошти на банківському рахунку, відкритому у ПАТ АКБ “Львів”), позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Інтернешинал ЮК” на користь Публічного товариства з обмеженою відповідальністю “ДРОМІ” (DROMI hf.) 1606618,49 доларів США. Також позивачем до позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі рахунки ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Інтернешинал ЮК” (Orange International Investments UK Ltd) в ПАТ АКБ “Львів” в межах суми 1606618,49 доларів США.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються з урахуванням Закону України “Про міжнародне приватне право”.
Закон України “Про міжнародне приватне право” визначає приватноправові відносини, як відносини, що ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про міжнародне приватне право” іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Дія міжнародних договорів України на території України регулюється ст.19 Закону України “Про міжнародні договори України”, згідно якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні норми закріплені також в ч. 3 ст. 4 ГПК України.
Відповідно до ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
В договорах (контрактах) сторони користуються наданим їм правом вибору права, закріпленим ст. 5 Закону України “Про міжнародне приватне право”, і зазначають законодавство, яке має бути застосовано судом при вирішенні спорів та розбіжностей між сторонами.
Згідно з п. п. 1, 2 ст. 25 Закону України “Про міжнародне приватне право” особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, в якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про міжнародне приватне право” цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначаються особистим законом юридичної особи.
Місцезнаходженням відповідача є Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії, що не спростовується сторонами.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Проте, як зазначалось вище, п. 9.1 рамкової угоди від 09.07.2007 р. передбачено, що будь-які суперечки, які виникають у зв'язку із виконанням даної угоди, мають бути передані окружному суду м. Рейк'явік, Ісландія. При цьому, як рамкова угода, такі і кредитна угода керуються правом Ісландії. Позивачем відповідно до положень ст. 8 Закону України “Про міжнародне приватне право” не доведено, що згідно застосовуваного права (Республіка Ісландія) зазначена угода не є для сторін обов'язковою, була визнана недійсною чи існують інші об'єктивні обставини, що зумовлюють її необов'язковість для сторін рамкової та кредитної угоди. Таким чином, даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.
Обґрунтовуючи пред'явлення позову саме до Господарського суду Львівської області позивач вказує на наявність майна відповідача на території України (п.1 ч. 1. статті 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”), а саме грошових коштів на рахунку, відкритому в ПАТ АКБ “Львів”. На підтвердження своїх припущень про наявність грошових коштів відповідача на території України позивач долучив копію договору про поточний рахунок нерезидента №40 00 001 022 від 11 жовтня 2012 року. При цьому, доказів існування такого рахунку на момент відкриття провадження у справі і власне наявності грошових коштів відповідача на такому рахунку позивач суду не надав. У розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України копія договору про поточний рахунок не може бути належним і допустимим доказом саме наявності грошових коштів на такому рахунку в певний момент часу.
При поданні позову до Господарському суду Львівської області, Публічне товариство з обмеженою відповідальністю “ДРОМІ” (DROMI hf.) також посилалося на ч. 3 ст. 16 ГПК України, в якій зазначено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
Однак, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не вимогу про визнання права власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння. Тобто, обраний позивачем спосіб захисту в розумінні статті 16 ГПК України не пов'язаний з наявністю виключної юрисдикції господарських судів України для розгляду даної справи, і Господарського суду Львівської області зокрема.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Таким чином, беручи до уваги те, що судом на момент порушення провадження у справі було невірно встановлено підсудність справи з іноземним елементом судам України, провадження у справі підставно припинено, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Позивачем до позовної заяви було також додано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі рахунки ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Інтернешинал ЮК” (Orange International Investments UK Ltd) в ПАТ АКБ “Львів” в сумі 1606618,49 доларів США.
Згідно зі ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову в будь-якому випадку пов'язується з потенційним утрудненням чи неможливістю виконання майбутнього рішення господарського суду, прийнятого внаслідок вирішення спору по суті, в той час як припинення провадження у справі є формою закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Отже, закінчення розгляду справи шляхом припинення провадження без прийняття судового рішення позбавляє суд можливості задоволити клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Слід також зазначити, що згідно абз. 1 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення про те, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Крім того, абз. 2 п. 3 вказаної постанови Пленуму визначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. В той же час, позивач не надав суду належних та допустимих доказів існування рахунків, залишків коштів на таких рахунках, а також наявності фактичних обставин, які б вказували на необхідність та допустимість застосування заходів для забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). В той же час, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі господарського суду Львівської області від 24.10.2016р. у даній справі.
З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 24.10.2016 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Судовий збір у даній справі слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-106 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного товариства з обмеженою відповідальністю «Дромі» (DROMI hf.) залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 24.10.2016р. про припинення провадження у справі № 914/3929/15 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.
6. Повний текст постанови складено « 20» грудня 2016р.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Давид Л.Л.
суддя Малех І.Б.