04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" грудня 2016 р. Справа№ 926/2035/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Агрикової О.В.
Мальченко А.О.
при секретарі Вінницькій О.В.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 13.06.2016
від відповідача: Мельник М.М. - представник за довіреністю від 25.05.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016
у справі № 926/2035/16 (суддя Комарова О.С.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна»
про стягнення орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення в сумі 68 942,90 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача орендної плати в сумі 66 000 грн., нарахованої за користування в травні та червні 2016 року приміщеннями за договором найму нежилого приміщення від 01.09.2014, пені в сумі 2 706,90 грн. та 3 % річних в сумі 236 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2016, повний текст якого складений та підписаний 10.10.2016, у справі № 926/2035/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується, що спірний договір припинив свою дію 06.05.2016 внаслідок реалізації відповідачем, передбаченого п. 8.2 спірного договору права односторонньої відмови від договору, а відтак, у останнього відсутній обов'язок сплачувати орендні платежі за період травень-червень 2016 року.
Не погоджуючись з рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі № 926/2035/16 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач послався на те, що при винесенні оспорюваного рішення суд першої інстанції не надав належної правової оцінки положенням спірного договору, не повністю дослідив обставини, що мають значення для розгляду справи, в зв'язку з чим неправильно визначився з характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема ч. 1 ст. 291 ГК України, у зв'язку з чим прийняв рішення, яке підлягає скасуванню.
В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті самі обставини, що й при розгляді справи в суді першої інстанції а саме на те, що:
- спірний договір не припинив свою дію 06.05.2016, оскільки приписами чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 291 ГК України, заборонено одностороння відмова від договорів оренди, в той час як згоди щодо дострокового розірвання спірного договору сторони не досягли;
- за приписами ч. 2 ст. 795 ЦК України, договір найму припиняється з моменту підписання сторонами відповідно акту приймання-передачі приміщення, в той час як у спірних правовідносинах такий акт 06.05.2016 сторонами підписано сторонами не було.
Ухвалою від 03.11.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням № 09-52/6588/16 від 21.12.2016, у зв'язку з виходом судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 926/2035/16.
Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.12.2016 апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у справі № 926/2035/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Агрикова О.В., Мальченко А.О.
Ухвалою від 21.12.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Мальченко А.О. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до свого провадження.
Щодо поданих позивачем під час апеляційного перегляду додаткових доказів колегія суддів вважає за доцільне, для об'єктивного і правильного вирішення спору сторін, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі і наданих позивачем під час апеляційного перегляду справи.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
01.09.2014 позивач як орендодавець та відповідач як орендар уклали договір найму нежилого приміщення (далі Договір) (а.с. 15-20), в п. 1.1 якого сторони погодили, що позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування належне позивачу на праві власності нежиле приміщення, що є об'єктом Договору: адреса приміщення: АДРЕСА_2, площа приміщення: приміщення 1 загальною площею 7,7 кв.м., приміщення 2 загальною площею 168,7 кв.м., поверх: перший.
Згідно з п. 3.1 Договору приміщення повинно бути передане позивачем та прийняте відповідачем не пізніше 01.09.2014 згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору.
01.09.2014 позивач та відповідач підписали акт прийому-передачі нежилого приміщення (а.с. 21), яким зафіксували передачу на виконання умов Договору спірних приміщень в орендне користування.
В п. 5.3 Договору сторони погодили, що починаючи з 01.01.2015 орендна плата за користування приміщенням сплачується позивачу в українській грошовій валюті (гривнях) в безготівковій формі не пізніше 20 числа кожного поточного місяця в розмірі 30 000,00 грн. на місяць, без ПДВ. Щомісячна орендна плата зазначена з урахуванням її індексації. Кошти перераховуються на поточний рахунок.
Додатковою угодою до Договору від 20.10.2015 (а.с. 22) сторони домовились внести зміни до Договору та доповнити п.5.3 Договору п. 5.3.1 в наступній редакції: «Починаючи з 01.10.2015 орендна плата за користування приміщенням сплачується наймодавцю в українській грошовій валюті (гривнях) в безготівковій формі не пізніше 20 числа кожного поточного місяця в розмірі 33 000 грн. на місяць, без ПДВ».
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку по сплаті орендної плати за користування в травні та червні 2016 року спірними приміщеннями, з огляду на що просить стягнути з відповідача 66 000 грн. орендної плати, а також нараховані на вказану суму пеню та 3 % річних.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що він відповідно до наданого йому п. 8.2 Договору права, відмовився від Договору (лист № 117 від 22.02.2016), а відтак, Договір припинив свою дію 06.05.2016, проте позивач не з'явився за місцем знаходження приміщення для підписання відповідного акту приймання-передачі, з огляду на що 06.05.2016 спірне приміщення відповідачем було повністю звільнене за відсутності позивача і останньому для підписання був направлений відповідний акт приймання - передачі, тому обов'язку щодо сплати орендної плати за травень-червень 2016 року відповідач не має.
З матеріалів справи слідує, що позивач проти припинення Договору 06.05.2016 заперечив, пославшись на те, що:
- станом на час, коли відповідач направив йому акти приймання-передачі приміщення між сторонами існували неврегульовані питання щодо спірного майна (на думку позивача відповідачем в процесі користування приміщенням були здійсненні істотні пошкодження - примітка суду), а підписання такого акту свідчило б, що у позивача претензій не існує і приміщення повернуто останньому;
- в п. 1 ст. 291 ГК України передбачено пряму заборону на односторонню відмову від господарського договору оренди, що свідчить про неправомірні дії відповідача, а відтак, оскільки, на думку позивача, договір не припинив свою дії, обов'язком відповідача є сплата орендних платежів за травень-червень 2016 року в розмірі 66 000 грн. та нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Отже, для вирішення спору сторін по суті слід встановити, чи припинився Договір 06.05.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірний Договір за своєю правовою природою є договором оренди, в частині надання послуг оренди та договором про надання послуг в части надання комунальних послу та експлуатаційних витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частина 1 ст. 651 ЦК України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, за змістом наведеної норми, розірвано господарський договір може бути як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.
В Договорі, умови якого в силу приписів ст. 629 ЦК України є обов'язковими для сторін, сторони домовились про таке.
Відповідно до п. 4.1 Договору цей договір укладається на строк з 01.09.2014 по 01.08.2017, тобто складає 2 роки та 11 місяців.
В п. 8.2 Договору сторони погодили, що відповідач має право відмовитись від цього договору, попередивши про це позивача в строк не менше як за 2 місяці до дати припинення цього договору.
Також в п. 12.1 Договору сторони визначили, що позивач та відповідач мають право у будь-який час відмовитись від цього договору в односторонньому порядку, письмово попередивши про це іншу сторону не менше ніж за два місяці до дати розірвання.
Отже, за умовами Договору відповідач має право в будь-який час відмовитись від Договору попередивши про це позивача не пізніше як за 2 місяці до дати припинення.
Пунктом 9.3. Договору передбачено, що приміщення вважається фактично переданим позивачу з моменту підписання акту здачі-приймання.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач реалізував своє право на відмову від Договору, направивши позивачу 23.02.2016 лист № 117 від 22.02.2016 (а.с. 77), в якому, з посиланням на п. 8.2 Договору, зазначив про те, що відповідач прийняв рішення скористатися наданим йому правом дострокового розірвання Договору, та повідомив позивача про відмову (розірвання) від Договору з 30.04.2016, зауваживши, що у випадку, якщо вказаний лист позивачем буде отримано пізніше ніж 29.02.2016, датою припинення Договору та строку оренди буде вважатися перший календарний день після завершення двох місяців з дати отримання позивачем вказаного повідомлення. Крім того, відповідач просив у дату припинення (розірвання) Договору прибути (або направити уповноваженого представника) за місцем знаходження приміщення для прийняття приміщення.
Вказаний лист позивачем отримано 05.03.2016, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0314209948898, та витяг з електронної бази он-лайн сервісу «Відстеження поштових пересилань» (а.с. 79-80).
Відповіді на вказаний лист позивач відповідачу не надав.
Отже, відповідно до пункту 12.1 Договору найму датою припинення (розірвання) Договору найму є перший календарний день після завершення двох місяців з дати отримання повідомлення, тобто 06.05.2016.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
За обставин, що склалися, Договір є припиненим з 06.05.2016.
Щодо дати фактичної передачі приміщення позивачу, яке згідно з п. 9.3 Договору вважається переданим з дати підписання акту здачі-приймання, слід зазначити таке.
Як слідує з матеріалів справи, 06.05.2016 відповідач направив на адресу позивача лист № 316 від 06.05.2016 (а.с. 81-82) та 2 екземпляри акту приймання-передачі приміщення для підписання.
У вказаному листі позивач також зазначив про те, що, з огляду на неприйняття приміщення позивачем, відповідач, з метою недопущення пошкодження приміщення, був вимушений продовжити до 31.05.2016 строк дії договору з Приватним підприємством «Охоронне детективне агентство «Гарант», а відтак, приміщення опечатане та передане під охорону, проте позивач в будь-який момент може отримати доступ до приміщення, зв'язавшись з охороною за вказаними у листі телефоном. Також відповідачем було зафіксовано показники електролічильника, а також лічильників холодної води та газу.
Вказані документи позивачем були отримані 14.05.2016, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 5800209568491 (а.с. 85).
Відповіді на вказаний лист позивач відповідачу не надав.
15.06.2016 відповідач направив відповідачу лист № 406 від 14.06.2016 (а.с. 86), в якому просив повернути йому один екземпляр акту приймання-передачі приміщення, підписаний позивачем. Вказаний лист позивач отримав 01.07.2016, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0314209954189 (а.с. 89).
Відповіді на вказаний лист позивач відповідачу не надав.
Водночас, з листів Приватного підприємства «Охоронне детективне агентство «Гарант» № 11/16 від 01.07.2016 та № 12/16 від 06.07.2016 (а.с. 90-91) слідує, що згідно з даними охоронної системи, фактів зняття з охоронної сигналізації з 07.05.2016 по 31.05.2016 та з 01.06.2016 по 30.06.2016 не було, проте 06.07.2016 оператором пульта охоронної сигналізації було отримано інформацію про спрацювання сигналізації. Після прибуття групи швидкого реагування в приміщення встановлено присутність осіб, які представились власником приміщення та представниками власника.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що не підписання відповідного акту приймання-передачі приміщення було наслідком дій саме позивача.
Щодо обставин, пов'язаних з наявністю у позивача претензій до відповідача з приводу технічного та санаторного стану спірних приміщень та, як наслідок, вимог щодо стягнення збитків, завданих спірному приміщенню, про що свідчить виготовлений ним та підписаний акт прийому-передачі нежилого приміщення від 06.05.2016 (а.с. 172-174), в той час як відповідач з такими претензіями позивача не згоден, колегія суддів зауважує сторонам на тому, що предметом розгляду цієї справи є позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати в сумі 66 000 грн., нарахованої за користування в травні та червні 2016 року спірними приміщеннями, проте, у випадку наявності у позивача до відповідача відповідних претензії щодо стану спірних приміщень (в тому числі і майнових), сторони не позбавлені права вирішити вказаний спір в судовому порядку, проте не в межах цієї справи.
При цьому колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що за своєю юридичною природою одностороння відмова від договору, якщо таке право надано стороні законом або договором, не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання, а відтак, наявність або відсутність у позивача будь-яких майнових вимог жодним чином не впливає на факт припинення Договору.
Слід зазначити і про те, що з наданих відповідачем скріншотів з сайтів «Rio» та «OLX» (а.с. 132-139) слідує, що у березні та квітні 2016 року на вказаних сайтах були розміщені оголошення про довгострокову оренду спірного приміщення, із зазначенням того ж номеру телефону орендодавця, який вказано у позовній заяві позивачем як засобу зв'язку з ним, що є додатковим доказом обізнаності позивача про відмову відповідача від Договору.
Щодо посилань відповідача на те, що при винесенні оспорюваного рішення суд першої інстанції не надав належної правової оцінки положенням спірного договору, не повністю дослідив обставини, що мають значення для розгляду справи, в зв'язку з чим неправильно визначився з характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема ч. 1 ст. 291 ГК України, слід зазначити таке.
За загальним правилом, відповідно до приписів ч. 1 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Проте частина 1 статті 188 ГК України надає сторонами договору можливість в односторонньому порядку відмовитись від договору, якщо таке право встановлене законом або сторони, як у спірному випадку, передбачили його в договорі.
Щодо розміру боргу з орендної плати, заявленого позивачем до стягнення з відповідача, слід зазначити таке.
Частина 1 ст. 762 ЦК України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Отже, законодавством передбачено, що правовим наслідком закінчення строку дії договору є відсутність договору як підстави, з якою закон пов'язує здійснення прав і виконання обов'язків сторонами за цим договором.
За таких обставин, у позивач відсутні правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати в період після припинення Договору.
Водночас колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про повну відмову у задоволенні позовних вимог, адже, як вірно встановлено судом першої інстанції, Договір припинив свою дію лише 06.05.2016, а відтак, за період з 01.05.2016 по 05.05.2016 включно позивач має право отримати, а відповідач, відповідно, обов'язок сплатити орендну плату у погодженому сторонами у Договорі розмірі.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню за період з 01.05.2016 по 05.05.2016 включно в сумі 5 322,58 грн. (33 000/31*5). Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті оренди за період з 01.05.2016 по 05.05.2016 включно, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.
Пунктом 11.1 Договору встановлено, що у випадку прострочення здійснення оплати за користування приміщенням відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу по щомісячній оплаті за кожен день прострочення.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладені вище обставини, вимоги про стягнення пені та 3 % річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком колегії суддів виходячи з суми основного боргу, розмір якого встановлений судом (5 322,58 грн.), та з урахуванням періоду нарахування вказаних вимог, визначеного позивачем у позові (з 21.05.2016 по 19.07.2016).
За вказаних умов, позовні вимоги про стягнення пені задовольняються в сумі 304,52 грн., а позовні вимоги про стягнення 3 % річних - в сумі 26,25 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Розрахунок суми пені
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
5322.5821.05.2016 - 26.05.2016619.0000 %0.104 %*33.16
5322.5827.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %0.098 %*146.59
5322.5824.06.2016 - 19.07.20162616.5000 %0.090 %*124.78
Таким чином, загальна сума пені за договором складає 304.52 грн.
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
5322.5821.05.2016 - 19.07.2016603 %26.25
Таким чином, загальна сума 3 % річних складає 26.25 грн.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі № 926/2035/16 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 5 322,58 грн., пеня в сумі 304,52 грн. та 3 % річних в сумі 26,25 грн. в решті позову відмовляється.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позову та звернення з апеляційною скаргою розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольняється частково
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі № 926/2035/16 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі № 926/2035/16 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі № 926/2035/16 в редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58, літера «А», ідентифікаційний код 34709124) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (58000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг в сумі 5 322 (п'ять тисяч триста двадцять дві) грн. 58 коп., пеню в сумі 304 (триста чотири) грн. 52 коп., 3 % річних в сумі 26 (двадцять шість) грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 133 (сто тридцять три) грн.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58, літера «А», ідентифікаційний код 34709124) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (58000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 124 (сто двадцять чотири) грн. 30 коп.
5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва
6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 926/2035/16.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді О.В. Агрикова
А.О. Мальченко