04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" грудня 2016 р. Справа№ 910/13097/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Разіної Т.І.
Яковлєва М.Л.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - не з'явився,
від відповідача - Горячев А.В.,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія»
на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2016р.
по справі № 910/13097/16 (суддя - Ващенко Т.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2016р. по справі №910/13097/16 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2016р. по справі №910/13097/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати виконавчий напис №1032, вчинений 18.05.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» прийнято до провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.
Від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни надійшла заява про розгляду справи за відсутності представника.
Від товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника на лікарняному.
Представник відповідача заперечує проти відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
Таким чином, відповідач мав право направити керівника або іншого представника, задля швидкого здійснення правосуддя.
Крім того, клопотання про відкладення документально не обґрунтоване.
Київський апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на обмежений двохмісячний процесуальний строк розгляду справи та відсутність клопотання про його продовження в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, клопотання про відкладення задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
24.04.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг України» (Лізингодавець) та ТОВ «ЕІК» (Лізингоодержувач) було укладено Договір про фінансовий лізин №00007238, за умовами якого Лізингодавець придбаває об'єкт лізингу та передає його Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу, а Лізингоодержувач користується предметом лізингу згідно умов Договору. (п.п. 3.2., 3.3. договору).
Об'єктом лізингу є транспортний засіб Audi Q7 3.0 TDI 2013 р. виробництва, шасі № WAUZZZ4L3DD029235; вартість предмету лізингу становить 84 570,00 доларів США.
Строк лізингу за Договором визначається з дати підписання акту приймання-передачі Лізингоодержувачем об'єкта лізингу та у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (п. п. 12.1, 12.2 Договору).
Згідно графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) вбачається, що кожний лізинговий платіж підлягає сплаті 15 числа кожного місяця. /а.с. 43/.
Пунктом 8.3.2. Договору сторони передбачили, що якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, Лізингодавець має право розірвати Договір/відмовитись від Договору і витребувати об'єкт лізингу у Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно виконавчого напису нотаріуса.
Згідно п. 12.6.1. Договору Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір/відмовитись від Договору, та також, серед іншого, на повернення об'єкта лізингу у випадку якщо Лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідач звернувся до позивача із вимогою №00007238 від 05.04.2016р. про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. На доказ направлення матеріали справи містять поштовий опис вкладень. /а.с. 58, 61, 62/.
Доказів реагування матеріали справи не містять.
18.05.2016р. ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни із заявою про вчинення виконавчого напису. /а.с. 76/.
18.05.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною здійснено виконавчий напис, зареєстровано у реєстрі за №1032 про повернення лізингоодержувачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» на користь лізингодавця - товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» автомобіля марки Audi модель Q7, тип легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) WAUZZZ4L3DD029235, рік випуску 2013, колір білий, реєстраційний номер АА5014МТ, за невиплачені лізингові платежі за період з 16.01.2016р. по 05.04.2016р. /а.с. 75/.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.
Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Відповідно до 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили;
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2.1. зазначеного Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п. 3.1. Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р.№ 1172.
Відповідно до п. 8 зазначеного Переліку - договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу.
Для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал договору лізингу;
б)засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Відповідачем було надано нотаріусу оригінал договору про фінансовий лізинг №00007238 від 24.04.2013р., оригінали рахунків-фактури на оплату лізингових платежів, оригінал вимоги (повідомлення) про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. №00007238 від 05.04.2016р. та підтвердження отримання вимоги позивачем.
Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2016р. у справі №910/13097/16.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2016 р. у справі №910/13097/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №910/13097/16 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Т.І. Разіна
М.Л. Яковлєв