04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" грудня 2016 р. Справа№ 911/225/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
За участю представників:
Від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 - представник;
Від відповідача за первісним позовом: Павлюк Д.В. - представник, Іванченко М.С.-представник;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5
на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2016
у справі № 911/225/16 (суддя Христенко О.О.)
За позовом за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5
до Дочірнього підприємства "Шенкер"
про стягнення 91 274,82 грн.
за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Шенкер"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5
про стягнення 60 325,48 грн.
До Господарського суду Київської області звернувся з позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства "Шенкер" про стягнення 91 274,82 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, про неналежне виконання відповідачем умов Договору з автоперевезень по України № 36 від 21.04.2011, в частині несвоєчасної оплати наданих послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 82 400,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 8 305,92 грн. пені та 568,90 грн. 3 % річних, а також просив стягнути з відповідача 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
10.02.2016 Дочірнім підприємством "Шенкер" було подано зустрічну позовну заяву до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 60 325,48 грн.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги Дочірнє підприємство "Шенкер" посилається на безпідставне зарахування Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, в рахунок попередньої оплати послуг з перевезення вантажів, 60 000,00 грн. і, що вказані кошти на вимогу дочірнього підприємства "Шенкер" № 178 від 26.11.2015 повернуті останньому не були, а отже, як стверджує позивач за зустрічним позовом, вказані грошові кошти утримуються підприємцем без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим у позивача за зустрічним позовом, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, виникло право вимоги щодо витребування 60000,00 грн. Крім того, позивачем за зустрічним позовом нараховано відповідачу за зустрічним позовом 325,48 грн. 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №911/225/16 відмовлено в задоволенні первісного позову.
Задоволено зустрічний позов повністю.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Дочірнього підприємства "Шенкер" 60 000,00 грн. заборгованості, 325,48 грн. 3 % річних та 1 378,00 грн. судового збору.
Не погодившись з вищевказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду від 19.10.2016, за якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства "Шенкер" задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у справі № 911/225/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 22.12.2016.
19.12.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні, призначеному на 22.12.2016, представник позивача за первісним позовом надав пояснення по суті спору, та просив задовольнити апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2016 та прийняти нове рішення яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
В судовому засіданні, призначеному на 22.12.2016, представник відповідача за первісним позовом надав пояснення по суті спору, та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2016 залишити без змін.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2011 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Дочірнім підприємством "Шенкер" укладений Договір з автоперевезень по Україні № 36.
Згідно із пунктами 2.1, 2.2 замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно з заявками замовника. Заявка є невід'ємною частиною даного договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача; пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення; державні номери транспортного засобу; прізвище, ім'я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки замовника; дата і час завантаження, розвантаження або строк виконання доручення; вартість перевезення (сума доручення); інші умови перевезення.
Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору визначено, що замовник бере на себе обов'язки щодо оформлення письмової заявки на перевезення вантажу із зазначенням найменування вантажовідправника, адреси завантаження, дати та часу подачі транспортного засобу, найменування вантажоодержувача, адреси розвантаження, назви та характеристики вантажу, його об'єм, габарити, вагу (кількість), суми доручення та інші умови перевезення. Повідомляти перевізника про необхідність перевезення вантажів не пізніше, ніж за 1 день до початку перевезення. Повідомлення здійснюється шляхом надання перевізнику заявки, в якій зазначаються всі необхідні для перевезення відомості. Прийнята перевізником заявка має бути підтверджена підписом уповноваженої особи, завірена офіційно виданим штампом або печаткою підприємства та передана факсимільним зв'язком замовнику.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами у безготівковій формі у національній валюті України, шляхом переведення коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника на умовах відстрочення платежу - 20 (двадцять) календарних днів після отримання замовником всіх належним чином оформлених оригіналів документів, зокрема, заявки, оформленої з боку перевізника, акту виконаних робіт, податкової накладної, рахунку та товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, заповненої відповідно до вимог нормативних актів та умов договору. Перелік необхідних для оплати документів може бути розширений за погодженням сторін. Сторони домовились, що 100 % суми рахунків підлягає сплаті тільки за умови доставки вантажів в термін, що зазначений у заявках.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011. У випадку, якщо жодна із сторін за 10 календарних днів до припинення дії договору не повідомить іншу сторону про намір його припинити, договір вважається продовженим на наступний календарний рік (п.п. 10.1, 10.2 договору).
Позивач за первісним позовом стверджує, що на виконання умов договору, в період з 14.08.2015 по 02.10.2015 ним були надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом та надані відповідачу за первісним позовом рахунки на оплату вказаних послуг.
Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість наданих позивачем за первісним позовом, послуг з перевезення вантажів, відповідачем за первісним позовом сплачена частково, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 145 900,00 грн.
З наявної в матеріалах справи копії листа від 04.12.2015 вбачається, що позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою, протягом 7 днів від її отримання, сплати наявну заборгованість та нараховані санкції.
Дана вимога позивача за первісним позовом була залишена відповідачем за первісним позовом без відповіді та задоволення.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається, з наявних в матеріалах справи заявок, дані заявки не оформлені належним чином, та не можуть вважатись належними та допустимими доказами, а тому не приймають в якості доказів у справі, про що вірно вказав суд першої інстанції, це ж саме стосується актів здавання-приймання робіт (наданих послуг), оскільки останні не містять підпису та печатки в графах: "від замовника", "ДП "Шенкер"", а тому вони також не можуть бути належними доказами надання вказаних у них послуг.
З наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ВМ-0614 від 14.08.2015, № ВМ-0618 від 14.08.2015, №ВМ-0640 від 21.08.2015, № ВМ-0641 від 21.08.2015, № ВМ-0643 від 25.08.2015, № ВМ-0644 від 25.08.2015, № ВМ-0645 від 27.08.2015, № ВМ-0650 від 28.08.2015, № ВМ-0652 від 28.08.2015, № ВМ-0653 від 28.08.2015, № ВМ-0726 від 22.09.2015, вбачається що вони підлягали експертному дослідженню, зі змісту висновку експерта, вбачається, що підписи від імені ОСОБА_6 в графах: "Затверджую Директор Дочірнє підприємство "Шенкер" ОСОБА_6." та в графах: "Від замовника" в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ВМ-0614 від 14.08.2015, № ВМ-0618 від 14.08.2015, №ВМ-0640 від 21.08.2015, № ВМ-0641 від 21.08.2015, № ВМ-0643 від 25.08.2015, № ВМ-0644 від 25.08.2015, № ВМ-0645 від 27.08.2015, № ВМ-0650 від 28.08.2015, № ВМ-0652 від 28.08.2015, № ВМ-0653 від 28.08.2015 виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджено Наказом №363 від 14.10.1997 Міністерства транспорту України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів (п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).
Пунктами 13.1, 13.2, 13.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.). Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.
Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами у безготівковій формі у національній валюті України, шляхом переведення коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника на умовах відстрочення платежу - 20 (двадцять) календарних днів після отримання замовником всіх належним чином оформлених оригіналів документів, зокрема, заявки, оформленої з боку перевізника, акту виконаних робіт, податкової накладної, рахунку та товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, заповненої відповідно до вимог нормативних актів та умов договору.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доказів, отримання замовником всіх належним чином оформлених оригіналів документів, зокрема, заявки, актів виконаних робіт, податкової накладної, рахунків з доказами їх направлення та товарно-транспортних накладних з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів та дійсного договору (підпис, дата, час, відбиток печатки), які у відповідності до пункту 5.1 договору є підставою для проведення, протягом 20 календарних днів, розрахунків між сторонами, відсутні.
Крім того акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які заявлені позивачем за первісним позовом в заяві про збільшення розміру позовних вимог були оплачені відповідачем за первісним позовом до моменту звернення до суду першої інстанції, а тому в цій частині первісного позову слід відмовити про що вірно суд першої інстанції, крім того відсутні правові підстави щодо задоволення вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 8 305,92 грн. пені та 568,90 грн. 3 % річних, які є похідними вимогами від стягнення основної суми заборгованості.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню.
Що стосується зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Звертаючись до суду першої інстанції із зустрічною позовною заяву, позивач, посилається на те, що останнім, в рахунок попередньої оплати за транспортні послуги, згідно з платіжним дорученням № 8094 від 29.10.2015, перераховано на рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 60000,00 грн., однак оскільки у Дочірнього підприємства "Шенкер" відпала потреба, в отриманні вказаних послуг, зазначеним перевізником, Дочірнє підприємство "Шенкер" звернулось із претензією до підприємця про повернення в строк, до 05.12.2015 вказаних коштів. Проте дана претензія була залишена Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 без виконання.
Відповідач за зустрічним позовом, вказані кошти, зарахував, в рахунок, заборгованості, за надані останнім Дочірньому підприємству "Шенкер" транспортні послуги.
У зв'язку із неповерненням відповідачем за зустрічним позовом коштів, у розмірі 60000,00 грн., позивачем за зустрічним позовом нараховані 325,48 грн. 3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 177 ЦК України передбачено, що об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Згідно із статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Верховний Суд України в постанові від 02.10.2013 № 6-88цс13 зазначив, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
З наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 8094 від 29.10.2016 вбачається, що Дочірнім підприємством "Шенкер" перераховано на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, кошти в розмірі 60 000,00 грн., де призначенням платежу зазначено: передоплата за транспортні послуги.
Претензію № 178 від 26.11.2015 Дочірнє підприємство "Шенкер", звернулося з вимого ФОП ОСОБА_5 повернути грошові кошти, у розмірі 60 000,00 грн. Оскільки транспортні послуги ФОП ОСОБА_5, не надавались.
Проте, претензія була залишена без відповіді та задоволення.
Як вже було встановлено судом першої інстанції, під час проведення судової почеркознавчої експертизи, судовим експертом спростований факт підписання актів здачі-прийняття послуг, наданих позивачем за первісним позовом для дослідження, з боку дочірнього підприємства "Шенкер", зокрема, його директором.
З наявного в матеріалах справи платіжного доручення, неможливо зробити висновку, що кошти, в розмірі 60 000,00 грн., перераховувались на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, на підставі Договору з автоперевезень по Україні № 36 від 21.04.2011 або на підставі виставленого рахунку на оплату транспортних послуг за умовами вказаного договору.
Крім того в матеріалах справи відсутні докази надання послуг перевезення після перерахунку коштів, в сумі 60000,00 грн.
Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин мають виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 60 000,00 грн. сплачених коштів.
Крім того, у зв'язку із несвоєчасним поверненням відповідачем за зустрічним позовом, суми грошових коштів, позивач просив суд стягнути 325,48 грн. 3 % річних, нарахованих, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, за період з 06.12.2015 по 09.02.2016.
Частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За наслідками обговорення з урахуванням всього вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2016 у справі № 911/225/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 911/225/16 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська