донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.12.2016 справа №908/1771/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4 - за довіреністю; ОСОБА_5 - за довіреністю; ОСОБА_6 - за довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Українська Аграрна Компанія", с. Мала Білозерка, Запорізька область
на рішення господарського судуЗапорізької області
від05.09.2016 р. (підписано 09.09.2016 р.)
у справі№ 908/1771/16 (суддя Мойсеєнко Т.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра", смт. Чабани, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Українська Аграрна Компанія", с. Мала Білозерка, Запорізька область
простягнення 5 875 949,07 грн.
У липні 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра", смт. Чабани, Київська область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Українська Аграрна Компанія", с. Мала Білозерка, Запорізька область (Відповідач) про стягнення за договором купівлі-продажу № 0309-13 СТ від 05.11.2013 р. заборгованості в розмірі 3 298 269,94 грн., пені - 2 421 259,82 грн. та 3% річних - 156 419,31 грн., усього - 5 875 949,07 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.09.2016 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 3 298 269,94 грн., пеню в сумі 2 419 719,75 грн., 3% річних в сумі 156 285,35 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 88 114,13 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що середній курс продажу валюти у відповідності до п. 2.4 Договору позивачем йому наданий не був, зобов'язання за Договором ним були виконані у повному обсязі достроково у відповідності до п. 3.6 Договору, що також підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 р. у справі №908/4922/15, яким встановлено, що право власності на техніку вже зареєстровано за ним, що в свою чергу у відповідності до умов п. 5.1 Договору свідчить про 100% оплату вартості техніки.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2016 р. розгляд справи був відкладений до 21.11.2016 р.
В судовому засіданні 21.11.2016 р. оголошувалась перерва до 19.12.2016 р.
Представник позивача у судовому засіданні вважав рішення законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надали пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2013 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №00309-13 СТ (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язався продати, а відповідач - прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором, сільськогосподарську техніку, вартість, найменування, кількість, завод-виробник і стан якої визначаються в специфікаціях (додатку №1) до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.1 Договору, вартість одиниці та загальна вартість техніки в гривні, а також еквівалент вартості техніки у валюті долар США та курс (гривні до долара США), згідно з яким на момент укладення цього договору розраховується гривневий еквівалент вартості техніки в доларах США, визначаються в специфікації до цього договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору, оплата вартості техніки здійснюється у національній валюті України (гривні) по курсу (гривні до долару США), який визначається на основі середнього курсу продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу в рахунок оплати техніки.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що загальна вартість і вартість одиниці техніки в гривні змінюється на день проведення розрахунку прямо пропорційно росту офіційного курсу долару США до гривні, що встановлюється Міжбанківським валютним ринком України на день проведення розрахунку, по відношенню до курсу гривні до долару США, встановленому на день підписання цього договору.
В п. 2.4 Договору сторони погодили, що середній курс продажу валюти на Міжбанківському валютному ринку України (на день, що передує дню здійснення платежу в рахунок оплати техніки) підтверджується довідкою ТОВ КБ "Місто Банк". У будь-якому випадку відповідач зобов'язаний перед здійсненням остаточного платежу скоригувати його остаточну суму відповідно до курсу, отриманого від продавця.
За умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.6 Договору, відповідач оплачує вартість техніки (стаття 2 договору, Специфікація) шляхом здійснення прямих банківських платежів на розрахунковий рахунок позивача. Кількість платежів, їх розміри та строки оплати визначаються в Специфікації до цього договору. Допускається дострокова оплата техніки.
В п. 4.1 Договору узгоджено, що позивач проводить поставку за адресою на умовах DDP INCOTERMS-2010: Україна, Запорізька область, Василівський район, село Мала Білозірка у строки, визначені в специфікації до цього договору, але тільки після здійснення відповідачем оплати вартості техніки за цим договором у розмірі 20% у строки, зазначені в специфікації.
Згідно з п. 9.3 Договору, він вступає в силу в день його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе у відповідності з умовами цього договору зобов'язань.
На виконання умов Договору між сторонами була підписана Специфікація, якою сторони узгодили поставку у строк до 01.04.2014 р.: кругової зрошувальної системи Valley FP 750 в кількості 1 одиниця, загальною вартістю з ПДВ - 1 723 850,20 грн. та кругової зрошувальної системи Valley FP 810 в кількості 1 одиниця, загальною вартістю з ПДВ - 2 040 408,80 грн.
Вартість товару визначена сторонами у гривні та з урахуванням ПДВ становить 3 764 259,00 грн.
Також зазначено, що зазначена сума еквівалентна 459 000,00 доларів США по міжбанківському курсу гривні 8,2010 до долара США на день підписання Договору.
У зазначеній специфікації сторони погодили графік здійснення платежів у кількості 7 платежів у відсотковому відношенні до загальної вартості техніки, починаючи з першого платежу - завдатку до 01.12.2013 р. та останнього - до 01.12.2014 р.
Факт поставки позивачем товару та отримання його відповідачем підтверджується актом приймання-передачі техніки на тимчасове зберігання по договору купівлі-продажу №00309-13 СТ від 05.11.2013 р. та сторонами не оспорюється.
Відповідачем, у свою чергу, на виконання умов Договору купівлі-продажу були проведені оплати:
05.12.2013 р. - в сумі 760 104,00 грн., 10.07.2014 р. - в сумі 250 000,00 грн., 11.07.2014р. - в сумі 291 161,00 грн., 14.08.2014 р. - в сумі 50 000,00 грн, 15.08.2014 р. - в сумі 200 000,00 грн., 18.08.2014 р. - в сумі 50 000,00 грн., 18.08.2014 р. - в сумі 317 355,00 грн, 13.10.2014 р. - в сумі 385 000,00 грн., 14.10.2014 р. - в сумі 310 000,00 грн., 15.10.2014 р. - в сумі 290 000,00 грн., 16.10.2014 р. - в сумі 150 000,00 грн., 17.10.2014 р. - в сумі в сумі 150 000,00 грн., 20.10.2014 р. - в сумі 150 000,00 грн., 22.10.2014 р. - в сумі 150 000,00 грн., 23.10.2014 р. - в сумі 150 000,00 грн., 24.10.2014 р. - в сумі 110 639,00 грн., що за курсом 13,10 гривні до долару США на попередню дату 23.10.2014 р. складає 8 445,73 доларів США, залишок до сплати - 132 460,64 доларів США.
Зазначені курси валют підтверджуються довідками АТ "Місто Банк", як погоджено сторонами в п. 2.4 Договору, копії яких наявні в матеріалах справи.
Таким чином, залишок несплаченої вартості товару складає 132 460,64 доларів США.
Отже відповідачем станом на 24.10.2014 року оплачено достроково всю суму вартості отриманого товару, що визначена сторонами в Специфікації в гривневому еквіваленті.
Позивач, вважаючи, що відповідачем борг погашений не в повному обсязі, надіслав відповідачу 24.04.2015 р. вимогу про сплату заборгованості в сумі 132 460,64 доларів США, яка отримана останнім 14.05.2015 р.
Відповідач відповіді на дану вимогу не надав, визначену у вимозі суму не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором купівлі-продажу № 0309-13 СТ від 05.11.2013 р. у розмірі 3 298 269,94 грн., яку розрахував з урахуванням довідки банку ТОВ КБ "Місто Банк" про середній курс станом на 24.06.2016 р.
Вважаючи право на отримання оплати порушеним, позивач розрахував суму заборгованості в доларах США, визначивши кінцеву суму за курсом, що зазначений у довідці ТОВ КБ "Місто Банк" станом на час звернення з позовом до суду. За таким же принципом розраховані суми пені та 3% річних за прострочку виконання грошового зобов'язання.
Відповідач, заперечуючи проти сплати спірної суми заборгованості посилається на те, що право власності на техніку вже зареєстровано за ним, що встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2015 р. у справі №908/4922/15, яке набрало законної сили, а також на ненадання позивачем середнього курсу продажу валюти у відповідності до п. 2.4 Договору та виконання відповідачем умов Договору в повному обсязі та достроково на підставі п. 3.6 Договору.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги, визнав обґрунтованим розрахунок позивача щодо суми заборгованості, визначивши в мотивувальній частині рішення вартість поставленого товару та залишок несплаченої частини після кожної проплати відповідачем в доларах США. Таким же чином суд розрахував суму пені та 3% річних, остаточно зазначивши суми до стягнення в гривневому еквіваленті по курсу валют станом на момент звернення до суду (з урахуванням довідки банку ТОВ КБ "Місто Банк" про середній курс станом на 24.06.2016 р.)
Зазначений висновок суду першої інстанції судова колегія вважає необґрунтованим та таким, що винесений внаслідок невідповідності висновку суду обставинам справи та порушення матеріального права в за наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно до вимог ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відповідно до норм ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.2 ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 (далі - Декрет), резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Згідно ст. 7 Декрету, у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.
Як вбачається з матеріалів справи, порядок оплати за Договором встановлений сторонами у ст.ст. 2, 3 Договору, Специфікації.
Проте зміна вартості товару згідно до коливання курсу валют, тобто можливість такого коригування обумовлена сторонами в п.п. 2.1-2.3 Договору, а сам порядок такого коригування зазначений лише у п. 2.4 Договору, яким передбачений обов'язок відповідача у будь-якому випадку перед здійсненням остаточного платежу скоригувати його остаточну суму відповідно до курсу, отриманого від продавця.
Тобто Договором встановлений обов'язок відповідача коригувати визначену в Специфікації вартість товару лише на момент здійснення остаточного платежу, до цього моменту такий обов'язок у відповідача відсутній, будь-яких додаткових угод між сторонами з цього приводу не було укладено, інші умови не погоджено.
Оскільки в Договорі відсутнє визначення "момент остаточного платежу", судова колегія вважає, що таким моментом є оплата відповідачем остаточної частини вартості товару, зазначеної сторонами у Специфікації, тобто 24.10.2014 р.
Проведення коригування вартості товару та обов'язок відповідача сплатити суму з урахуванням курсу долару США до гривні на інші дати, зокрема, на час звернення позивача із позовом до суду - вимогами Договору та діючого законодавства не передбачено.
Отже відповідач мав коригувати лише суму остаточного платежу, виходячи з отриманих від позивача даних щодо середнього курсу продажу валюти на Міжбанківському валютному ринку України (на день, що передує дню здійснення платежу в рахунок оплати техніки), який підтверджується довідкою ТОВ КБ "Місто Банк".
Дійсно зазначений пункт не містить конкретного визначення, хто саме із сторін повинен звертатись до іншої сторони з вимогою щодо надання відповідної інформації або зобов'язаний таку інформацію надати, проте судова колегія вважає, що оскільки сторонами визначено, що це є середній курс банку, така інформація є загальновідомою та могла бути отримана відповідачем шляхом звернення до відповідної установи банку, зокрема, ТОВ КБ "Місто Банк" або до позивача, проте доказів такого звернення а також доказів щодо утруднення отримання такої інформації матеріали справи не містять.
Отже, з урахуванням наданої відповідачем довідки ТОВ КБ "Місто Банк" від 24.10.2014 року щодо середнього курсу 13,1000 по операціях продажу іноземної валюти (долар США) на міжбанківському валютному ринку України станом на 23.10.2014 року (а.с. 83), сума, на яку відповідач мав скоригувати остаточний платіж, складає 1 735 234,39 грн., якій еквівалентна сума в 132 460,64 доларів США. Зазначена сума еквівалента визначена позивачем на момент здійснення остаточного платежу, розрахована на підставі співвідношення сум попередніх проплат та коливання курсів продажу валют на момент їх здійснення, за наявністю відповідних довідок ТОВ КБ "Місто Банк", що є в матеріалах справи. Іншого розрахунку, який відповідав би умовам Договору та змісту правовідносин між сторонами, відповідачем не надано та наведений розрахунок не спростовано.
Отже саме така сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача у якості суми коригування вартості поставленого товару через знецінення національної грошової валюти на час оплати, вимоги про покладення на відповідача обов'язку сплатити заявлену до стягнення більшу суму - є безпідставними.
За таких підстав рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за Договором в розмірі 1 563 035,55 грн., через невідповідність висновків обставинам справи, які суд визнав встановленими. Висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1 735 234,39 грн., судова колегія вважає вірним за мотивами, наведеними в даній постанові.
Щодо вимог в частині стягнення пені, то вони не підлягають задоволенню, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню - за наступних підстав.
Позивачем заявлено до стягненню пеню в розмірі 97 177,50 доларів США за період з 01.12.2014 р. по 29.06.2016 р., суму якої він перерахував по курсу 24,90 гривні до долару США станом на 24.06.2016 р., визначивши гривневий еквівалент в 2 421 259,82 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2016 р. позивача було зобов'язано надати розрахунок суми боргу на момент виникнення порушеного права, пені та 3% річних у гривневому еквіваленті, однак наданий 21.11.2016 р., (а.с. 181-183) позивачем розрахунок таким вимогам не відповідає, оскільки цим розрахунком позивач фактично визначив суму заборгованості не на момент виникнення порушеного права, а перевів визначені в розрахунку позовної заяви суми в доларах США у гривневий еквівалент на момент звернення із позовом до суду.
За змістом ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.3 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати за техніку покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день повної оплати заборгованості включно.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Аналогійна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015р. у справі № 3-29гс-15.
Оскільки розрахунок пені, заявленої позивачем, таким вимогам не відповідає, відсутні підстави до стягнення її суми, визначеної відповідачем в доларах США та виходячи з доларового еквіваленту спірної, в розумінні позивача, суми заборгованості - позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Також взагалі є неприйнятним застосування позивачем валютного курсу станом на 24.06.2016 року при розрахунку розміру пені за попередній період.
Щодо вимог про стягнення 3% річних, заявлених позивачем в суді першої інстанції в сумі 6 281,90 доларів США - 156 419,31 грн. за період з 01.12.2014 р. по 29.06.2016 р., то оскільки на момент перебігання кінцевого строку на оплату 01.12.2014 р., за змістом специфікації, відповідачем не сплачено скоригованої вартості товару, право позивача на її отримання є порушеним.
Разом з тим, оскільки судовою колегією визначена прострочена сума коригування вартості поставленого позивачем товару в розмірі 1 735 234,39 грн., то підлягають перерахунку й стягнуті судом першої інстанції суми 3% річних, що не є штрафними санкціями та на них не розповсюджуються обмеження дії Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року № 15-93.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія вважає таким, що підлягає стягненню розмір 3% річних в сумі 82 292,90 грн., виходячи із простроченої суми в 1 735 234,39 грн. за період з 01.12.2014 р. по 29.06.2016 р. в межах позовних вимог. В задоволенні вимог про стягнення цієї складової в іншій сумі слід відмовити.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2016 року у справі № 908/1771/16 підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №00309-13 СТ від 05.11.2013 р. в сумі 1 563 035,55 грн., 3% річних в сумі 73 992,45 грн., пені в сумі 2 419 719,75 грн., а також розподілу судових витрат через невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права.
В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2016 року у справі № 908/1771/16 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі скоригованої суми вартості поставленого товару в сумі 1 735 234,39 грн. та 3% річних в сумі 82 292,90 грн. - залишити без змін за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на сторін, пропорційно задоволеним позовними вимогам, у зв'язку з чим слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у сумі 27 262,91 грн., а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги 66 936,34 грн.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Українська Аграрна Компанія", с. Мала Білозерка, Запорізька область задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області 05.09.2016 року у справі № 908/1771/16 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Українська Аграрна Компанія", с. Мала Білозерка, Запорізька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра", смт. Чабани, Київська область заборгованості за договором купівлі-продажу №00309-13 СТ від 05.11.2013р. в сумі 1 563 035,55 грн., 3% річних в сумі 73 992,45 грн., пені в сумі 2 419 719,75 грн., а також розподілу судових витрат.
В скасованій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні вищенаведених позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області 05.09.2016 року у справі № 908/1771/16 залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
"Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Українська Аграрна Компанія" (71670, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Комунарів, буд. 21А, ідентифікаційний код 33754328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 5-а, ідентифікаційний код 30050930) заборгованість в сумі 1 735 234,39 грн., 3% річних в сумі 82 292,90 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 27 262,91 грн."
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 5-а, ідентифікаційний код 30050930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Українська Аграрна Компанія" (71670, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Комунарів, буд. 21А, ідентифікаційний код 33754328) судовий збір у розмірі 66 936,34 грн.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.В. Стойка
Судді Н.В. Ломовцева
ОСОБА_3