донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.12.2016 справа №908/602/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів при секретарі судового засідання:Будко Н.В. Геза Т.Д., Дучал Н.М. Рудик Т.С.
за участю представників сторін від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від відповідача-4: від відповідача-5: ОСОБА_5 - довіреність № 1617 від 09.06.2015 р.; не з'явився; не з'явився; не з'явився; ОСОБА_6 - довіреність № 128 від 24.03.2016 р.; не з'явився;
ррозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги 1) ОСОБА_7, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від19.07.2016 р.
у справі№ 908/602/16 (суддя: Ніколаєнко Р.А.)
за позовомОСОБА_7, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до відповідача-1: відповідача-2: відповідача-3: відповідача-4: відповідача-5: Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", м. Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест", м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи", м. Запоріжжя Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький емальпосуд", м. Запоріжжя
про визнання недійсним договору поруки №280509-П від 28.05.2009 р. (зі змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", право вимоги по якому було передано до ТОВ "Енергомаш-Інвест" відповідно до договору відступлення прав вимоги №250713/1 від 25.07.2013 р.
ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7, позивач) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (далі - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" (далі - ТОВ "Енергомаш-Інвест", відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (далі - ТОВ "ТД "Метизи", відповідач-3) про визнання недійсним договору застави № 280509-Z від 28.05.2009 р. (зі змінами та доповненнями), укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", право вимоги за яким було передано ТОВ "Енергомаш-Інвест" відповідно до договору відступлення прав вимоги № 250713/1 від 25.07.2013 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.2016 р. за власною ініціативою суду залучено Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" до участі у даній справі у якості відповідача-4 (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро", відповідач-4).
В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи позивачем змінено предмет позову та за уточненими позовними вимогами позивач просив визнати недійсним договір поруки № 280509-П від 28.05.2009 р. (зі змінами та доповненнями), укладеного між відповідачем-1, відповідачем-3 і відповідачем-4, право вимоги по якому було передано відповідачу-2 відповідно до договору відступлення прав вимоги № 250713/1 від 25.07.2013 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 р. позовні вимоги задоволено частково:
- позовні вимоги до відповідача-1 та відповідача-4 задоволено;
- позовні вимоги до відповідача-2 та відповідача-3 залишено без задоволення;
- визнано недійсним договір поруки № 280509-П від 28.05.2009 р. із усіма змінами та доповненнями, укладений між відповідачем-1, відповідачем-3 та відповідачем-4;
- стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 689 грн. 00 коп. судового збору за позовом;
- стягнуто з відповідача-4 на користь позивача 689 грн. 00 коп. судового збору за позовом.
В частині задоволення позову рішення суду мотивовано тим, що спірний договір поруки укладений без дотримання вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки зазначена угода є неприбутковою, укладена на забезпечення виконання зобов'язань іншої юридичної особи в порушення корпоративних прав позивача та потягла несприятливі для ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" наслідки; а в частині відмови у задоволенні позовних вимог - встановленням факту винних дій саме з боку фізичних осіб - посадових осіб відповідача-1, пов'язаних родинними стосунками та відсутністю відповідача-2 у складі учасників спірних правовідносин.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 р., позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 та відповідача-3.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.
Позивач, посилаючись на рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2013 р. у справі № 908/3468/13, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що за зобов'язувальними договорами майно відповідача-1 частково вилучалося первісним кредитором (ПАТ "Банк Кредит Дніпро") та частково новим кредитором (ТОВ "Енергомаш-Інвест"), тому, на думку позивача, ТОВ "Енергомаш-Інвест" є належним відповідачем у даній справі.
Позивач також вважає, що ТОВ "ТД "Метизи" є належним відповідачем у даній справі, оскільки договір поруки № 280509-П від 28.05.2009 р. укладений не тільки між ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" і ПАТ "Банк Кредит Дніпро", але і ТОВ "ТД "Метизи", яке є стороною вказаного договору.
Крім того, ОСОБА_7 в апеляційній скарзі зазначає про заявлення позовних вимог про визнання недійсного вищевказаного правочину, а не визнання неправомірними дій відповідачів щодо його укладання.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2016 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Будко Н.В., судді - М'ясищев А.М., Склярук О.І. вказану апеляційну скаргу заявника прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 22.08.2016 р. о 11 год. 40 хв.
Крім того, на адресу Донецького апеляційного господарського суду 16.08.2016 р. надійшла апеляційна скарга ТОВ "Енергомаш-Інвест" на рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 р. у справі № 908/602/16, яка ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.08.2016 р. прийнята до провадження.
В обґрунтування апеляційної скарги (з урахуванням додаткових пояснень б/н від 18.11.2016 р. до неї) заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, відповідач-2 стверджує, що місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Енергомаш-Інвест" про заміну неналежного відповідача-2 належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький емальпосуд" на підставі договору про відступлення права вимоги № 2/03-15 У від 12.03.2015 р. та надав клопотання про сплив позовної давності, оскільки, на думку відповідача-2, позивач мав змогу дізнатися про укладання оспорюваного правочину раніше, ніж зазачено у позовній заяві, що підтверджується, зокрема, протоколом № 17 від 22.03.2011 р. ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".
ТОВ "Енергомаш-Інвест" вважає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про витребування на підставі ст. 38 ГПК України доказів у слідчого УФР ГУ ДФС у Запорізькій області Гайдара А.В., а саме - копій усіх протоколів Наглядової ради, Правління, загальних зборів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", які були вилучені у ПАТ "Банк Кредит Дніпро" в рамках розслідування кримінальної справи № 32015080000000053.
Також, ТОВ "Енергомаш-Інвест" зазначає, що вирішення питання щодо укладання договору поруки було здійснено в межах компетенції Наглядової ради відповідача-1 та не мало бути винесено на розгляд загальних зборів акціонерів відповідача-1.
Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1297 від 29.09.2016 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Склярук О.І. на дату слухання справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/602/16.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.09.2016 р. призначено наступний склад колегії суддів: Будко Н.В. - головуючий суддя, судді - М'ясищев А.М., Сгара Е.В.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1684 від 09.12.2016 р., у зв'язку з припиненням повноважень судді-члена колегії М'ясищева А.М. на підставі рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 р. про його звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку та неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії Сгарою Е.В. через тимчасову непрацездатність на дату слухання справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/602/16.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.12.2016 р. призначено наступний склад колегії суддів: Будко Н.В. - головуючий суддя, судді - Геза Т.Д., Дучал Н.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Згідно з п. 9-2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про практику застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги; можливості продовження цього строку законом не передбачено.
У матеріалах справи наявне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький емальпосуд" про залучення до участі у справі його як відповідача у справі № 908/602/16 на підставі договору про відступлення права вимоги № 2/03-15 У від 12.03.2015 р.
З метою повного та всебічного розгляду даної справи судовою колегією залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький емальпосуд" в якості відповідача-5 (далі - ТОВ "Запорізький емальпосуд", відповідач-5), про що зазначено в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 р.
Позивач та представник позивача в судових засіданнях підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_7, проти апеляційної скарги відповідача-2 заперечили за доводами, викладеними у запереченнях на відзив ТОВ "Енергомаш-Інвест" б/н від 21.11.2016 р., запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ "Енергомаш-Інвест" та відзив на заперечення ТОВ "ТД "Метизи" б/н від 21.11.2016 р., а також поясненнях щодо порушених корпоративних прав та механізму їх відновлення б/н від 12.12.2016 р.
Представник відповідача-1 в судових засіданнях 22.08.2016 р., 03.10.2016 р. проти апеляційної скарги позивача заперечив, за доводами, викладеними у запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 № 119/3468 від 18.08.2016 р., просив апеляційну скаргу відповідача-2 задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, про що також зазначено у відзиві відповідача-1 на апеляційну скаргу ТОВ "Енергомаш-Інвест" № 120/3468 від 18.08.2016 р. Крім того, на адресу Донецького апеляційного господарського суду надішли доповнення до відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу ТОВ "Енергомаш-Інвест" № 136/3468 від 18.11.2016 р.
Представник відповідача-2 в судових засіданнях 22.08.2016 р., 03.10.2016 р. проти апеляційної скарги позивача заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 б/н від28.09.2016 р.
Відповідач-3 проти апеляційної скарги позивача заперечив за доводами, викладеними у запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 б/н від 16.08.2016 р.
Представник відповідача-4 в судових засіданнях 03.10.2016 р., 12.12.2016 р., 19.12.2016 р. проти апеляційної скарги позивача заперечив за доводами, викладеними у поясненнях б/н від19.08.2016 р.
09.12.2016 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача-5 № 14 від 08.12.2016 р., в якому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача-2 задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову до відповідачів -1, -2, -3, -4, -5 відмовити.
Представники відповідача-3, відповідача-5 в судові засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-4, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача-2 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Позивач обґрунтовує своє звернення до господарського суду згідно ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VІ від 17.09.2008 р., так як він є акціонером ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".
Загальний обсяг акцій ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", який належить позивачу складає 40 036 шт (22,8213 %), про що свідчить виписка про стан рахунку у цінних паперах № 032577.
Так, в травні 2015 року позивач дізнався, що господарським судом Запорізької області в 2013 році порушено справу про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" за № 908/3468/13-г.
Проте, в порушення норм процесуального права суд першої інстанції не повідомляв позивача як співвласника підприємства про порушення провадження у справі про банкрутство, визнання підприємства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури і лише при помилковому допуску позивача до ознайомлення з матеріалами справи № 908/3468/13-г ним були встановлені правочини, укладені з ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", які, на думку позивача, сприяли погіршенню фінансового стану відповідача-1 та доведення його до банкрутства, у зв'язку з чим спір у даній справі безпосередньо пов'язаний із захистом корпоративних прав та інтересів ОСОБА_7
Відповідно до листа Публічного акціонерного товариства "Українська біржа" № 4764/01/15 від 03.12.2015 р. (т. 1 , а.с. 72) останній біржовий контракт, з акціями простими іменними ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", перед виключенням цінних паперів з біржового списку, було укладено 30.12.2013 р. У вказаному листі також зазначено, що за 2013 рік було укладено 270 біржових контрактів, де середня ринкова ціна 1 акції складала 500 грн. 00 коп.
Таким чином, оскільки статутний капітал відповідача-1 розподілений на 183 048 шт акцій, ринкова вартість яких на початок банкрутства в середньому визначена в 500 грн. 00 коп., то ринкова вартість акцій відповідача складала 91 524 000 грн. 00 коп., відтак, ринкова вартість 40 036 шт акцій позивача на початок банкрутства підприємства відповідача-1 складала 20 018 000 грн. 00 коп.
На теперішній час вартість акцій позивача є нульовою, оскільки розпорядженням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 65-КФ-З від 07.08.2015 р. зупинено обіг акцій ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".
Позивач посилається на те, що не має можливості отримати після ліквідації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" частини його майна або вартості частини майна ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", так як в результаті банкрутства була погашена заборгованість тільки перед першою чергою кредиторів, а також не були сплачені в повному обсязі податки, про що свідчить порушене провадження у кримінальній справі по ст. 212 Кримінального кодексу України.
Разом з тим позивач вважає, що ним не пропущений строк позовної давності щодо оскарження оспорюваного правочину, оскільки про вказаний правочин ОСОБА_7 дізнався лише у 2015 році.
З огляду на викладене, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду тому, що даний спір виходить з немайнових корпоративних відносин та підлягає розгляду в окремому позовному провадженні.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2008 р. між ЗАТ Комерційний банк "Кредит-Дніпро" (правонаступником якого є відповідач-4), як банком, та ТОВ "ТД "Метизи", як позичальником, укладено договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт №030608-О (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, в т. ч поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування в сумі 1 950 000 грн.
Також, між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "ТД "Метизи" укладено договір № 010309 від 01.03.2010 р. про зміну кредитного договору, відповідно до якого договір викладено в новій редакції, згідно з якою банк зобов'язався надати позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, в т. ч. поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування у сумі 2 000 000 грн.
В подальшому сторонами укладались договори про зміни № 300312 від 30.03.2012 р., № 150612 від 15.06.2012 р. щодо порядку та строків повернення кредиту та сплати відсотків.
На забезпечення виконання умов кредитного договору ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро" (правонаступником якого є відповідач-4), як кредитором, ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" (правонаступником якого є відповідач-1), як поручителем, та ТОВ "ТД "Метизи", як боржником, укладено договір поруки № 280509-П від 28.05.2009 р. (далі - договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань перед кредитором за кредитним договором.
Відповідно до п. 1.3 договору поруки поручитель відповідає солідарно і в повному обсязі за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з кредитного договору, а саме у разі невиконання боржником вказаних зобов'язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник.
До договору поруки сторонами укладено договори про зміни № 181109 від 18.11.2009 р., № 010310 від 01.03.2010 р., № 290610 від 29.06.2010 р., № 010910 від 01.09.2010 р., № 221010 від 22.10.2010 р., № 290411 від 29.04.2011 р., № 010911 від 01.09.2011 р., №281011 від 28.10.2011 р., №010312 від 01.03.2012 р., № 300312 від 30.03.2012 р., № 150512 від 15.05.2012 р., № 150612 від 15.06.2012 р., відповідно до умов яких вносилися зміни щодо порядку та строків повернення кредиту та сплати відсотків, які є невід'ємними частинами договору поруки.
Позивач, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання договору поруки № 280509-П від 28.05.2009 р. (зі змінами та доповненнями) недійсним, обґрунтував свою позицію тим, що угода є недійсною відповідно до положень ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки рішення про укладання спірного договору прийнято не загальними зборами відповідача-1, а Наглядовою радою відповідача-1, більшість членів якої є членами однієї сім'ї, тому являються заінтересованими особами.
Крім того, позивач посилається на порушення його корпоративних прав у зв'язку з банкрутством відповідача-1, що, на його думку, відбулося за допомогою вчинення незаконних правочинів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В ч.1, п.2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VІ від 19.09.2008 р. в редакції, діючій на момент укладення договору поруки, особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства та її афілійована особа (особи), акціонер, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із таких ознак: є стороною такого правочину, бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами), отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину; внаслідок такого правочину придбає майно чи заінтересована в інших результатах виконання правочину; є афілійованою особою юридичної особи, яка є стороною правочину або бере участь у правочині як представник чи посередник, або отримує винагороду від товариства чи від особи, що є стороною правочину, або внаслідок такого правочину придбає майно чи буде користуватися іншими результатами виконання правочину.
Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення в неї заінтересованості поінформувати той орган, членом якого вона є, виконавчий орган та наглядову раду про наявність у неї такої заінтересованості.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VІ від 19.09.2008 р. афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи): юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи; члени сім'ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які спільно провадять господарську діяльність; фізична особа та члени її сім'ї, які спільно провадять господарську діяльність, і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім'ї здійснюють контроль над юридичною особою.
Матеріали справи свідчать про те, що згідно з протоколом № 11 загальних зборів акціонерів ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" від 15.03.2005 р. за результатами розгляду питання порядку денного "Переобрання Наглядової ради" зборами прийнято рішення обрати до Наглядової ради ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17
Відповідно до п. 7.13 Статуту ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" Наглядова рада обирається загальними зборами акціонерів у кількості не менше ніж 5 членів строком на 5 років.
Згідно з протоколом № 16 загальних зборів акціонерів ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" від 16.03.2010 р. членами наглядової ради обрано ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_14 та ОСОБА_19
За змістом протоколу № 18 річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" від 24.07.2012 р. Наглядова рада станом на той момент діяла у тому ж складі (обрана рішенням зборів від 16.03.2010 р.).
Позивач стверджує, що ОСОБА_18 увійшов до складу Наглядової ради (з виведенням ОСОБА_13.) за рішенням загальних зборів від 18.03.2008 р., проте, відповідний протокол від 18.03.2008 р. в матеріалах справи відсутній.
З листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області № 15292/411/03.1-38 від 17.05.2016 р. вбачається, що ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_14 (до реєстрації шлюбів - ОСОБА_15), ІНФОРМАЦІЯ_3.
Зазначене підтверджено наданими відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області засвідченими копіями актів цивільного стану: про народження ОСОБА_15 № 2175 від 05.09.1974 та про народження ОСОБА_20 № 1775 від 01.10.1978, про шлюб № 455 від 26.10.1996 між ОСОБА_21 та ОСОБА_20 (після шлюбу прізвище ОСОБА_21) та розірвання шлюбу № 601 від 25.10.2001 між ОСОБА_22 (дівоче прізвище ОСОБА_20) та ОСОБА_21, про шлюб № 572 від 27.11.2004 між ОСОБА_23 та ОСОБА_22 (дівоче прізвище ОСОБА_20, а після шлюбу - ОСОБА_23), які долучено до матеріалів справи.
Крім того, згідно із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців станом на 28.05.2009 р. (дату укладення спірного договору) ОСОБА_16 являвся засновником (50 %), а його син ОСОБА_15 - керівником (генеральним директором) ТОВ "ТД "Метизи".
Таким чином, три члени Наглядової ради відповідача-1, тобто більшість голосів, перебувають у родинних стосунках.
Отже, матеріалами справи підтверджується укладення договору поруки та змін до нього юридичною особою - ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" заінтересованими особами - більшістю членів Наглядової ради ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" внаслідок існування родинних стосунків та участі у товаристві, з яким укладалися правочини.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення та доказів погодження спірної угоди заінтересованими особами відповідних органів товариства.
Таким чином, наслідком укладання договору поруки, невиконання зобов'язань за кредитним договором стало пред'явлення ПАТ "Банк Кредит Дніпро" позову до суду і рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 908/941/13-г від 11.04.2013 р. з ТОВ "ТД "Метизи" та ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" солідарно стягнуто на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро" 1 997 149 грн. 73 коп. заборгованості за кредитом за договором № 030608-О від 03.06.2008 р., кредитні зобов'язання за яким забезпечувались договором поруки від 28.05.2009 р. № 280509-П, 64 752 грн. 88 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 110 533 грн. 92 коп. пені, 43 456 грн. 05 коп. судового збору.
Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
З матеріалів справи також вбачається, що між ПАТ "Банк Кредит Дніпро", як первісним кредитором, та ТОВ "Енергомаш-Інвест", як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги № 250713/1 від 25.07.2013 р. за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитор, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 030608-О від 03.06.2008 р.
Також, умовами п. 6 вказаного договору визначено, що до нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання зобов'язання боржника, а саме - право заставодержателя за договором застави № 050508-Z від 05.05.2008 р., право кредитора поруки № 260509-П від 26.05.2009 р.
За актом приймання-передачі б/н від 05.09.2013 р. ПАТ "Банк Кредит Дніпро" передало документи, а ТОВ "Енергомаш-Інвест" прийнято дані документи.
Зазначений акт приймання-передачі скріплений підписами повноважних представників сторін та печатками підприємств.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
В подальшому між ТОВ "Енергомаш-Інвест", як первісним кредитором, та ТОВ "Запорізький емальпосуд", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 2/03-15 У від 12.03.2015 р., відповідно до умов якого з метою погашення заборгованості боржника - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", первісним кредитором передаються права за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 030608-О від 03.06.2008 р., а новим кредитором приймаються на себе, у порядку та на умовах по даному договору, право вимоги по зобов'язанням боржника.
На виконання умов договору про відступлення права вимоги № 2/03-15 У від 12.03.2015 р. ТОВ "Енергомаш-Інвест" та ТОВ "Запорізький емальпосуд" складено акт приймання-передачі документів № 1 від 12.03.2015 р., який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
В матеріалах справи наявні засвідчені належним чином копії договору про відступлення права вимоги № 2/03-15 У від 12.03.2015 р. та акту приймання-передачі документів № 1 від 12.03.2015 р.
Оскільки даний договір укладено без дотримання приписів ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VІ від 17.09.2008 р., є таким, що порушує корпоративні права позивача, так як вказана угода не є прибутковою, укладена на забезпечення виконання зобов'язань іншої юридичної особи та спричинила несприятливі для відповідача-1 наслідки, то договір поруки № 280509-П від 28.05.2009 р., з врахуванням змін та доповнень, судом першої інстанції обґрунтовано визнано недійсним.
Проте, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог відносно відповідача-3, оскільки матеріалами справи доведено, що спірний договір поруки укладений, зокрема, відповідачем-3, як боржником, визнання недійсності якого може безпосередньо вплинути на права та обов'язки останнього.
Крім того, господарським судом Запорізької області не повністю розглянуто договірні правовідношення сторін, не залучено відповідача-5 до участі у даній справі, внаслідок неврахування укладеного 12.03.2015 р. договору про відступлення права вимоги № 2/03-15 У між ТОВ "Енергомаш-Інвест" та ТОВ "Запорізький емальпосуд", що, як і договір про відступлення права вимоги № 250713/1 від 25.07.2013 р., є похідним від спірного договору поруки та безпосередньо пов'язаним із ним.
З огляду на наведене, позовні вимоги відносно відповідача-1, відповідача-3, відповідача-4 підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір за позовом підлягає віднесенню на відповідача-1, відповідача-3, відповідача-4 рівними частинами.
Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ "Енергомаш-Інвест" судова колегія зазначає наступне.
Відповідач-2 вважає, що при розгляді даної справи місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, а саме: судом необґрунтовано відмовлено ТОВ "Енергомаш-Інвест" в наступних клопотаннях:
- про здійснення заміни неналежного відповідача-2 у справі № 908/602/16 належним відповідачем;
- про сплив строку позовної давності в пред'явленні позивачем позову до суду.
ТОВ "Енергомаш-Інвест" стверджує, що необґрунтована відмова господарського суду Запорізької області у задоволенні заявлених клопотань призвела до неповного з'ясування судом фактичних обставин справи, що мають важливе значення для встановлення істини по справі, що сприяло прийняттю незаконного та необґрунтованого рішення у даній справі.
Відповідач-2 вважає, що укладений договір поруки № 280509-П від 28.05.2009 р. (із змінами та доповненнями) ПАТ "Банк Кредит Дніпро", ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ТОВ "ТД "Метизи", право вимоги за яким передано ТОВ "Енергомаш-Інвест" відповідно до договору про відступлення права вимоги № 250713/1 від 25.07.2013 р., на який посилався позивач, жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, відтак, не порушує прав ОСОБА_7
Тобто, сторони, укладаючи спірний договір поруки, діяли в своїх інтересах, не зачіпаючи прав та інтересів ОСОБА_7
В подальшому, на думку відповідача-2, укладаючи договір про відступлення права вимоги № 250713/1 від 25.07.2013 р., відповідно до якого право вимоги передано ТОВ "Енергомаш-Інвест" так само не порушено прав та інтересів позивача.
Твердження відповідача-2 про те, що вирішення питання щодо укладання спірного договору поруки було здійснено в межах компетенції Наглядової ради відповідача-1 та не мало бути винесено на розгляд загальних зборів акціонерів відповідача-1 є безпідставними, оскільки матеріалами справи доведено неправомірність вчинення даного правочину, з огляду на приписи Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VІ від 17.09.2008 р..
Заяви відповідача-2 та відповідача-3 про сплив строку позовної давності судовою колегією оцінюється критично.
Також, в апеляційній скарзі ТОВ "Енергомаш-Інвест" посилається на те, що ним та відповідачем-1 неодноразово було заявлено у судових засіданнях про сплив строку позовної давності в пред'явленні позову до суду, які місцевим господарським судом при розгляді спору по суті враховані не були.
У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виходячи зі змісту ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 3, п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
За приписами абз. 2 п. 2.1. зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.
За приписами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідач-2 зазначає, що позивач в позовній заяві посилався на ті обставини, що про вищевказані правочини дізнався при ознайомленні із судовою справою про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", яке було здійснене в червні 2015 року, у зв'язку з чим позивачем не пропущений термін позовної давності стосовно оскарження оспорюваного правочину.
ТОВ "Енергомаш-Інвест" стверджує, що ОСОБА_7 як акціонер відповідача-1 був присутній на загальних зборах акціонерів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", які проводилися відповідачем-1 до порушення справи про банкрутство відносно ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".
Відповідачем-2 не заперечується, що позивач був акціонером відповідача-1, загальний обсяг акцій ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", що належали йому згідно виписки про стан рахунку у цінних паперах № 032577, складав 40 036 шт (22,8213 %).
Проте, за твердженням відповідача-2 позивач брав активну участь у загальних зборах акціонерів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та цікавився діяльністю ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", про що свідчать наявні в матеріалах справи протоколи загальних зборів акціонерів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", а саме: протокол № 11 від 15.03.2005 р., № 12 від 15.03.2006 р., № 13 від 15.03.2007 р., № 15 від 17.03.2009 р., № 17 від 22.03.2011 р., № 18 від 24.07.2012 р.
Отже, розгляд питання щодо попереднього схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом одного року з дня проведення загальних зборів акціонерів, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної вартості були відображені тільки в протоколах загальних зборів акціонерів відповідача-1 починаючи з 2011 р. - протоколи № 17 від 22.03.2011 р., № 18 від 24.07.2012 р. відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, відповідач-2 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що вже з 22.03.2011 р. позивач міг дізнатися про значні правочини, в тому числі і про оскаржуваний в даній справі правочин та оспорити їх в судовому порядку.
Крім того, відповідач-1 співпрацював з ТОВ "ТД "Метизи", та про що достовірно було відомо позивачу.
Господарським судом Запорізької області 21.11.2013 р. було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача-1, про що було офіційно опубліковано.
Так, повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури опубліковано 30.03.2015 р. за № 16340 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.
Таким чином, на думку відповідача-2, посилання позивача на той факт, що він тільки у 2015 році дізнався про справу про банкрутство відповідача-1, яка тривала певний час, не відповідає дійсності.
Водночас, доказів того, з яких саме причин ОСОБА_7 не міг дізнатися про скрутне становище відповідача-1, раніше, ніж порушено справу про банкрутство, позивач суду першої не надав, але з вищевказаних протоколів загальних зборів акціонерів відповідача-1 вбачається, що позивач знав про дані факти ще з березня 2011 року.
Відомостей щодо заявлення відповідачем-2 та відповідачем-3 письмового клопотання про застосування позовної давності, в розумінні приписів чинного процесуального законодавства, в процесі розгляду місцевим господарським судом справи № 908/602/16 матеріали даної справи не містять, тому зазначені заяви відповідача-2 і відповідача-3 судом апеляційної інстанції відхиляються за необґрунтованістю.
В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи, відповідачем-2 було заявлено клопотання щодо здійснення заміни неналежного відповідача-2 - ТОВ "Енергомаш-Інвест" у справі № 908/602/16 належним відповідачем - ТОВ "Запорізький емальпосуд", та залучення до матеріалів даної справи в якості письмових доказів наступні документи: копію договору про відступлення права вимоги № 2/03-15 У від 12.03.2015 р., укладеного між ТОВ "Енергомаш-Інвест" та ТОВ "Запорізький емальпосуд" з копією акту приймання-передачі документів № 1 від 12.03.2015 р. за вказаним договором, яке господарським судом Запорізької області залишено без задоволення.
Підставами для заявленого вказаного клопотання відповідач-2 визначав те, що укладений договір поруки № 280509-П від 28.05.2009 р. (зі змінами та доповненнями) між ПАТ "Банк Кредит Дніпро", ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ТОВ "ТД "Метизи", право вимоги за яким передано ТОВ "Енергомаш-Інвест" відповідно до договору про відступлення права вимоги № 250713/1 від 25.07.2013 р., базується на виконанні зобов'язань поручителя перед кредитором солідарно за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 030608-О від 03.06.2008 р., право вимоги за яким ТОВ "Енергомаш-Інвест" було передано ТОВ "Запорізький емальпосуд" за договором про відступлення права вимоги № 2/03-15 У від 12.03.2015 р., що підтверджується актом приймання-передачі документів № 1 від 12.03.2015 р. за вказаним договором.
Оскільки позивачем поданий позов про визнання недійсним договору поруки № 280509-П від 28.05.2009 р. (із змінами та доповненнями) між ПАТ "Банк Кредит Дніпро", ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ТОВ "ТД "Метизи", право вимоги за яким передано ТОВ "Енергомаш-Інвест" відповідно до договору про відступлення права вимоги № 250713/1 від 25.07.2013 р., ТОВ "Енергомаш-Інвест", в свою чергу, передало право вимоги ТОВ "Запорізький емальпосуд" за договором про відступлення права вимоги № 2/03-15 У від 12.03.2015 р., тому, на думку відповідача-2, ТОВ "Енергомаш-Інвест" є неналежним відповідачем у даній справі, даний спір суттєво зачіпає права та інтереси ТОВ "Запорізький емальпосуд", як сторони за договором.
Таким чином, відповідач-2 вважає за доцільне здійснення заміни неналежного відповідача - ТОВ "Енергомаш-Інвест" у даній справі належним відповідачем - ТОВ "Запорізький емальпосуд".
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача-2 про здійснення заміни неналежного відповідача-2 належним відповідачем - ТОВ "Запорізький емальпосуд", оскільки за договором про відступлення права вимоги № 2/03-15 У від 12.03.2015 р. до останнього перейшло право вимоги за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 030608-О від 03.06.2008 р., з огляду на наступне.
Як зазначено вище, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 р. залучено до участі у справі ТОВ "Запорізький емальпосуд" в якості відповідача-5.
Відповідно до абз. 5, 6, 8 п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.
В матеріалах справи містяться засвідчені належним чином копії договору відступлення права вимоги № 2/03-15 У від 12.03.2015 р., які надані відповідачем-2 та відповідачем-5 (т. 4, а.с. 41-44, 48-51).
Невідповідність зазначених копій оригіналу сторонами не оспорюється.
Крім того, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про витребування на підставі ст. 38 ГПК України доказів у слідчого УФР ГУ ДФС у Запорізькій області Гайдара А.В., а саме - копій усіх протоколів Наглядової ради, Правління, загальних зборів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", які були вилучені у ПАТ "Банк Кредит Дніпро" в рамках розслідування кримінальної справи № 32015080000000053, оскільки матеріали даної справи є достатніми для вирішення спору по суті.
З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню в частині вирішення спору щодо відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача-3, з прийняттям нового рішення про задоволення позову відносно відповідача-1, відповідача-3, відповідача-4 та залишенням решти оскаржуваного рішення без змін.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі відповідача-2, спростовуються наведеними в матеріалах справи доказами, тому судовою колегією відхиляються за необґрунтованістю та безпідставністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_7 підлягають розподілу між відповідачем-1, відповідачем-3, відповідачем-4.
Судові витрати за апеляційною скаргою ТОВ "Енергомаш-Інвест" покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 р. у справі № 908/602/16 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 р. у справі № 908/602/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 р. у справі № 908/602/16 скасувати частково.
Позовні вимоги задовольнити до відповідача-1, відповідача-3, відповідача-4.
Визнати недійсним договір поруки № 280509-П від 28.05.2009 р. із усіма змінами та доповненнями, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (м.Київ, код ЄДРПОУ 14352406), Публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод" (м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 00191247) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 30958370).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01601, м.Київ, вул.Мечникова, б. 3, код ЄДРПОУ 14352406) на користь ОСОБА_7 (50000, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) 459 грн. 33 коп. судового збору за позовом.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (69600 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, б. 20г, код ЄДРПОУ 00191247) на користь ОСОБА_7 (50000, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) 459 грн. 33 коп. судового збору за позовом.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (69600, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, б. 20г, код ЄДРОПУ 30958370) на користь ОСОБА_7 (50000, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) 459 грн. 33 коп. судового збору за позовом.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01601, м.Київ, вул.Мечникова, б. 3, код ЄДРПОУ 14352406) на користь ОСОБА_7 (50000, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 505 грн. 27 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (69600 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, б. 20г, код ЄДРПОУ 00191247) на користь ОСОБА_7 (50000, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 505 грн. 27 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (69600, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, б. 20г, код ЄДРОПУ 30958370) на користь ОСОБА_7 (50000, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 505 грн. 27 коп.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.В. Будко
Судді Т.Д. Геза
Н.М. Дучал