19.12.2016 Справа № 920/1083/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (м. Суми)
до - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Суми)
про стягнення 91147 грн. 01 коп.
Суддя О.Ю. Резніченко
Представники:
від позивача - Сафронов М.А., довіреність № 18-49/1638 від 28.12.2015,
від відповідача - не з'явився.
У засіданні брав участь секретар судового засідання - Т.Д. Бублик.
Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 27320 грн. боргу з орендної плати, 44000 грн. неустойки, 1982 грн. 17 коп. 3 % річних, 17844 грн. 84 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 01.03.2011 договору оренди № 8/106.
Представник позивача в судовому засіданні усно пояснив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав. Ухвала про порушення провадження у справі, направлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем, була повернута на адресу суду.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) згідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (№ 755-15, в редакції від 02.11.2016).
Безкоштовний пошук відомостей у ЄДР здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Такі відомості є загальнодоступними, відкритими та згідно із ст. 10 вищезазначеного Закону достовірними.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДР), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зробленим судом витягом з ЄДР було підтверджено місцезнаходження відповідача, яке зазначене позивачем - АДРЕСА_1, 40000.
Ухвала направлялась на адресу відповідача, зазначену позивачем та підтверджену вищезазначеним витягом з ЄДР, а тому відповідно до ст. 64 ГПК України, вважається, що вона вручена відповідачу належним чином.
Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав, то суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.03.2011 між сторонами було укладено договір оренди № 8/106 (надалі - Договір, а.с. 10-12).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 48,8 кв.м., що розташовані у Клубі юного техніка в м. Суми по вул. Холодногорська, 35 (надалі - об'єкт оренди).
Згідно до п. 2.1 Договору сторони 01.05.2011 підписали акт приймання-передачі вищезазначеного майна (а.с. 13).
В подальшому сторони укладали ряд додаткових угод, що змінювали договір в частині подовження строку до 31.12.2014 (а.с. 14-17).
Згідно до п. 4.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 31.12.2012) орендна плата складає 2000 грн. за кожний місяць оренди.
Відповідно до п. 4.1.3 Договору сторони погодили, що відповідач сплачує на банківський рахунок позивача плату за користування майном щомісячними платежами на підставі рахунку, що виставляється позивачем не пізніше 7 числа місяця, що йде за звітним.
В 2012 році у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 24700 грн.
01.11.2013 сторони склали та підписали акт звірки взаємних розрахунків, де самостійно визначили заборгованість в розмірі 15620 грн.
Станом на 01.01.2014 поточна заборгованість відповідача перед позивачем стновила 19620 грн., що підтверджується умовами додаткової угоди № 5 від 13.01.2014 до Договору, якою сторони підтвердили обсяг заборгованості та змінили строк виконання зобов'язання з оплати орендної плати на суму 19620 грн. - до 15.04.2014 (а.с. 18).
Протягом 2014 року відповідач сплатив позивачу 16300 грн. боргу та станом на 31.12.2014 заборгував 3320 грн.
Крім того, протягом січня-грудня 2014 відповідач користувався орендованим приміщенням, чим заборгував 24000 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією 30.10.2015, однак, оскільки відповідач борг не сплатив, а саме заборгував 27320 грн., то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона передає другій стороні за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності
Відповідно до п. 3 ст. 285 та ст. 286 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно до п. 6.1.5 Договору відповідач зобов'язаний вносити орендну плату за користування об'єктом оренди своєчасно і в повному обсязі.
Таким чином, непроведення оплати відповідачем за оренду майна у передбачені Договором строки, призвело до порушення відповідачем зобов'язання за Договором та вищевказаних норм законодавства.
Враховуючи, що заборгованість відповідача на суму 27320 грн. підтверджується матеріалми справи, відповідач ні аргументованих заперечень, ні доказів сплати боргу не подав, то вимога позивача про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1982 грн. 17 коп. (загальний період з 01.01.2014 по 30.10.2016) та 17844 грн. 84 коп. інфляційних втрат (загальний період з січня по вересень 2016 року), що вбачається з наданого позивачм розрахунку (а.с. 9).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1982 грн. 17 коп. (загальний період з 01.01.2014 по 30.10.2016) та 17844 грн. 84 коп. інфляційних втрат (загальний період з січня по вересень 2016 року) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, позивач зазначає, що після закінчення строку дії Договору (31.12.2014) відповідач не передав приміщення позивачу, відповідно до п. 2.8 Договору за актом приймання передачі.
За змістом ст. 629, ч. 3 ст. 653, ч. 2 ст. 795 ЦК України вимога про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди є правомірною (постанова Верховного Суду України від 20 листопада 2012 р. у справі № 3-54гс12).
Відповідно до ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Оскільки відповідач об'єкт оренди не повернув, орендна плата склала 22000 грн., то позивач нарахував відповідачу неустойку за період з січня 2015 по жовтень 2016 року (включно) в сумі 44000 грн. неустойки (подвійна сума).
Згідно зі статтею 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто положення частини шостої статті 232 ГК щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.
Оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини (ст. 785 ЦК України), встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, тому, враховуючи, що відповідач об'єкт оренди не повернув за актом приймання передачі, то вимога позивача про стягнення неустойки в розмірі 44000 грн. за період з січня 2015 по жовтень 2016 року (понад 6 місяців) є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вищезазначена правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 у справах №30/190 та №30/191 , яка підлягає обов'язковому врахуванні судом при мотивуванні рішення, відповідно до ст. 82 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40000, номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (вул. Горького, 58. м. Суми, 40004, код 05747991) 27320 грн. боргу, 44000 рн. неустойки, 1982 грн. 17 коп. 3% річних, 17844 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 1378 грн. судового збору.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22.12.2016.
Суддя О.Ю. Резніченко