36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.12.2016 Справа № 917/1667/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Ст.Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Кременчуцької філії, проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601
до Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради, вул. Карнаухова, 6, м. Кременчук, 39600
про стягнення 144 704,33 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники у судовому засіданні :
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10-73/2143 від 22.02.2016 р.;
від відповідача: не з'явилися.
20.12.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії про стягнення з Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради 144 704,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.10.2010 р. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1732, з яких : 31 435,83 грн. пеня, 8 276,87 грн. три проценти річних та 104 991,63 грн. інфляційні втрати.
Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
Останній надіслав суду клопотання вх. № 15729 від 19.12.2016 р. про відкладення розгляду даної справи з огляду на хворобу директора школи ОСОБА_2.
Суд відхиляє дане клопотання, оскільки :
- по-перше, відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК України, як з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України). Крім цього, неможливість забезпечення відповідачем представництва у судове засідання по даній справі жодним чином не перешкоджає виконанню вказаних вимог суду.
- по-друге, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору з урахуванням приписів ч. 3 даної статті, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
У матеріалах справи наявний лист відповідача від 26.10.2016р. №01-23/566 (арк.справи 69-70), у якому відповідач повідомляє про те, що не оримував ні пртензії, ні позовної заяви з додатками від позивача, у нього відсутні відомості щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору та за якими конкретно договорами заявлено позовну заяву. Відповідач просить суд залишити справу без руху. Суд ухвалою від 15.11.2016р. роз"яснив відповідачу, що ГПК України не містить інституту залишеня позовної заяви без руху; у матеріалах справи наявні належні докази направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками, а у разі її неотримання відповідач не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи у суді; недотримання досудового порядку врегулювання спору не перешкоджає заінтересованій особі звернутися до суду за захистом прав та законних інтересів.
Представник позивача на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.
Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2016 р. усно повідомив суд, що при оформленні позовної заяви було допущено описку в зазначенні загальної суми, яку просить стягнути з відповідача, а саме : замість правильної суми "144 704,33 грн." зазначено "125 590,67 грн." та просить її виправити .
Допущення позивачем вищезазначеної помилки спричинило невірне зазначення суми яка заявлена до стягнення в ухвалі суду від 20.10.2016 р. про порушення провадження у даній справі та в ухвалі суду від 15.11.2016 р. про відкладення розгляду у даній справі.
Суд задовольняє дане клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині цього рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,
встановив :
01.01.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі його структурного підрозділу Кременчуцької філії (теплопостачальна організація) та Кременчуцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради (споживач) було укладено договір № 1732 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір, а.с. 12-13).
При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :
- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, визначених цим договором та додатками до нього. Тарифи на послуги за теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 р. та діючого законодавства України (п. 1.1 та п. 1.2 Договору);
- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби згідно з Додатком № 1 "Перелік об'єктів споживача та характеристика об'єкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком № 2 "Обсяги теплового навантаження тепло споживання" (п. 2.1.2 Договору);
- порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору (п. 6.6 Договору);
- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 р.. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 7.10 Договору).
За даними позивача відповідно до п. 7.10 Договору, останній не розривався і на даний час є діючим.
До Договору сторонами було складено (підписано та скріплено ї печатками), зокрема, наступні додатки до Договору :
- Додаток № 1 "Перелік об'єктів" (копія наявна у матеріалах справи);
- Додаток № 2 "Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання" (копія наявна у матеріалах справи);
- Додаток № 3 "Тарифи на теплову енергію" (копія наявна у матеріалах справи);
- Додаток № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (а.с. 12), в якому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії вказаними у додатку № 2, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Розрахунки за використану теплову енергію здійснюються за тарифом, затвердженим в установленому законом порядку. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7-ми календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку);
- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Акта про обсяги спожитої (переданої) споживачу теплової енергії" (додаток № 4 до Договору), який оформлюється постачальником та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем вищезазначеного акту або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його отримання за умови його підписання трьома представниками постачальника (п. 5 Додатку);
- у випадку несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).
Теплопостачальною організацією за періоди з грудня 2012 р. по квітень 2013 р., з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р., з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. та з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення на загальну суму 1 906 592,65 грн..
Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві відповідні рахунки на оплату отриманої теплової енергії (копії наявні у матеріалах справи, а.с 38-58). Направлення (надання) вищезазначених рахунків відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями реєстрів про вручення споживачам теплової енергії кореспонденції (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 17-37).
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманої ним теплової енергії з порушенням строків, встановлених п. 6.6 Договору.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 144 704,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.01.2010 р. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1732, з яких : 31 435,83 грн. пеня, 8 276,87 грн. три проценти річних та 104 991,63 грн. інфляційні втрати.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо надання послуг з постачання теплової енергії. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриману теплову енергію з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем не спростована.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 104 991,63 грн. інфляційних втрат за період з 16.11.2013 р. по 15.06.2016 р. та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 8 276,87 грн. за період з 26.10.2013 р. по 19.05.2016 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію в гарячій воді за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3"). При цьому суд зазначає, що допущені позивачем помилки при визначенні заявленої до стягнення суми інфляційних втрат (в т.ч. : неправильне визначення моменту виникнення зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за деякі місяці та несвоєчасне врахування проведених відповідачем часткових оплат) не вплинули на заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат та 3% річних; судом зроблено власний перерахунок річних та інфляційних з усуненням вказаних недоліків у розрахунку позивача, і за розрахунками суду належні до сплати суми вищі, ніж ті, що заявлені позивачем. Проте суд не виходить за межі позовних вимог.)
Стосовно вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне:
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 Додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 31 438,83 грн. пені за період з 05.02.2016 р. по 19.05.2016 р. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманої теплової енергії по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, в т.ч. й за відсутності відповідного клопотання відповідача.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи повне (100%) виконання боржником зобов'язань за Договором, скрутне фінансове становище відповідача, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені на 50%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 15 717,92 грн. При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача15 717,92 грн. пені, 8 276,87 грн. трьох процентів річних та 104 991,63 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, у судовому засіданні 20.12.2016 р. представник позивача заявив суду усне клопотання про виправлення описки в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 20.10.2016 р. про порушення провадження у даній справі та в ухвалі суду від 15.11.2016 р. про відкладення розгляду у даній справі.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вищезазначена описка в ухвалі суду була спричинена допущенням ідентичної описки позивачем при складанні позовної заяви, проте всі суми по тексту позовної заяви та по текстам ухвал вказані правильно (31 435,83 грн пені+104991,63 грн інфляційних+8 276,87 грн річних =144 704,33 грн).
За приписами ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що виправлення описки не зачіпає суті ухвал, наявні підстави такі зміни внести.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33, 43, 49, 75, 82-85, 89 ГПК України, суд -
1. Виправити допущену описку в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 20.10.2016р. про порушення провадження у даній справі та в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 р. про відкладення розгляду у даній справі шляхом зазначення загальної суми позовних вимог, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача : "144 704,33 грн." замість помилково зазначеної суми "125 590,67 грн.".
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради (вул. Карнаухова, 6, м. Кременчук, 39600) ідентифікаційний код юридичної особи 24827827 на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Ст.Поділ, 5, м.Полтава, 36022) в особі Кременчуцької філії (вул. 60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, 39601), ідентифікаційний код юридичної особи 25717118 :
- на р/р 26035308700 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 331467 - 31 435,83 грн. пені, 8 276,87 грн. три проценти річних та 104 991,63 грн. інфляційних втрат;
- на р/р 26005054501124 в ПФ ПРУ КБ Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401 - 2 170,57 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 22.12.2016 р.
Суддя О.С.Мацко
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.