79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.12.2016р. Справа№ 914/2861/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З. при секретарі судового засідання Прокопів І.І. розглянув справу
за позовом: Фермерського господарства ОСОБА_1, с. Тартаків Сокальського району Львівської області
до відповідача: УДВС Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів
про стягнення 1 000 000,00 грн. моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій УДВС Головного управління юстиції у Львівській області.
В судове засідання з'явились:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Фермерського господарства ОСОБА_1 до відповідача: УДВС Головного управління юстиції у Львівській області про стягнення 1 000 000,00 грн. моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій УДВС Головного управління юстиції у Львівській області.
Ухвалою суду від 14.11.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.11.2016р.
Ухвалою суду від 30.11.2016р. розгляд справи відкладено на 14.12.2016р. з підстав, викладених в ухвалі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Однак на адресу суду позивачем надіслано клопотання № 884 від 23.11.2016 р. (вх.№47370/16) про розгляд справи за відсутності представника фермерського господарства та підтримання позовних вимог; клопотання № 885 від 23.11.2016 р. про припинення провадження у справі та лист-повідомлення № 886 від 23.11.2016 р. про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Також на адресу суду 01.12.2016р. від позивача надійшло клопотання №887 від 23.11.2016р. (вх.№48272/16) про направлення ряду документів згідно переліку, які представник позивача просить суд повернути після їх огляду в судовому засіданні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за відсутності відповідача, за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши клопотання позивача, яке викладене в позовній заяві, про винесення окремої ухвали щодо визначення підсудності, яке розцінюється судом як клопотання про винесення окремої ухвали щодо визначення підвідомчості, суд прийшов до висновку, що таке задоволенню не підлягає, оскільки господарсько-процесуальним законодавством не передбачено винесення таких ухвал. Натомість процесуальні дії суду щодо порушення провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду (що відбулося в даному випадку) свідчать про те, що спір підвідомчий господарському суду.
Суд, розглянувши клопотання позивача № 885 про припинення провадження у справі з тієї підстави, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, вважає, що таке задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як зазначено в Пленумі Вищого господарського суду України в п. 3.2. постанови №10 від 24.10.2011р., господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК.
Враховуючи те, що у позові заявлено лише вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної діями суб'єкта владних повноважень, така вимога не об'єднується з вимогою вирішити публічно-правовий спір, сторони спору за своїм суб'єктним складом відповідають статті 1 Господарського процесуального кодексу України, спір є підвідомчий господарському суду, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про припинення провадження у справі.
В судовому засіданні 14.12.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги Фермерське господарство ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 29.08.2012 року Постановою Львівського окружного адміністративного суду №2а-6888/12/1370 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження, винесену 19.07.2012 року державним виконавцем Мироненко Віктором Володимировичем ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області як незаконну та зобов'язано ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області здійснити всіх заходів для виконання виконавчого листа № 2а-2357/11/1370, виданого 08.12.2011 року Львівським окружним адміністративним судом.
02.01.2013р. на адресу ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області, на виконання зазначеної постанови, направлено оригінал виконавчого листа №2а-6888/12/1370, згідно якого зобов'язано ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області здійснити всіх заходів для виконання виконавчого листа № 2а-2357/11/1370, виданого 08.12.2011 року Львівським окружним адміністративним судом.
21.03.2013р. головний державний виконавець ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 37030953 про примусове виконання виконавчого листа №2а-6888/12/1370, відповідно до якої ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області не являється юридичною особою та не може бути боржником у виконавчому провадженні.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, 09.04.2013р. Фермерське господарство ОСОБА_1 звернулося до ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області з зверненням вих. № 172 в порядку статті 40 Конституції України, відповідно до якої просило:
- повідомити чи отримав та коли саме ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-6888/12/1370 згідно якої адміністративний позов задоволено частково, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.07.2012р., винесену державним виконавцем Мироненком Віктором Володимировичем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області як незаконну та зобов'язано ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області здійснити всіх заходів для виконання виконавчого листа у справі № 2а-2357/11/1370, виданого 29.08.2011 р. Львівським окружним адміністративним судом;
- направити нормативні документи, прийняті ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-6888/12/1370 та вимог статті 51 закону України про виконавче провадження на адресу ФГ ОСОБА_1 у встановлений законом строк.
Як вбачається із матеріалів справи, Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2013р. у справі № 913/3822/13-а визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.03.2013 року ВП № 37030953; зобов'язано управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області здійснити всі заходи для виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року по справі № 2а-6888/12/1370; зобов'язано управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області надати обґрунтовану відповідь фермерському господарству «ОСОБА_1В.» на звернення за вих. № 172 від 09.04.2013 року.
Зокрема у Постанові Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2013р. у справі № 913/3822/13-а зазначено, що Фермерське господарство “ОСОБА_1В.” звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області) з вимогами:
1. Визнати протиправним:
- невиконання ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області вимог ст. 40, 124 Конституції України, ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 51 Закону України “Про виконавче провадження” при виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370;
- бездіяльність ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області при виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370;
- невиконання ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області вимог ст. 40 Конституції України, Закону України “Про інформацію”, Закону України “Про доступ до публічної інформації” при розгляді звернення ФГ “ОСОБА_1В.” за вих. №172 від 09.04.2013 року та ненадання відповіді на дане звернення;
2. Зобов'язати ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області:
- дотримуватись вимог ст. 40, 124 Конституції України, ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 51 Закону України “Про виконавче провадження” при виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370 та здійснити всіх заходів передбачених ст. 51 ЗУ “Про виконавче провадження” для виконання зазначеної постанови;
- дотримуватись вимог ст. 40 Конституції України, Закону України “Про інформацію”, Закону України “Про доступ до публічної інформації” при розгляді звернення ФГ “ОСОБА_1В.” за вих. №172 від 09.04.2013 року та надати обґрунтовану відповідь ФГ “ОСОБА_1В.” на дане звернення;
3. Встановити, чи до повноважень ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області входить виконання вимог ст.ст. 40, 124 Конституції України, ст.14 Кодексу адміністративного судочинства, ст. 51 Закону України “Про виконавче провадження”, Закону України “Про інформацію”, Закону України “Про доступ до публічної інформації”, постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370 та надання обґрунтованої відповіді ФГ “ОСОБА_1В.” на звернення за вих. № 172 від 09.04.2013 року;
4. На підставі ч. 3 ст.2 КАС України вказати, чи ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області при здійсненні заходів для виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-6888/12/1370 та при розгляді звернення ФГ “ОСОБА_1В.” за вих. № 172 від 09.04.2013 року діяло: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, у даній постанові зазначено, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України “Про державну виконавчу службу” як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі. З огляду на викладене, ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області не є належним відповідачем у справі, що виключає можливість задоволення заявлених до нього позовних вимог. Враховуючи зазначене вище, судом залучено до участі у справі другого відповідача - УДВС ГУЮ у Львівській області.
На думку позивача, Львівський окружний адміністративний суд постановою від 08.07.2013р. встановив незаконність дій УДВС ГУЮ у Львівській області при виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. Тому позивач, враховуючи дану постанову та його звернення вих. № 172 від 09.04.2013 року, вважає, що в нього, на підставі норм 56 Конституції України виникло право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що невиконання посадовими особами УДВС ГУЮ у Львівській області при розгляді звернення вих. № 172 від 09.04.2013р. статтей 40, 124 Конституції України, статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» спричинило порушення його конституційних прав, гарантованих статтями 3, 8, 13, 19, 22, 40, 41, 42, 64, 68, 124 Конституції України, що спричинило страждання, які полягли у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживань. А тому, для відновлення порушених прав позивач просить суд стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ФГ Бурки ОСОБА_3 1000000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових осіб УДВС ГУЮ у Львівській області при розгляді звернення № 172 від 09.04.2013р.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення .
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За приписами ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (положення п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Так, ст. 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995р. №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
У пункті 5 вказаної вище постанови, Верховний Суд України відмітив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до положень статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, яка була чинна на момент винесення оскаржуваної постанови) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, 09.04.2013р. Фермерське господарство ОСОБА_1 звернулося до ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області з зверненням вих. № 172 в порядку статті 40 Конституції України, відповідно до якої просило:
- повідомити чи отримав та коли саме ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-6888/12/1370 згідно з якої адміністративний позов задоволено частково, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.07.2012р., винесену державним виконавцем Мироненком Віктором Володимировичем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області як незаконну та зобов'язано ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області здійснити всіх заходів для виконання виконавчого листа у справі № 2а-2357/11/1370, виданого 29.08.2011 р. Львівським окружним адміністративним судом;
- направити нормативні документи, прийняті ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-6888/12/1370 та вимог статті 51 закону України про виконавче провадження на адресу ФГ ОСОБА_1 у встановлений законом строк.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2013р. визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.03.2013 року ВП № 37030953; зобов'язано управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області здійснити всі заходи для виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року по справі № 2а-6888/12/1370; зобов'язано управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області надати обґрунтовану відповідь фермерському господарству «ОСОБА_1В.» на звернення за вих. № 172 від 09.04.2013 року.
На думку позивача, Львівський окружний адміністративний суд постановою від 08.07.2013р. встановив незаконність дій УДВС ГУЮ у Львівській області при виконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. Тому позивач, враховуючи дану постанову та його звернення вих. № 172 від 09.04.2013 року, вважає, що в нього, на підставі норм 56 Конституції України виникло право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Суд зазначає, що відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі наявності у діях правопорушника усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, а саме: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою та вини заподіювача шкоди. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГС України від 05.10.2015р. у справі №910/4290/15-г.
Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду доказів, які б свідчили про приниження честі, гідності, ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, внаслідок дій відповідача. Крім того, зі змісту позовної заяви, зокрема, частини обґрунтування спричинення моральної шкоди вбачається, що дана позовна вимога на думку суду, спрямована не на захист немайнових прав та інтересів позивача у справі - ФГ ОСОБА_1, а представника юридичної особи.
Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (протиправної поведінки зі сторони відповідача, наявності шкоди, причинного зв'язку між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу), суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, підстав для стягнення судового збору з позивача в дохід державного бюджету немає.
Керуючись статтями 3, 4, 41, 42, 43,44, 45,46,12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.12.2016 р.
Суддя Галамай О. З.