16 грудня 2016 року Справа № 915/1189/16
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661)
в особі Відокремленого підрозділу “Атомкомплект” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Жилянська, 108 літ. А, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 26251923)
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Завод “Екватор”, вул. Декабристів, 60, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 14308032)
про стягнення пені в розмірі 16 695, 00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 106/10 від 17.07.2015 року;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 02.11.2016 року.
Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атомкомплект” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Завод “Екватор” про стягнення пені в розмірі 16 695, 00 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.11.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 07.12.2016 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.11.2016 року відмовлено ВП “Атомкомплект” ДП “НАЕК “Енергоатом” у задоволенні клопотання № 19319/16 від 18.11.2016 року про проведення судового засідання по справі № 915/1189/16, призначеного на 07.12.2016 року в режимі відеоконференції.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.12.2016 року розгляд справи відкладено на 16.12.2016 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.12.2016 року проведення судового засідання по справі № 915/1189/16, призначеного на 16.12.2016 року, вирішено здійснювати в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 16.12.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (арк. 111-113), та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.
Між ВП “Атомкомплект” ДП “НАЕК “Енергоатом” (покупець) та ПАТ “Завод “Екватор” (постачальник) 10.04.2015 року було укладено договір поставки № 53-129-01-15-00478.
Зобов'язання щодо поставки продукції за договором виконані відповідачем повністю на суму 795 000, 00 грн. з ПДВ.
Проте, в зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо поставки товару у строк, передбачений умовами договору, позивачем відповідачу нараховано пеню, яка заявлена до стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.15, 16, 526, 530, 617, 629 ЦК України, ст.20, 193, 222, 230, 231 ГК України та умовами договору.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у заперечені та у відзиві на позов (арк. 59-60, 94-95). В обґрунтування заперечень зазначив наступне.
Посилаючись на приписи ч. 2, 3 ст. 226, ч. 4 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 538 ЦК України, ч. 1 ст. 614 ЦК України, відповідач зазначив, що ПАТ «Завод «Екватор» на адресу ВП «Атомкомплект» та ВП «Рівненська АЕС» (вантажоотримувача) було направлено лист № 34/2338-127 від 20.05.2015 року щодо узгодження строків поставки на 15.06.2015 року. Також у листі було зазначено прохання вважати даний лист невід'ємною частиною договору.
ВП «Рівненська АЕС» надала відповідь факсограмою № 041-29/2642ф від 05.06.2015 року про відсутність заперечень про перенесення термінів поставки. Отже, прострочка відсутня.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Між ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі директора ВП “Атомкомплект” ДП “НАЕК “Енергоатом” (покупець) та ПАТ “Завод “Екватор” (постачальник) було укладено договір поставки № 53-129-01-15-00478 від 10.04.2015 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити кондиціонери автономні власного виробництва (далі - Продукція) для ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію (п. 1.1 Договору) (арк. 40-45).
До договору між сторонами було укладено специфікацію № 1 на постачання кондиціонерів автономних для ВП РАЕС (арк. 46).
Відповідно до п. 10.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення терміну дії гарантії на продукцію.
Відповідно до п. 10.3 Договору закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час терміну дії цього договору, та виконання діючих зобов'язань.
Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не подано.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна та строк постачання зазначені в специфікації (далі - «Специфікація»), яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору сума договору становить 795 000, 00грн. (сімсот дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% -132 500,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 Договору покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 4.2 Договору оплата поставленої партії продукції за Специфікацією № 1 здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання акту приймання-передачі поставленої партії продукції.
Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки продукції зазначається в специфікації. Допускається дострокова поставка та поставка продукції партіями за погодженням з покупцем.
Відповідно до п. 5.4 Договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.
Відповідно до п. 5.11 Договору право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі, який підтверджує виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки продукції.
Відповідно до п. 6.3 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.
На виконання умов договору між ВП “Атомкомплект” ДП “НАЕК “Енергоатом” (покупець) та ПАТ “Завод “Екватор” (постачальник) було підписано Специфікацію № 1 на постачання кондиціонерів автономних для ВП РАЕС, якою сторони погодили поставку продукції - кондиціонер автономний КА60/6С-1загальною вартістю 795 000, 00 грн. з терміном поставки протягом 45 днів від дати підписання договору.
Умова постачання: DDP - склад Рівенського відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом» (арк. 46).
Отже, відповідач повинен був здійснити поставку продукції до 25.05.2015 року включно.
Судом встановлено, що 20.05.2015 року відповідач ПАТ “Завод “Екватор” направив на адреси ВП “Атомкомплект” ДП “НАЕК “Енергоатом” та ВП «Рівенська АЕС» ДП “НАЕК “Енергоатом” лист № 34/2338-127 щодо узгодження нового строку поставки, а саме: у зв'язку зі зривом строків поставки ряду комплектуючих іноземного виробництва, просив продовжити строк поставки до 15.06.2015 року та просив рахувати цей лист невід'ємною частиною договору поставки № 53-129-01-15-00478 від 10.04.2015 року (арк. 96).
Лист № 34/2338-127 від 20.05.2015 року отримано ВП “Атомкомплект” ДП “НАЕК “Енергоатом”, що підтверджується відповідним штампом на самому листі (арк. 115, 116).
05.06.2015 року ВП «Рівенська АЕС» ДП “НАЕК “Енергоатом” направив на адреси ВП “Атомкомплект” ДП “НАЕК “Енергоатом” та ПАТ “Завод “Екватор” факсограму № 041-29/2642ф, у якій повідомив, що ВП РАЕС не заперечує перенесення терміну поставки кондиціонерів автономних до 15.06.2015 року (арк. 97).
Факсограму № 041-29/2642ф від 05.06.2015 року отримано ВП “Атомкомплект” ДП “НАЕК “Енергоатом”, що підтверджується відповідним штампом на самій факсограмі (арк. 115, 117).
При цьому, судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 12.1 Договору специфікація, додаткові угоди та додатки до договору, є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладення їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками сторін.
Отже, внесення змін договору відбувається в письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками сторін.
В спірному випадку, сторонами не укладались додаткові угоди, додатки тощо, якими б сторони погодили продовження строку поставки товару. Будь-яких відповідей від позивача ВП «Атомкомплект» (покупець) щодо надання згоди на продовження строку поставки також не направлялось (відповідних рішень не приймалось). Надання згоди на продовження строку поставки товару вантажоодержувачем ВП «Рівненська АЕС» не свідчить про внесення змін до договору, оскільки остання не є стороною договору. Таким чином, факсограма ВП «Рівенська АЕС» ДП “НАЕК “Енергоатом” № 041-29/2642ор від 05.06.2015 року не може бути розцінена як надання згоди на зміну терміну поставки продукції, оскільки ВП «Рівенська АЕС» не є стороною договору поставки № 53-129-01-15-00478 від 10.04.2015 року.
Враховуючи відсутність доказів внесення змін до договору в частині строків поставки, сторони при виконанні господарського зобов'язання повинні були керуватись умовами договору та специфікації, відповідно до якої термін поставки товару - протягом 45 днів від дати підписання договору, тобто до 25.05.2015 року включно.
Судом встановлено, що відповідач ПАТ “Завод “Екватор” здійснив поставку продукції, на загальну суму 795 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3055 від 15.06.2015 року на суму 795 000, 00 грн. (арк. 47) та актом приймання-передачі ТМЦ № 041-29/95 від 16.06.2015 року (арк. 48-49).
Таким чином, відповідачем ПАТ “Завод “Екватор” порушено строки поставки товару, передбачені Специфікацією № 1 (п. 5.1 договору).
В подальшому між сторонами ВП “Атомкомплект” ДП “НАЕК “Енергоатом” та ПАТ “Завод “Екватор” тривало листування з приводу виконання умов договору щодо сплати штрафних санкцій (листи ВП “Атомкомплект” ДП “НАЕК “Енергоатом” № 6207/51 від 14.09.2015 року, № 4213/51 від 19.07.2016 року; листи ПАТ “Завод “Екватор” № 89/88 від 06.10.2015 року, № 89/62 від 15.08.2016 року (арк. 51-56).
Враховуючи недосягнення між сторонами згоди щодо врегулювання господарських відносин, посилаючись на порушення відповідачем ПАТ “Завод “Екватор” строків поставки товару, позивач ВП “Атомкомплект” ДП “НАЕК “Енергоатом” звернувся до суду із даним позовом про стягнення пені за неналежне виконання зобов'язання.
При вирішенні спору судом враховано наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідачем не подано суду будь-яких доказів, які б свідчили про порушення взятого на себе зобов'язання внаслідок випадку або непереборної сили. За таких обставин, відсутні правові підстави для тверджень про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 16 695, 00 грн. за період з 26.05.2015 року по 15.06.2015 року. Детальний розрахунок наявний в справі (арк. 5).
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що нарахування пені позивачем здійснено з урахуванням дня, в який відбулась поставка товару.
Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.
Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 року по справі № 3-204гс14.
Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок розміру пені без врахування дня, коли відбулась поставка товару, та встановлено, що розмір пені по поставці продукції згідно видаткової накладної № 3055 від 15.06.2015 року на суму 795 000, 00 грн., за період прострочки з 26.05.2015 року по 14.06.2015 року включно становить 15 900, 00 грн. (795 000, 00 грн. х 0,1 % х 20 = 15 900, 00 грн.)
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 15 900, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 795, 00 грн. слід відмовити.
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Завод “Екватор”, вул. Декабристів, 60, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 14308032) на користь позивача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Атомкомплект” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Жилянська, 108 літ. А, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 26251923) на п/р НОМЕР_1 в ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854, код ЄДРПОУ 26251923:
- 15 900, 00 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) - пені за порушення умов договору від 10.04.2015 року № 53-129-01-15-00478;
- 1 311, 86 грн. (одна тисяча триста одинадцять грн. 66 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в позові в частині стягнення:
- 795, 00 грн. (сімсот дев'яносто п'ять грн. 00 коп.) - пені за порушення умов договору від 10.04.2015 року № 53-129-01-15-00478.
Судовий збір в розмірі 66, 14 грн. (шістдесят шість грн. 14 коп.) покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено та підписано 19.12.2016 року
Суддя Е.М. Олейняш