12 грудня 2016 року Справа № 915/784/14
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс”, АДРЕСА_1, 54017 (код ЄДРПОУ 32719869)
до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Брокбізнесбанк”, проспект Перемоги, 41, м. Київ, 03057 (код ЄРПОУ 19357489)
в особі Миколаївського регіонального відділення ПАТ “Брокбізнесбанк”, вул. Нікольська, 25-а, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 26301207)
про визнання правочину дійсним та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 05.01.2016 року;
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 706/03 від 12.12.2016 року.
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” в особі Миколаївського регіонального відділення ПАТ “Брокбізнесбанк” про:
- визнання правочину з зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою № 216 від 09.04.2014 року ОСОБА_5 “Амальгама Люкс” - дійсним;
- зобов'язання ПАТ “Брокбізнесбанк” провести зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою № 216 від 09.04.2014 року, в сумі 211 328, 09 грн., яка наявна на відкритому розрахунковому рахунку № 26007059153001 в рахунок погашення заборгованості частини щомісячного платежу за квітень 2014 року за кредитним договором № 04-10/Ю від 30.07.2010 року.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.07.2014 року позов задоволено повністю (суддя Гриньова-Новицька Т. В.) (том 1, арк. 111-118).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року рішення господарського суду Миколаївської області від 14.07.2014 року по справі № 915/784/14 залишено без змін (том 1, арк. 206-212).
26.11.2014 року на виконання вищевказаного рішення та постанови господарським судом видано відповідні накази.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2015 року рішення господарського суду Миколаївської області від 14.07.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року у справі № 915/784/14 скасовано; справу № 915/784/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області (том 1, арк. 250-256).
Розпорядженням керівника апарату № 17 від 14.02.2015 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 915/784/14. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 915/784/14 є прийняття Вищим господарським судом України постанови від 28.01.2015 про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 14.07.2014 року та направлення справи на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області
Справу передано на розгляд судді Дубовій Т.М.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.02.2015 року прийнято справу № 915/784/14 до нового розгляду. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 04.03.2015 року (суддя Дубова Т.М.) (том 2, арк. 3).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.03.2015 року провадження у справі зупинено (суддя Дубова Т.М.).
Розпорядженням керівника апарату № 276 від 26.09.2016 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 915/784/14. Підставою повторного автоматизованого розподілу справи № 915/784/14 є неможливість здійснювати правосуддя головуючим суддею Дубовою Т.М. (підстава постанова Верховної Ради України від 22.09.2016 року «Про звільнення суддів»).
Справу передано на розгляд судді Олейняш Е. М.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.10.2016 року справу № 915/787/14 прийнято до провадження судді Олейняш Е.М. Поновлено провадження у справі № 915/784/14. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 25.10.2016 року.
В судовому засіданні 25.10.2016 року судом оголошувалась перерва до 16.11.2016 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.11.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07.12.2016 року.
В судовому засіданні 07.12.2016 року судом оголошувалась перерва до 12.12.2016 року.
В судовому засіданні 12.12.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях (том 1, арк. 99; том 2, арк. 105-106) та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне.
30.07.2010 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" (відповідач, банк) та ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" (позивач, позичальник) було укладено кредитний договір № 04-10/Ю.
З 2006 року між сторонами існують правовідносини за договором про відкриття та обслуговування банківських рахунків № 1711 від 09.03.2006 року з додатками.
09.04.2014 року позивач зареєстрував у Миколаївському регіональному відділенні відповідача та надіслав зі зворотнім повідомленням про вручення з описом вкладення уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Брокбізнесбанк" ОСОБА_6 заяву № 216 від 09.04.2014 року про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог аргументовано тим, що станом на 09.04.2014 року між ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" та АТ "Брокбізнесбанк" наявні зустрічні однорідні вимоги зі сплати грошових коштів, строк оплати яких настав.
Проте, в порушення вимог законодавства відповідачем не проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.
Позивач зазначив, що кошти, розміщені позивачем на відкритому відповідачем поточному рахунку на підставі договору банківських рахунків, є власністю позивача, якими останній розпоряджається на власний розсуд.
Обмеження виплат банком під час провадження тимчасової адміністрації не поширюється на виконання зобов'язань банком за договором банківського рахунку.
Відповідачем не подано жодного доказу наявності черги, чи встановлення порядку, а також не подано жодних доказів порушення цієї черги та порядку позивачем при поданні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
АТ "Брокбізнесбанк" не звертався до суду в порядку ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України про визнання недійсним правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 4, 11, 15, 16, 202, 203, 317, 319, 601, 1066, 1074 ЦК України, ст. 2, 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 5, 6 ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позов (том 1, арк. 70-72), письмових поясненнях (том 2, арк. 9-11; том 2, арк. 116-121; том 2, арк. 136-141), в яких просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень зазначено наступне:
- визнання правочину з зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою № 216 від 09.04.2014 року, тобто в період дії тимчасової адміністрації, призведе до порушення черговості та порядку погашення вимог кредиторів, який встановлений ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Так, вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги;
- позивач під час тимчасової адміністрації може отримати кошти за договорами банківського рахунку вкладників, які здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. При цьому, Закон чітко встановлює, що застосування зустрічних однорідних вимог не здійснюється;
- зарахування зустрічних однорідних вимог не сприяє реальному поповненню ліквідаційної маси і порушує черговість задоволення вимог кредиторів банку.
Заперечення обґрунтовані приписами ч. 1 ст. 203, ч. 5 ст. 602 ЦК України, п. 5, 6 ч. 1 ст. 36, 46, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
30.07.2010 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" (відповідач, банк) та ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" (позивач, позичальник) було укладено кредитний договір № 04-10/Ю (надалі - кредитний договір), предметом якого є відкриття банком позичальнику поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 2 500 000 грн., терміном користування до 29.07.2012 та процентною ставкою 28 % річних (п. 1.1, п. 1.1.1-п. 1.1.3 договору) (том 1, арк. 11-13).
Виконання зобов'язань позивача перед відповідачем за кредитним договором забезпечено іпотекою, про що сторони уклали договір № 1666/3 від 30.07.2010 року (том 1, арк. 15-18).
30.07.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 від 30.07.2010 року до кредитного договору, за умовами якої відповідач надав позивачу кредитні кошти на рахунок відновлювальної кредитної лінії у розмірі 2 500 000 грн. (том 1, арк. 14).
16.02.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою сторони дійшли згоди на зміну процентної ставки за користування кредитом на 25 % річних, про що було внесено зміни і до договору іпотеки (том 1, арк. 19-20).
21.10.2011 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до кредитного договору, якою збільшили розмір кредитної лінії до 3 700 000 грн., встановили термін користування кредитом до 20.10.2014 року, змінили процентну ставку за користування кредитом - 21 % річних. Зазначеною додатковою угодою в якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань також було надано у заставу рухоме майно та встановлено графік сплати платежів за кредитом. Того ж дня сторони уклали договір застави рухомого майна та внесли відповідні зміни до іпотечного договору (том 1, арк. 21-24).
Додатковою угодою № 4 від 24.10.2011 року до кредитного договору сторони погодили видачу відповідачем кредитних коштів на рахунок відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1 200 000 грн. (том 1, арк. 25).
18.05.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 5 до Кредитного договору, якою сторони встановили графік повернення кредиту та визначили, що починаючи з листопада 2013 року по жовтень 2014 року позивач повинен сплачувати 283 300 грн. щомісяця (том 1, арк. 26).
Станом на 01.01.2014 року ОСОБА_5 «Амальгама Люкс» мало поточну заборгованість в розмірі 2 833 400, 00 грн. Прострочена заборгованість за кредитом, нарахованим відсоткам, зобов'язанням по гарантіям та порукам відсутня (довідка ПАТ «Брокбізнесбанк» вих. № 13/051-02 від 10.01.2014 року (том 1, арк. 27).
Судом також встановлено, що з 2006 року між сторонами існують правовідносини за договором про відкриття та обслуговування банківських рахунків № 1711 від 09.03.2006 року з додатками (далі - договір банківського рахунку), відповідно до якого відповідачем було відкрито позивачу особовий розрахунковий рахунок № 26009321000236 в національній валюті, який у подальшому змінено на розрахунковий рахунок №26007059153001 (том 1, арк. 32-46).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1066 ЦК за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1074 ЦК встановлено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Судом також встановлено наступне.
В січні 2014 року платіжним дорученням № 4156 від 08.01.2014 року позивач сплатив 55 988, 04 грн. в рахунок погашення нарахованих відсотків за кредитним договором та платіжним дорученням № 4200 від 15.01.2014 року здійснив сплату щомісячного чергового платежу за кредитним договором в розмірі 283 300 грн. Оплату проведено з поточного рахунку ОСОБА_5 «Амальгама Люкс» 26007059153001 (том 1, арк. 28-29).
В лютому 2014 року платіжним дорученням № 4347 від 05.02.2014 року позивач сплатив 46 297, 35 грн. в рахунок погашення нарахованих відсотків за кредитним договором та платіжним дорученням № 4319 від 03.02.2014 року здійснив сплату щомісячного чергового платежу за кредитним договором в розмірі 283 300 грн. Оплату проведено з поточного рахунку ОСОБА_5 «Амальгама Люкс» 26007059153001 (том 1, арк. 30-31).
Станом на 25.03.2014 року на особовому рахунку позивача були наявні грошові кошти в сумі 188 156, 24 грн., що підтверджено випискою банку (том 1, арк. 47).
В березні 2014 позивач, приймаючи до уваги п. 3.1.4 Кредитного договору, надав відповідачу до виконання платіжне доручення №4378 від 25.03.2014 про сплату нарахованих відсотків в сумі 37 006, 20 грн. та платіжне доручення № 4379 від 25.03.2014 року про сплату частини щомісячного платежу за кредитним договором в сумі 150 595, 86 грн. (том 1, арк. 48-49).
Однак, 25.03.2014 року відповідач повернув вищевказані платіжні доручення № 4378 та № 4379 від 25.03.2014 року без виконання з пояснювальним написом на зворотному боці про залишення платіжних доручень без виконання в зв'язку з введенням Тимчасової адміністрації та віднесенням відповідача до категорії неплатоспроможних відповідно до постанови правління НБУ № 107 від 28.02.2014 року (том 1, арк. 48-49).
Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся до відповідача з листом №175 від 25.03.2014 року, в якому поставив питання про проведення договірного списання з розрахункового рахунку №26007059153001 сум згідно доданих платіжних доручень в рахунок погашення щомісячного платежу та відсотків за кредитним договором відповідно до п. 3.1.4 цього договору (том 1, арк. 50).
Станом на 26.03.2014 року на особовому рахунку позивача були наявні грошові кошти в сумі 198 245, 69 грн., що підтверджено випискою банку (том 1, арк. 51).
Оскільки відповіді на лист позивача №175 від 25.03.2014 року відповідач не надав, 28.03.2014 року позивач платіжним дорученням № 469 від 28.03.2014 року здійснив сплату з іншого банку ПАТ «ПУМБ» грошових коштів в сумі 122 060, 51 грн. в рахунок часткового погашення кредиту та платіжним дорученням № 570 від 08.04.2014 року здійснив сплату також з іншого банку ПАТ «ПУМБ» грошових коштів в сумі 198 245, 69 грн. в рахунок часткового погашення кредиту, виходячи з наступного розрахунку: 283 300 грн. (сума щомісячного платежу) + 37 006, 20 грн. (сума нарахованих відсотків, що підлягають сплаті в березні 2014 року) = 122 060, 51 грн. (сума часткового погашення за п/п № 469 від 28.03.2014 року) + 198 245, 69 грн. (сума часткового погашення за п/п № 570 від 08.04.2014 року) (том 1, арк. 51-53).
Станом на 31.03.2014 року на особовому рахунку позивача були наявні грошові кошти в сумі 211 328, 09 грн., що підтверджено випискою банку (том 1, арк. 54).
09.04.2014 року позивач зареєстрував у Миколаївському регіональному відділенні відповідача та надіслав зі зворотнім повідомленням про вручення з описом вкладення уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Брокбізнесбанк" ОСОБА_6 заяву №216 від 09.04.2014 року про зарахування зустрічних однорідних вимог (том 1, арк. 55-57).
Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог аргументовано таким: станом на 09.04.2014 року між ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" та АТ "Брокбізнесбанк" наявні зустрічні однорідні вимоги зі сплати грошових коштів, а саме:
- відповідно до договору про відкриття та обслуговування банківських рахунків МФ АТ "Брокбізнесбанк" № 1711 від 09.03.2006 року ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" є кредитором АТ "Брокбізнесбанк" в сумі 211 328, 09 грн., яка наявна на відкритому розрахунковому рахунку № 26007059153001;
- відповідно до кредитного договору №04-10/Ю від 30.07.2010 АТ "Брокбізнесбанк" є кредитором ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" на загальну суму 1 785 254, 31 грн., з яких строк сплати грошових коштів в сумі 283 300 грн. встановлений з 01.04.2014 року до 30.04.2014 року.
Заява мотивована приписами ст. 203, 601 ЦК України, п. 4 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В подальшому, позивач, вважаючи виконаним проведення часткового погашення заборгованості за березень 2014 року по кредитному договору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 211 328, 09 грн., провів ще два платежі, а саме: в квітні 2014 року платіжним дорученням № 571 від 08.04.2014 року сплатив проценти у сумі 415 38, 23 грн. та платіжним дорученням № 788 від 30.04.2014 року - частину щомісячного платежу в сумі 71 068, 22 грн. (том 1, арк. 58-59).
05.05.2014 року позивач звернувся до відповідача з запитом № 256 від 05.05.2014 року про надання інформації про заборгованість позивача за кредитним договором (том 1, арк. 60).
06.05.2014 року відповідач надав довідку № 463/051-02 від 06.05.2014 року, в якій зазначив, що поточна заборгованість за кредитом складає 1 700 200 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 212 231, 78 грн., поточна заборгованість за відсотками - 33 892, 97 грн., тобто заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач не визнав, відповідних зарахувань не провів, у зв'язку з чим повідомив позивача про прострочену заборгованість за кредитом в сумі 212 231, 78 грн. (том 1, арк. 61).
Незважаючи на те, що відповідач не визнав заяву позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, останній продовжує належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, про що свідчать платіжні доручення №1017 та №1018 від 29.05.2014 про сплату щомісячного платежу за кредитом (том 1, арк. 62-63).
Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" до господарського суду із даним позовом.
При вирішенні спору судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України (в редакції від 28.03.2014 року) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Таким чином, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є правочином.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України (в редакції від 28.03.2014 року) не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 09.06.2013 року) цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. ст. 601, 602 Цивільного кодексу України повинно здійснюватись із врахуванням норм спеціального Закону, а саме Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 2 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 09.06.2013 року) передбачено, що у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
- тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
- ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Постановою Національного банку України № 107 від 28.02.2014 року ОСОБА_7 акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 9 від 28.02.2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Брокбізнесбанк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації, яка запроваджена строком на три місяці з 03.03.2014 року по 02.06.2014 року (том 1, арк. 83-84).
Відповідно до ч. 2 ст. 76 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 34 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 09.06.2013 року) Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
10.06.2014 року Національним банком України прийнято постанову № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"".
Відповідно до частин 5, 6 ст. 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.06.2013 року) уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.06.2013 року) з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.06.2013 року) вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.06.2013 року) Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.06.2013 року) уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.06.2013 року) уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.
Після затвердження переліку вимог кредиторів банку їх задоволення здійснюється у порядку черговості, визначеному ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.06.2013 року).
Так, ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.06.2013 року) передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог між кредитором і боржником у період здійснення ліквідаційної процедури банку дійсно не може бути проведено, оскільки це суперечить порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та знаходиться поза межами ліквідаційної процедури.
Проте, в спірному випадку позивач звернувся до банку із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог 09.04.2014 року, тобто під час дії тимчасової адміністрації. Приписами ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.06.2013 року) під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.06.2013 року) обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо:
1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом;
2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його операційної діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті;
3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку.
Зобов'язання банку, передбачені пунктами 2 і 3 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.
Таким чином, приписами п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції від 09.06.2013 року) передбачено заборону зарахування зустрічних однорідних вимог за однієї умови - якщо це може порушувати порядок погашення вимог кредиторів.
Судом встановлено, що 16.10.2014 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» було затверджено Перелік (реєстр) вимог кредиторів банку (том 2, арк. 12).
Відповідно до Витягу із Переліку (реєстру) вимог кредиторів банку, акцептованих уповноваженою особою Фонду № 226/14 від 16.10.2014 року позивач ОСОБА_5 «Амальгама-Люкс» є кредитором банку на суму 216 817, 97 грн. на підставі заяви про визнання кредиторських вимог, дата внесення вимог до реєстру - 19.06.2014 року. Черговість задоволення вимог - 7 черга.
Таким чином, станом на дату звернення позивача до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.04.2014 року затвердженого реєстру кредиторів банку не існувало, тобто відсутні підстави стверджувати, що зарахування зустрічних однорідних вимог могло призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів банку.
Відповідно до договору про відкриття та обслуговування банківських рахунків № 1711 від 09.03.2006 року ОСОБА_5 «Амальгама-Люкс» є кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк» в сумі 211 328, 09 грн., яка наявна на відкритому розрахунковому рахунку № 26007059153001.
Позивачем заявлено вимогу про визнання припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання ОСОБА_5 «Амальгама-Люкс» перед ПАТ «Брокбізнесбанк» з повернення частини кредиту в розмірі 211 328, 09 грн. за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем. Отже, у даному випадку йдеться про переміщення коштів у межах одного (даного) банку у виконання зобов'язань позивача перед відповідачем як позичальника за кредитним договором.
Тобто, у будь-якому випадку виведення коштів з банку не відбувається.
Таким чином, у даному випадку не порушуються права та законі інтереси як банку та позивача, так і інших вкладників та кредиторів банку, оскільки таке зарахування коштів не впливає на порядок черговості погашення вимог кредиторів банку. Більше того, кредитори можуть розраховувати на повернення власних коштів з банку за рахунок коштів, що надійдуть з поточного рахунку позивача на інший рахунок у ПАТ «Брокбізнесбанк» як погашення кредиту.
Сторонами не надано жодних прямих доказів на підтвердження того, що зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою позивача № 216 від 09.04.2014 року призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів відповідача.
При цьому, у випадку наявності в Законі спеціальної норми, яка регулює відповідні правовідносини (в спірному випадку п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») до таких правовідносин повинні застосовуватись саме положення спеціальної норми. Суд дійшов висновку, що застосування відповідачем до спірних правовідносин, які виникли з зарахування зустрічних однорідних вимог, одночасно двох норм закону, а саме п. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є неправильним.
Судом також встановлено, що умовами кредитного договору передбачено право банку на договірне списання з усіх рахунків позивача грошових коштів. Так, відповідно до п. 3.1.4 кредитного договору відповідач має право на договірне списання з усіх рахунків позивача в національній та іноземній валюті, відкритих у відповідача, заборгованості по нарахованим процентам, комісіям, основній сумі кредиту при настанні термінів виконання позивачем зобов'язань в розмірах, визначеним Кредитним договором, а також неустойок передбачених кредитним договором.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ( в редакції від 11.08.2013 року) платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо).
Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.
У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.
Ініціювання переказу при договірному списанні у платіжній системі визначається правилами відповідної платіжної системи, погодженими з Національним банком України.
Таким чином, відповідач мав право та фактично міг реалізувати заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом договірного списання грошових коштів з банківського рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
При цьому, здійснення під час тимчасової адміністрації договірного списання грошових коштів банком підтверджується іншою операцією - списання 13.05.2014 року грошових коштів в розмірі 50 грн. за надання довідки з рахунку ОСОБА_5 «Амальгама-Люкс» №26007059153001, що підтверджується банківською випискою (том 2, арк. 135). Договірне списання здійснено відповідно до п. 2.2.7 договору банківського рахунку та п. 6.7 договору банківського рахунку в редакції додаткової угоди від 04.01.2013 року (том 1, арк. 33, 44)
Враховуючи вищевикладене, чинним на момент подання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог законодавством України, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено у процедурі введення тимчасової адміністрації банку ні припинення укладених останнім договорів, ні зупинення ним виконання умов за договорами кредитування, в тому числі в частині договірного списання з банківських рахунків клієнтів їх заборгованості.
Із суті Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України «Про банки і банківську діяльність» випливає, що у процедурі введення тимчасової адміністрації та ліквідації банківським установам належить виконувати господарські зобов'язання, якщо це буде сприяти збереженню або збільшенню ліквідної маси.
У відповідності до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк відповідає за своїми зобов'язаннями перед вкладниками і клієнтами своїми активами, в тому числі належними йому грошовими коштами на поточному рахунку (ст.58 Закону).
Введення тимчасової адміністрації банку не є підставою для невиконання ним умов укладеного з ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" договору кредитування, зокрема пп. 3.1.4 цього договору щодо списання з усіх рахунків позичальника, відкритих у банку, заборгованості по нарахованих процентах, основній сумі кредиту при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань у розмірах, визначених цим договором, а також зарахування їх на відповідний рахунок Банку.
Введення тимчасової адміністрації Банку не є підставою і для невиконання ним вимог ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" про списання коштів з його розрахункового рахунку у банку на користь останнього та заяв ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" про зарахування зустрічних однорідних вимог за рахунок таких коштів.
В спірних правовідносинах за договором кредитування ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" є боржником, а банк - кредитором.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" також передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом (п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону).
Зарахування банком грошових коштів, які обліковувалися на розрахунковому рахунку ОСОБА_5 "Амальгама Люкс", за заявою останнього про зарахування зустрічних однорідних вимог, на погашення чергових платежів з повернення кредитних коштів і нарахованих сум відсотків за користування кредитом не могло призвести до порушення вимог кредиторів банку в розумінні викладеного вище п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону, тому що гроші з рахунку ОСОБА_5 "Амальгама Люкс" у банку переходили б на розрахунковий рахунок банку, і, таким чином, збільшувалася б вартість активів банку, при тому, що ліквідаційна маса в розумінні ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не зменшувалася б.
Отже, банк на підставі договору та у відповідності до наведеного законодавства України мав повноваження здійснити списання грошових коштів, які обліковувалися на поточному рахунку відповідача в банку, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором для збільшення вартості своїх активів.
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Визнати правочин з зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою № 216 від 09.04.2014 року ОСОБА_5 “Амальгама Люкс” (код ЄДРПОУ 32719869) - дійсним.
Зобов'язати відповідача ОСОБА_7 акціонерне товариство “Брокбізнесбанк”, проспект Перемоги, 41, м. Київ, 03057 (код ЄРПОУ 19357489) провести зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлене заявою № 216 від 09.04.2014 року, в сумі 211 328, 09 грн., яка наявна на відкритому розрахунковому рахунку № 26007059153001 в рахунок погашення заборгованості частини щомісячного платежу за квітень 2014 року за кредитним договором № 04-10/Ю від 30.07.2010 року.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Брокбізнесбанк”, проспект Перемоги, 41, м. Київ, 03057 (код ЄРПОУ 19357489) на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс”, АДРЕСА_1, 54017 (код ЄДРПОУ 32719869):
- 5 446, 56 грн. (п'ять тисяч чотириста сорок шість грн. 56 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено та підписано 19.12.2016 року
Суддя Е.М. Олейняш