12 грудня 2016 року Справа № 915/1953/15
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1, за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: ОСОБА_2Г . - дов. №55 від 10.11.2016,
представника відповідача: ОСОБА_3 - дов. №207 від 23.02.2016;
представника ІІІ особи; не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання “Каскад”
(56100, Миколаївська область, м.Баштанка, вул. Баштанської Республіки, 54)
ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю “КОРУМ СОРС”
(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15)
про: стягнення штрафу в сумі 1049172,90 грн. за Договором підряду №КС-КЗГО/138-14Пд від 29.08.2014.
Згідно заяви позивача №015-3333 від 08.12.2016: стягнення неустойки у сумі 774389,46 грн. за Договором підряду №КС-КЗГО/138-14Пд від 29.08.2014, -
23.11.2015 Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання "Каскад" штрафу на суму 1049172,90 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.04.2016 позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 387194,73 грн., в іншій частині позову відмовлено. За результатом апеляційного перегляду, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 рішення суду першої інстанції змінено; позовні вимоги задоволено частково, стягнуто на користь позивача 137391,65 грн. штрафних санкцій, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 911781,25 грн. відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 915/1953/15. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Під час нового розгляду справи позивачем було подано суду заяву про уточнення вимог №015-3333 від 08.12.2016, якою він фактично зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача неустойку у сумі 774389,46 грн.
Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №015-3333 від 08.12.2016.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що передбачені Договором №КС-КЗГО/138-14Пд від 29.08.2014 роботи не були виконані підрядником у строк встановлений п.3.5 Договору, тобто підрядником порушені умови договору. Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за порушення строків початку та закінчення виконання робіт, а також строків передбачених п.п.3.5, 6.2, 6.3, 6.4, 6.6 Договору, за порушення інших строків, встановлених Договором, підрядник виплачує замовнику штраф у розмірі 1% від загальної вартості робіт за договором, за кожен день прострочення. Згідно п. 6.4.1 Договору роботи вважаються прийняти з моменту підписання замовником наданого остаточного акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та затрат. Оскільки останній акт виконаних робіт був підписаний 02.01.2015, то прострочення виконання робіт становить 31 день за період з 03.12.2014 по 02.01.2015 (з врахуванням календарного графіку виконання робіт (додаток № 3 до договору), а отже загальний розмір нарахованого, згідно п.8.2 Договору штрафу складає 774389,46 грн., з розрахунку: 2 498 030,47 х 1% х 31 дні.
Позивач також зазначає, що відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. З наведеного вбачається, що розмір штрафу жодним нормативно-правовим актом не обмежений, у зв'язку з чим 1% є такою умовою, про яку домовились сторони.
Отже, беручи до уваги норми ЦК України та ГК України щодо принципу свободи договору, у тому числі, встановлення сторонами договору окремого виду санкцій за неналежне виконання зобов'язань та нарахування штрафу за кожен день прострочення виконання зобов'язань, зважаючи на встановлений законом принцип розумності та справедливості, в даному випадку має значення відповідність закону та можливість застосування саме обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконання зобов'язання. Таким чином, пункт 8.2 Договору та нарахуваний відповідно до цього пункту штраф у розмірі 1% за кожний день прострочки виконання договору, не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях (т.1 а.с.89-91, 207-212; т.2 а.с.180-183) проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне:
- згідно п.3.5 Договору він був зобов'язаний виконати роботи протягом 60 робочих днів з моменту підписання договору. Кінцевою датою виконання робіт в строк є 22.12.2014. Пунктом 1.1 Договору передбачено, що підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи в строк, передбачений календарним графіком, а саме до 02.12.2014, у зв'язку з чим, загальна кількість прострочених днів становить 31 день за період з 03.12.2014 по 02.01.2014.
- відповідач наполягає на відсутності його вини у простроченні виконання зобов'язання. Оскільки природа робіт, які були заплановані договором підряду передбачала їх виконання на висоті у відкритих місцях, то відповідно до п.1.16 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №62 від 27.03.2007, не дозволяється виконувати роботи на висоті у відкритих місцях при швидкості вітру 10 м/с і більше, при ожеледиці, грозі або тумані, який затрудняє видимість в межах фронту робіт, а також у нічний час при недостатній освітленості та якщо температура повітря вище +35 градусів або нижче - 20 градусів по Цельсію. Згідно довідки Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології Авіаметеостанції м.Кривий ріг №10-02-346 від 16.11.2015, довідки Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології №01.01-220 від 01.03.2016 та Експертного висновку №120-0288 від 16.03.2016 Торгово-промислової палати Миколаївської області, у період з 04.09.2014 по 02.01.2015 у м.Кривий ріг мали місце несприятливі погодні умови, а тому, з огляду на безпеку робіт, виконати роботи в зазначений період було неможливо. В подальшому, відповідачем були вчинені всі залежні від нього заходи для мінімізації наслідків порушення строків виконання робіт. Так, згідно підсумкових відомостей ресурсів, які є невід'ємною частиною кожного акту виконаних робіт, наказів на відрядження та табелів обліку робочого часу, витрати труда робітників-будівельників значно більші, ніж було передбачено Договором підряду, оскільки замість 34 працівників фактично працювали 57. Вказані обставини, в силу приписів ст.218 Господарського кодексу України є підставою для звільнення відповідача від господарсько-правової відповідальності.
- позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі 1% від загальної вартості робіт за договором за кожен день прострочення, в той час, як штраф являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання, а не за кожен день прострочення. Якщо ж позивачем стягується пеня, то її розмір має бути обмежений подвійною ставкою НБУ.
- позивачем не надано доказів понесення будь-яких збитків внаслідок затримки виконання робіт. При цьому, нарахований штраф є джерелом невиправданого додаткового прибутку з метою невиконання грошового зобов'язання перед відповідачем за виконані по Договору підряду будівельно-монтажні роботи. Тобто, замовник в такий спосіб намагається уникнути від відповідальності та зменшити суму своєї заборгованості перед підрядником.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.
ІІІ особа - ТОВ “КОРУМ СОРС” в судове засідання двічі не з'явилась, про причини неявки не повідомила, пояснень по суті позовних вимог не надало. Про час та місце розгляду справи ІІІ особа повідомлялась належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.
У судовому засіданні 12.12.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
29.08.2014 між ПАТ "Криворізький завод гірничого обладнання", від імені та за рахунок якого діяло ТОВ "Корум Сорс" на підставі договору комерційного представництва №9/2013-У від 24.12.2012 та ТОВ ВО "Каскад" було укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №КС-КЗГО/138-14Пд (надалі - Договір підряду).
Відповідно до п.1.1 Договору підряду в порядку та на умовах, передбачених цим договором, замовник (позивач у справ) доручив, а підрядник (відповідач у справі) прийняв на себе зобов'язання на свій ризик, своїми силами і засобами, з використанням власних матеріалів та/або матеріалів позивача, виконати роботи на об'єкті позивача, відповідно до кошторисної документації (Додаток №1 до Договору підряду) і технічного завдання (Додаток №2 до Договору підряду), які є невід'ємними частинами цього договору і у терміни, передбачені календарним графіком виконання робіт (Додаток №3 до Договору підряду). Позивач зобов'язувався прийняти та оплатити виконані відповідачем роботи, у порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п.п.2.1, 2.5 Договору підряду вартість робіт по договору визначається договірною ціною, складеною на підставі кошторисної документації та становить 2323999,99 грн. Загальна вартість робіт може бути зменшена, виходячи з фактичного об'єму виконаних робіт. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача.
Пунктом 3.5 Договору підряду встановлено, що ТОВ ВО "Каскад" зобов'язано виконати роботи протягом 60 робочих днів з моменту підписання цього договору.
Пунктом 6.4.1 Договору підряду сторони обумовили, що роботи вважаються прийнятими з моменту підписання позивачем наданого остаточного акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та затрат.
Згідно з п.8.2 Договору підряду за порушення строків початку і закінчення виконання робіт, а також строків, передбачених п.п.3.5, 6.2, 6.3, 6.4, 6.6 Договору, за порушення інших термінів, встановлених цим договором, відповідач зобов'язався сплатити позивачеві штраф у розмірі 1% від загальної вартості робіт за цим договору, за кожен день прострочення до моменту належного виконання.
Відповідно до п.11.1 Договору підряду, він вступив в силу в день його підписання обома сторонами та діяв до 31.12.2014, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Сторонами також підписані передбачені договором додатки, а саме: Додаток №1 - договірна ціна і кошторисна документація; Додаток №2 - технічне завдання, Додаток №3 - календарний графік виконаних робіт; Додаток №4 - перелік видів порушень і матеріальної відповідальності відповідача є його невід'ємними частинами.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2014 позивач направив відповідачу лист №53, яким повідомив, що станом на 19.11.2014 не виконаний певний перелік робіт, та попереджено, що за порушення строків початку та закінчення робіт, згідно з п.п.8.2, 8.4 Договору підряду, йому будуть нараховані штрафні санкції.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що на виконання умов Договору підряду відповідачем були виконані роботи на загальну суму 2498030,47 грн., про що сторонами складено та підписано без зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 від 29.12.2014, №№ 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 від 02.01.15.
Проте, позивач зазначає, що відповідач порушив строки, передбачені п.3.5 Договору підряду, оскільки останній акт приймання виконаних будівельних робіт підписаний сторонами 02.01.2015, тобто прострочення виконання робіт становить 31 день (за період з 03.12.2014 по 02.01.2015), тому позивач нарахував відповідачеві 1% штрафу за кожен день прострочення, що становить 774389,46 грн.
Скасовуючи рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі №915/1953/15, Вищий господарський суд України у постанові від 18.10.2016 зазначив, що судами не було досліджено, яка саме форма господарсько-правової відповідальності повинна застосовуватися до даних договірних відносин.
Суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи господарським судам необхідно взяти до уваги наведене та з'ясувати обставини щодо дійсної можливості нарахування штрафу за кожен день прострочення та чи не суперечить відповідне правовій природі такого виду неустойки та нормам чинного законодавства.
Відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторони суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі з договору.
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У ст.ст.610, 611 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Сторонами не заперечується факт порушення строків виконання підрядних робіт по Договору підряду та термін порушення - 31 день.
За ст.ст.216, 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За приписами ст.230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.2,3 ст.549 ЦК України штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України визначають штраф і пеню як різновид штрафних санкцій (неустойки).
Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання. Він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання. Основною умовою застосування штрафу є те, що штраф може встановлюватись за будь яке порушення зобов'язання.
Пеня, у свою чергу, є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відмінність пені від штрафу полягає у способі нарахування, а також у тому, що пеня може встановлюватися за несвоєчасне виконання тільки грошового зобов'язання.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 22.11.2011 у справі №14/80-09-2056, право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статті 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом зазначити у договорі окремий вид відповідальності разом з тим при вирішенні питання щодо стягнення таких санкцій господарському суду слід керуватися нормами діючого законодавства.
Відповідно до вимог ст.199 ГК України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
У Договір підряду сторони визначили, що за порушення строків початку і закінчення виконання робіт та інших строків, встановлених цим договором, відповідач зобов'язався сплатити позивачеві штраф.
Тобто, сторони визначились з видом штрафної санкції (неустойки), передбачивши її у вигляді саме штрафу, а не якоїсь іншої договірної санкції або іншого виду забезпечення виконання зобов'язання, ніж ті, що передбачені Цивільним кодексом України.
Правова природа та зміст такого виду неустойки як штраф визначений у ч.2 ст.549 ЦК України, а саме: штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.
Однак, за способом нарахування, передбачена сторонами у п.8.2 Договору підряду неустойка не може вважатись штрафом, а відповідає іншому виду неустойки, а саме пені, яка, відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що п.8.2 Договору підряду фактично передбачає нарахування пені за неналежне виконання не грошового зобов'язання, а за порушення строків виконання робіт, то її нарахування позивачем суперечить ст.549 ЦК України.
Посилання позивача на те, що штраф може обчислюватись у будь-який спосіб, визначений сторонами у договорі, судом відхиляється, оскільки така позиція нівелює саме поняття штрафу, яке чітко визначено у Цивільному кодексі України, приписів якого сторони мають дотримуватись у своїх правовідносинах.
За вказаних обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В силу приписів ст..49 ГПК України, судовий збір у разі відмови у позові підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст. 85 ГПК України
та підписано суддею 19 грудня 2016 року.
Суддя М.В. Мавродієва