12 грудня 2016 року Справа № 915/1279/16
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: ОСОБА_2, дов.№100 від 01.02.2016,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”
(юридична адреса: 01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18;
поштова адреса: 54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 27/3),
до відповідача: Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації (57300, Миколаївська обл., м.Снігурівка, вул.Центральна, буд.173),
про: стягнення боргу в сумі 7974,63 грн., -
Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації про стягнення боргу в сумі 7974,63 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не відшкодовані витрати за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у період з 01.11.2015 по 31.12.2015, які надавалися позивачем пільговим категоріям абонентів на загальну суму 7974,63 грн.
09.12.2016 за вх.№20604/16 від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення.
Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові та у письмових поясненнях.
Представник відповідача у судове засідання не з'являвся.
07.12.2016 за вх.№20515/16 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що зобов'язання відповідача щодо відшкодування витрат позивача по наданню пільг поставлено в залежність від факту надходження коштів на рахунок відповідача (щомісячних сум субвенцій) і, відповідно, є неможливим для виконання відповідачем у випадку відсутності відповідних бюджетних призначень та ненадходження на рахунок відповідача цільових коштів державних субвенцій. Також відповідачем разом з відзивом заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи та згідно ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Судом у судовому засіданні 12.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
В силу ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” протягом 2015 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян м.Снігурівка та Снігурівського району Миколаївської області передбаченим Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус”, Законом України “Про охорону дитинства”.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України “Про телекомунікації” та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з пп.б п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (надалі - Постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок №256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до п.3 Порядку №256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (надалі - головні розпорядники коштів).
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг м.Снігурівка та Снігурівського району є Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Згідно до п.5 Порядку №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння
розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст
республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
Відповідно до п.6 Порядку №256, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і
обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: зокрема, до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
Відповідно до ч.1 п.8 Порядку №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч.2 п.8 Порядку №256).
Всупереч положенням чинного законодавства, а саме п.5 Порядку №256, відповідачем не були підготовлені та направлені позивачу відповідні акти звіряння.
Зазначені акти звіряння розрахунків абонентів пільгової категорії населення на загальну суму 7974,63 грн. були складені позивачем та направлені відповідачу для проведення звірки взаєморозрахунків.
Відповідач проти суми заборгованості у розмірі 7974,63 грн. заперечень не надав, у тому числі і при розгляді справи у суді. Однак, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 7974,63 грн. починаючи з 01.11.2015 по 31.12.2015 відповідачем відшкодовані не були, незважаючи на те, що позивачем було направлено відповідачу листи з відповідними вимогами (а.с.9, 11).
При цьому, відповідач у своїх запереченнях погоджується з тим, що відповідно до п.6 ст.48 Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень і держава взяла на себе зобов'язання по відшкодуванню таких витрат. На законодавчому рівні вказані пільги не відмінено, змін щодо їх фінансування до Бюджетного кодексу України інших нормативно-правових актів не внесено, однак коштів для надання таких пільг Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” не передбачено.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1, 3 ст.63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
В Законі України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, Законі України від 23.03.2000 №1584-ІІІ “Про жертви нацистських переслідувань”, Законі України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законі України від 24.03.2008 №203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус” та Законі України від 26.04.2001 №2402-ІІІ “Про охорону дитинства” передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).
Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
Частина 2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, від 15.05.2012 у справі №3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011.
За таких обставин, Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно з ч. 6 ст.48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
У листі від 30.06.2011 №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що “...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів) ”.
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
За вказаних обставин, посилання відповідача на відсутність відповідних бюджетних призначень та ненадходження на рахунок відповідача цільових коштів державних субвенцій як на обставини, які виключають його обов'язок з оплати послуг наданих позивачем пільговим категоріям громадян, суд вважає безпідставним.
Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі здійснив зобов'язання по відшкодуванню витратах, понесених позивачем за період з 01.11.2015 по 31.12.2015 внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, відповідач, у порушення приписів ст.33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги стосовно стягнення 7974,63 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації, 57300, Миколаївська обл., м.Снігурівка, вул.Центральна, буд.173 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 03194571) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, юридична адреса: 01601, м.Київ, б-р Тараса Шевченка, 18; поштова адреса: 54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 27/3 (р/р 26008010194908, банк одержувача ПАТ “АЛЬФА-БАНК”, МФО банку 300346, одержувач ПАТ “Укртелеком”, код ЄДРПОУ 21560766) 7974,63 грн. боргу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України
та підписано суддею 19 грудня 2016 року.
Суддя М.В. Мавродієва