79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.12.2016р. Справа№ 914/2645/16
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів
до відповідача: КП «Кам»янкаводоканал», м.Кам»янка-Бузька
про: відшкодування збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 3 812 365,82 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 09-1224 від 23.03.2016р.);
від відповідача: ОСОБА_2 -представник (довіреність від 27.10.2016 року).
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
Суть спору: На розгляд господарського суду надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів до відповідача КП «Кам»янкаводоканал», м. Кам»янка-Бузька, Львівська область про відшкодування збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 3 812 365,82 грн.
Ухвалою від 17.10.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.11.2016 р. В судовому засіданні 01.11.16р. з підстав наведених в ухвалі суду розгляд справи відкладався на 22.11.16. В судовому засіданні 22.11.16р. оголошувалась перерва до 06.12.16р. Ухвалою від 06.12.2016 року розгляд справи відкладено до 20.12.2016 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання з'явився, позовні вимоги заперечує та просить відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у відзиві, а також просить суд застосувати строки позовної давності.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулась до господарського суду Львівської області із позовом до КП «Кам»янкаводоканал» про стягнення 3 812 365,82 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що з 25.07.2014 р. по 14.08.2014 року позивачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами КП «Кам»янкаводоканал» за результатами якої складено акт перевірки №1477/04/1295.
Перевіркою встановлено, що відповідачем з 08.07.2012 року по 31.07.2013 року здійснено самовільний забір підземних прісних вод у межах с.Тадані Кам»янка-Бузької міської ради без дозволу на спеціальне водокористування. Позивач вказує, що за даний період відповідачем самовільно видобуто 266016,0 тис. м. куб. підземних прісних вод, чим заподіяно державі збитки на суму 3801102,62 грн. крім того, в процесі проведення вищевказаної перевірки також встановлено, що КП «Кам»янкаводоканал» у період з 08.07.2012 року по 31.07.2013 року здійснено самовільний скид стічних вод з очисних споруд у р.Кам»янка на території Кам»янка-Бузької міської ради без встановлених нормативів гранично допустимого скиду, що є порушенням ст.ст.44, 70, 95 Водного кодексу України.
Державною екологічною інспекцією проведено розрахунок розмірів шкоди, заподіяних державі самовільним використанням водних ресурсів (підземні води) при відсутності дозвільних документів (дозволу на спецводокористування) на території Кам»янка-Бузької міської ради в розмірі 3801102,62 грн., а за самовільний скид стічних вод з очисних споруд у р.Кам»янка нараховано збитків у розмірі 11 263,20 грн.
Як зазначає позивач, що розрахунок розміру шкоди та претензія № 1001 про добровільне відшкодування завданих державі збитків на суму 3 801 102,62 грн., а також претензія №1004 від 04.09.2013 року скеровані на адресу відповідача, які залишені ним без відповіді та задоволення, однак докази надіслання вказаних документів в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 3 801 102,62 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Позивачем із позовною заявою подано заяву від 23.09.2016 р. за №09-4790, відповідно до якої позивач просив визнати причину пропуску строку позовної давності поважною, оскільки в період з 2013 року та по 2016 року у Держекоінспекції були відсутні кошти на сплату судового збору.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 01.11.2016 року за вх. №43517/16, проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав:
Так, в період з 09.07.2012 року по 09.06.2014 року КП «Кам»янкаводоканал» для забезпечення населення м.Кам»янка-бузька питною водою, здійснювало забір прісних підземних вод у межах села тадані кам»янка-Бузької міської ради питною водою без відповідного дозволу на спеціальне водокористування, видачу якого, станом на той час здійснювало Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, яке в подальшому було реорганізоване у Департамент екології і природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації.
Однак, КП «Кам»янкаводоканал» на виконання вимог ст.ст.44, 48, 49 Водного кодексу України в період з липня 2012 року по 25.10.2013 року неодноразово зверталося з відповідними заявами до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області та до Департаменту екології і природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації про видачу дозволу на спеціальне водокористування. Проте, посадові особи даних установ діючи в порушення вимог ст.19 Конституції україни, вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та іншого чинного законодавства України у видачі такого дозволу відмовляли з різних суб»єктивних причин. У зв»язку з тим, КП «Кам»янкаводоканал» звернулося за захистом своїх прав щодо протиправних дій та незаконної відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування у грудні 2012 року з позовом до Львівського окружного адміністративного суду.
Такі позовні заяви судом були задоволені та підтримані в апеляційній та касаційній інстанціях. Отже, той факт, що КП «Кам»янкаводоканал» свою діяльність за період з 08.07.2012 року по 31.07.2013 року здійснювало без дозволу на спеціальне водокористування не є виною КП «Кам»янкаводоканал», а є прямою доведенною в суді виною посадових осіб Державного управління навколишнього природного середовища в Львівській області та їх правонаступників, посадових осіб Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, оскільки дії посадлових осіб даних установ судовим рішенням визнано протиправними.
Окрім того, відповідачем 09.11.2016 року подано заву (вх. №44890/16), у якому просить суд застосувати до правовідносин між сторонами наслідки пропущення строку позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позову з цих підстав, оскільки строк позовної давності за вказаними вимогами сплив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів віднесено подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 23 Кодексу України “Про надра” встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб.
Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".
Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби" (правова позиція судової палати у господарських справах Верховного Суду України, зазначена у постанові від 01 квітня 2015 року у справі 3-32 гс15).
Як вбачається з матеріалів справи, з 25.07.2014 р. по 14.08.2014 року позивачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами КП «Кам»янкаводоканал» за результатами якої складено акт перевірки №1477/04/1295, який відповідачем не оскаржено.
Як встановлено судом раніше та визнається відповідачем, КП «Кам»янкаводоканал» в період з 09.07.2012 року по 09.06.2014 року для забезпечення населення м.Кам"янка-Бузька питною водою, здійснювало забір прісних підземних вод у межах села Тадані без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.
Щодо позовної вимоги про стягнення збитків в розмірі 11 263,20 грн. за здійснення підприємством самовільного скиду стічних вод з очисних споруд у р. Кам»янка без встановлених нормативів гранично допустимого скиду суд зазначає наступне.
В процесі розгляду позову КП «Кам»янкаводоканал» до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області та Департаменту екології і природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії, предметом його дослідження також були нормативи гранично допустимих скидів, оскільки дані нормативи є безпосереднім додатком до спецдозволу і разом з іншими документами КП «Кам»янкаводоканал» подавалися в період з липня 2012 року по жовтень 2013 року до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області та Департаменту екології і природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації для отримання дозволу на спеціальне водокористування.
З даного приводу у мотивувальній частині постанови Львівського окружного адміністративного суду зазначено, що відповідно до п.2.32 наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 03.07.2009 року №116, перегляд ГДС речовин виконується не раніше одного разу на п»ять років. З попереднього дозволу на спецводокористування, яким керувалося КП «Кам»янкаводоканал», вбачається, що такий був виданий відповідачем 05.08.2009 року на підставі розроблених ГДС, які є додатком до данного спецдозволу, терімн дії даних ГДС закінчується 05.08.2014 року. Таким чином, відповідачем безпідставно в жовтні 2013 року відмовлену позивачу в погодженні та видачі дозволу на спецводокористування з підстав непредставлення проекту ГДС, оскільки термін ГДС закінчується лише 05.08.2014 року. Про те, що дані ГДС КП «Кам»янкаводоканал» подавалися відповідачу по адміністративній справі разом з іншими документами для отримання дозволу на спецводокористування підтверджується описом Дозвільного офісу №5-6314 від 23.03.2009 року, де у п.4 вказано про представлення позивачем проекту нормативів ГДС та описом Дозвільного офісу №5-7220 від 24.10.2013 року, де у п.17 також вказано про представлення позивачем проекту ГДС.
Згідно ч. 3 статті 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, твердження Державної екологічної інспекції у Львівській області про те, що КП «Кам»янкаводоканал» в період з 08.07.2012 року по 31.07.2013 року здійснювало скид стічних вод з очисних споруд у р.Кам»янка на території Кам»янка-Бузької міської ради без встановлених нормативів ГДС є безпідставним, оскільки в цей період були діючі (до 05.08.2014 року) попередні нормативи ГДС.
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Відповідно до п.п. 1.1. роз»яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частиною другою - четвертою статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Посилання позивача на причини поважності пропуску позовної давності у зв»язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, судом відхиляються зважаючи на наступне.
Згідно ч.1 ст.53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже наведена норма пов»язує можливість відновлення процесуального строку з обов»язковою наявністю поважної причини пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначати відповідну причину в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року №01-08/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»).
Тому, покликання позивача на те, що причиною пропуску строку на звернення з позовом була відсутність коштів на сплату судового збору протягом трьох років без надання належних та допустимих доказів даного факту (ст.32 ГПК України) не є обгрутуванням зі сторони позивача поважності причин пропуску строку.
Відтак, вказані позивачем обставини не є підставою для поновлення строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що в частині забору води без спеціального на те водокористування право позивача було порушено, однак суд відмовляє в позові у зв»язку зі спливом строку позовної давності в частині відшкодування завданих державі збитків в розмірі 3 801 102,62 грн.
Крім того, судом встановлено, що право позивача в частині скиду стічних вод з очисних споруд не було порушено, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків завданих державі в розмірі 11 263,20 грн. з підстав їх необґрунтованості.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, однак, відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Львівській області до відповідача КП «Кам»янкаводоканал» про відшкодування збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства не підлягають до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2016 р.
Суддя Горецька З. В.