12.12.2016 р. Справа№ 914/678/13-г
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український Центр «Медсервіс» на дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області по справі №914/678/13-г
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український Центр «Медсервіс», м.Львів
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів
про стягнення 24274,84грн.
Суддя Щигельська О.І.
при секретарі Зарицькій О.Р.
Представники:
від скаржника (позивача): Фігель Ю.О. - представник за довіреністю
від відповідача (боржника): ОСОБА_3 - представник за довіреністю
від ВДВС: не з'явився
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга (вх.№5295/16 від 04.11.2016р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український Центр «Медсервіс», м.Львів на дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області по справі №914/678/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український Центр «Медсервіс», м.Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 24274,84грн.
Ухвалою суду від 07.11.2016р. скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2016р. Ухвалою суду від 30.11.2016р. розгляд скарги відкладено на 12.12.2016р. у зв'язку з неявкою представника органу державної виконавчої служби.
Представник скаржника в судове засідання 12.12.2016р. з'явився, подав клопотання (вх.№49738/16 від 12.12.2016р.) про долучення до матеріалів скарги додаткових документів, вимоги скарги підтримав повністю з підстав, зазначених у ній. Просив скаргу задоволити.
Представник боржника в судове засідання 12.12.2016р. з'явився, проти вимог скарги заперечив з мотивів, наведених у письмових запереченнях (вх.№47909/16 від 29.11.2016р.), просив суд визнати доводи скарги неправомірними та залишити її без розгляду.
Органом Державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються, явки повноважного представника в судовому засіданні 12.12.2016р. повторно не забезпечено, проте, подано заперечення на скаргу (вх.№49529/16 від 09.12.2016р.) із долученням матеріалів виконавчого провадження у копіях. Окрім цього, 12.12.2016р. на електронну поштову адресу господарського суду Львівської області надійшла копія клопотання Залізничного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про розгляд скарги без участі його повноважного представника. Вказане клопотання прийнято судом.
Зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також те, що судом, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України, створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, підстави для відкладення розгляду скарги, передбачені у ст.77 ГПК України, не вбачаються.
Розглянувши подані матеріали скарги та дослідивши докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, судом встановлено таке.
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.04.2013р. у справі №914/678/13-г позов задоволено повністю: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український Центр «Медсервіс» 2214,42грн. основного боргу та 1720,50грн. судового збору.
Після набрання вказаним рішенням законної сили, на його примусове виконання господарським судом Львівської області 03.06.2013р. видано відповідний наказ, який пред'явлено стягувачем до виконання в Залізничний відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, яким 02.02.2016р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50030599.
Постановою головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 12.02.2016р. вказане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження №50706632.
Постановою від 03.10.2016р. виконавчий документ повернуто стягувачу з посиланням на п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», зважаючи на відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Вважаючи дії органу Державної виконавчої служби, спрямовані на забезпечення виконання судового рішення, неналежними, а винесення постанови про закінчення виконавчого провадження - неправомірним, ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс» звернулось до суду із скаргою, в якій просить скасувати постанову головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пазиняк Г.Я. про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №50030599 від 03.10.2016р. по справі №914/678/13-г.
При вирішенні скарги суд виходив з такого.
Як визначено ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Конституцією України, а саме ч.2 ст.19 передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Права та обов'язки державного виконавця у виконавчому провадженні встановлено ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (№606-XIV від 21.04.1999р.; з подальшими змінами та доповненнями), якою визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1). Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2).
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами (пп.3, 4, 5, 6, 18, 20 ч.3).
Як встановлено ч.1 ст.27 вказаного Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.32 Закону України «Про виконавче провадження», одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено ст.52 Закону України «Про виконавче провадження». Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч.1). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки» (ч.2). Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються (ч.3). На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (ч.4). У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (ч.5). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (ч.6). У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника (ч.7). Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч.8).
Статтею 57 вказаного Закону визначено порядок арешту і вилучення майна боржника, статтею 62 - загальну процедуру реалізація майна, на яке звернено стягнення, а статтею 63 - звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи.
У своїх запереченнях Залізничний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області стверджує, що за результатами проведених державним виконавцем заходів встановлено: згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно - нерухоме майно зареєстроване за боржником відсутнє; згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - на все нерухоме майно боржника накладено арешт; при виході за адресою м.Львів, вул.Планерна, 24 для перевірки майнового стану боржника, встановлено - за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржник не проживає та майно належне боржнику для опису та арешту в рахунок погашення заборгованості за боржником відсутнє; згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВСУ у Львівській області Територіального сервісного центру 4641 за боржником транспортні засоби не рахуються; згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відомості відсутні; згідно відповіді ДПС України інформація про рахунки боржника в банківських установах - рахунки відсутні; згідно відповіді ДПС України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого податковим агентом на користь платників податку та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у відповіді №1015359355 від 08.02.2016р. на запит до Державної податкової служби України зазначено, що у боржника наявні три рахунки, відкриті в банківських установах, на які постановами державного виконавця від 04.04.2016р. у ВП №50030516 накладено арешт. Крім того, із відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (Інформаційна довідка №64344304 від 26.07.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_1) вбачається, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме квартири загальною площею 20,8кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, із зазначенням, що квартира складається з однієї житлової кімнати та кухні, а приміщення XXIII/1,3 кв.м., XXIV/1,1 кв.м. у спільному користуванні.
Не зважаючи на це, в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про те, що державним виконавцем здійснювався вихід за вказаною адресою для перевірки майнового стану боржника та виявлення належного йому майна, належний опис такого майна та його арешт у встановленому законом порядку не проведено.
Слід зазначити, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, то згідно з ч.1 ст.33 зазначеного Закону, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Суд звертає увагу на те, що сума, що підлягає стягненню за зведеним виконавчим провадженням перевищує десять розмірів мінімальної заробітної плати.
Суд також звертає увагу на те, що хоч 30.09.2016р. головним державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області й винесено подання №09-27/17804 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - ОСОБА_1 за межі України, погоджене з начальником Залізничного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, проте, до Залізничного районного суду м.Львова не подане, а виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі постанови від 03.10.2016р.
Так, однією з підстав повернення стягувачу виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, є, згідно з п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Проте, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не вжито усіх передбачених законом заходів для примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2013р. у справі №914/678/13-г у зведеному виконавчому провадженні №50706632, в тому числі й тих, що спрямовані на розшук майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, а відтак постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві винесено передчасно та без достатніх правових підстав.
Пленумом Вищого господарського суду України у п.9.13 Постанови №9 від 17.10.2012р. роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне визнати доводи заявника правомірними та задоволити вимоги скарги.
Твердження боржника про те, що стягувачем не здійснювався контроль за виконавчим провадженням, а відтак оскарження бездіяльності органу Державної виконавчої служби є безпідставним, а також про те, що зазначену скаргу подано ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс» із пропуском встановленого законом строку спростовуються таким. ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс» подано до господарського суду скаргу на дії, а не на бездіяльність органу Державної виконавчої служби, в якій просить скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №50030599 від 03.10.2016р. по справі №914/678/13-г, вважаючи дії державного виконавця неправомірними. Із матеріалів скарги вбачається, що оскаржувану постанову Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві у ВП №50030599 від 03.10.2016р. ТзОВ «Західно-Український Центр «Медсервіс» отримано лише 02.11.2016р. при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується відповідним записом.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -
1. Доводи заявника визнати правомірними, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український Центр «Медсервіс» (вх.№5295/16 від 04.11.2016р.) - задоволити.
2. Визнати постанову головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пазиняк Г.Я. про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №50030599 від 03.10.2016р. по справі №914/678/13-г - недійсною.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення. Порядок оскарження ухвали суду визначено ст.106 ГПК України.
Суддя Щигельська О.І.